Як на печі вовни поменшало, то й полегшало

Була собі така ледача жінка, що ніяк не хотіла вовни прясти.
— Щось мені, чоловіче, нездужається,— каже вона,— перечула я через люди, що якби ти взяв оцю вовну, що на печі, та попалив, мені б полегшало.
Чоловікові, звісно, шкода жінки: підпалив він у печі і давай ту вовну смалити. Як посмалив уже з половину, то вона тоді:
— Бач, як на печі вовни поменшало, то й полегшало. Годі вже, чоловіче, смалити, а то мені й на свиту нічого не зостанеться.

Comments are closed.