Велити

Велити то була найпередна верства людий від Адама. Вони давали си дуже юдити, тому-то шо верства, то вже що раз менча була, тай жила коротше. Які велити були великі та як довго вони жили, видко ось з чого. Раз йшла дївка найстарша тих велитів полем; на тім поли орало троє людий: поводїнник, що водив воли, — погонїнник, що погонив, — та плугатор, що за плугом ходив; вони орали двома парами волів; дївка забрала тих троє людий з волами та плугом на долоню, принесла татови до дому тай каже: Ади, які чьирвачки точут землю! Через то хлїб не родит си! — А велит каже: Понеси назад відкис узяла і покладь там, де вони були; се люде, шо з нас перевели си. — Люде будут колис такі, що їх дванайціт буде у печи молотити, а як рубати будут дерево маленьке як сірничок, будут кликати: Клейло! Тікай, бо паде бук!

Comments are closed.