Відьми

У Вилах була така Марфа, її чоловік був коваль. Вона ходила в довгій чорній спідниці, чорному фартусі. Сама була дуже гарна, та казали на неї, що вона є відьма, що вона забирає від усіх сільських корів молоко; вона має ззаді хвоста. В неї теж була корова, її корова давала багато. Казали, що вона вміє поробляти, — то значить відьма. Ця відьма сідала на мітлу і з цьою мітлою літала по селу. В дійницю забирала від коров молоко. Корови дуже ревли і не підпускали хазяйку до себе. То означало, що коло неї була відьма, яка видоїла корову.
Відьми сиділи на границі (межа від одного села до другого), стукали в пусті дійниці, і їм нібито з неба падало молоко. Відьми ходили вночі і росами збирали молоко. Люди плакали, були обіжені, ходили до церкви Богу молитися, били поклони, щоб відьми не забирали молоко. На дуже велике свято Николая збиралися люди, йшли до церкви, падали на коліна і просили:
— Святий Николає-чудотворець, ти спасав кораблі на морі, спаси нас, грішних. Просим тебе, покарай цих відьмів.
Бог не карав цих відьмів.
Тоді люди брали сапи, лопати, йшли до них додому. Витягали жінок за коси і насеред села, на такій великій площі (як казали, на сход) били і карали жінок, яких називали відьмами.
Багато жінок дурно і пусто карали, закопували на видному місці. Відьмів карала вся громада.

Comments are closed.