Верблюд і Олень

Верблюд і ОленьАфриканський Олень часто живиться змiями. Одного дня, наївшись їх i не терплячи спраги, що отрутою палена, швидше птицi помчав на високi гори до водяних джерел. Тут побачив Верблюда, котрий пив з потiчка каламутну воду.
— Куди поспiшаєш, пане Рогачу? — вiдiзвався Верблюд. — Напийся зi мною у цьому струмку.
Олень вiдповiв, що вiн не може як солодку пити каламутну воду.
— Отож-бо, ваш брат дуже вже нiжний i запанiлий, а я навмисне чиню так: для мене каламутна вода солодша.
— Вiрю,— сказав Олень, — але я народився пити найчистiшу воду i лише з джерела. Цей потiчок доведе мене до свого початку. Лишайся щасливий, пане Горбачу!
Сила: Бiблiя — це джерело. Всi людськi iсторії в нiй та плотськi iмена — це бруд i каламуть. Її живлющої води водограй схожий на кита, що випускає вгору з нiздрiв потаємну воду нетлiнностi, про яку писано: “Рада в серцi людини – глибока вода, i розумна людина її повичерпує” (Прип., 18 i 20)“.
Хто верблюд, той збурення потопної мови п’є, не сягаючи джерельної голови. “Голови ти моєї оливою не намастив”. А Олень до чистої води бiжить з Давидом: “Хто напоїть мене водою з криницi, буде у Вифлеємi при воротяхi (2-га кн. Царств, 23, вiрш 15)”. Слово, iм’я, знак, шлях, слiд, нога, копито — назву має — тлiннi ворота, що ведуть до нетлiнного джерела. Хто не подiляє словесних знакiв на плоть i дух, той не може вбачати рiзницi мiж водою та водою, красою небесною i росою. Поглянь на 33-тю главу, вiрш 13 Второзаконня: “І є худоба нечиста, яка має нероздвоєне копито”. Який є сам, такою буде йому й Бiблiя. Про неї чiтко сказано: “З преподобним преподобний будеш…” Описувачi звiрiв пишуть, що верблюд, перед тим як пити,  завжди каламутить  воду. А олень любить чисту.
Цю байку написано у Свiтлу недiлю пiсля полудня 1774 року в Бабаях.

Comments are closed.