Зміїний острів

Родивсь я в Томаківці поблизу Марганця, на давніх козацьких землях. Коли був малим, то мені багато розказували про острова на Дніпрі за Чортомликом. Тепер там все залито водою.
Був там один острів з дуже високим обривом; десятиметрова круча різко обривалась до самого Дніпра. Запорожці-рибалки робили у цій кручі печери і там жили. Одного разу пішли вони в похід і не вернулись. Пройшло багато часу, земля, де були кручі, осипалась, підмилась, а сам острів ніби тріснув – така велика тріщина його перейняла, наче яр. Перестали туди ходить, боялися зсуву, тому
острів швидко заріс терниною і заселився зміями.
На березі Дніпра, якраз навпроти острова, жив хлопчик-сирота.
Як тільки його баба наб’є, чи хтось обидить, то він швидко перепливе на острів і ховається у тій тріщині. Знайшов дірку, наносив туди сіна і там спав. І стали до нього змії лазити: вкриють його вночі і сплять разом. Це вони так грілися, бо змії дуже люблять людське тепло. Одного разу помітив хлопець, що змії приходять тільки з одного боку; почав він туди ритися і докопався до землянки. Стеля була підперта дубовими колодами із залишками дощок, понад стінами стояли погнилі діжки з риб’ячими кістками і лускою, глиняний посуд, а в кутку стояли весла і якась зброя. Чого там ще було – не знаю, але казали, що як хлопець підріс, то було у нього за що поїхати вчитися і гарно жити.

Comments are closed.