Звідки в собаки шерсть

Зліпив Бог людину з глини і поставив сохнути, наказавши собаці стерегти її, а Сам пішов собі. Ось собака стеріг, стеріг, замерз і заснув (він тоді голий був, без шерсті). Йшов мимо чорт, угледів людину, роздер навпіл їй груди, нахаркав туди, тоді склав, як було, і знову поставив.
Повертається Бог. Удмухнув у людину безсмертну душу, а людина раптом почала харкати. Бог тоді до собаки: “Як же ти не встеріг?” “А я, каже, господи, змерз та й заснув. Дай мені шерсть, тоді вірно стерегтиму”. Бог дав йому після того шерсть, а людина так і зосталась назавжди вже з харкотинням.

Comments are closed.