Ой не знала баба, чим забагатіти

Ой не знала баба, чим забагатіти,
Та купила куриночку, щоб вивела діти.
Як пішлося старій бабі на біду, на горе,
Ой вивела куриночка куренятів троє.
Ой погнала бабусенька куренята пасти,
Сама сіла під тином кужелицю прясти.
Ой хмариться, туманиться, став дощ накрапати,
Пора тобі, вража бабо, куренята гнати.
Та ще й не догнала — уже двоє стоптала,
Назад повернулась — на третє спіткнулась.
Сидить тая бабусенька та й голову скребче,
Куриночка під полом сама собі шепче:
— Скреби, скреби, вража бабо, головоньку тихо,
Як приїде дід із поля, буде тобі лихо.
Як приїхав дід із поля до нової хати,
Питається бабусеньки: «Ой де куренята?»
— Ой із наших куренят нічого не буде,
Як погнала пасти, підзорили люде.
Як схватив у воза новую притику,
Побив бабу і помолов і голову й пику.
— Бодай тобі, дідусеньку, права рука зсохла,
Що ти мене побив, що трохи не здохла.
Бодай тобі, дідусю, голова облізла,
Що ти мене так побив, що на піч не злізла.

Ой любив я дівчиноньку

Ой любив я дівчиноньку,
А дівчина мене,
Не схотіли старі дати
Дівчини за мене.

Старий трохи похотів,
Стара не хотіла,
Сіла собі на припічку
Та все воркотіла.

Воркотіла, воркотіла,
Старий зачав сварку,
Старий стару макогоном,
А стара під лавку.

Ой посіяла я ріпку, вродилась квасоля

Ой посіяла я ріпку, вродилась квасоля.
Вийшла заміж за чумака, нещаслива доля!
Бо чумаки по дорогах літо й зиму ходють,
Літа ж мої молодії всі премарно сходють.
Ох, вийду ж я за ворота, кликну на охоту,
Чи не знайдеться робітник на мою роботу.
Обізвався наш школяр, чоловік гулящий.
— Прийди, прийди, мій школяр, ти будеш всіх кращий!
Ось приходить наш школяр на ту вечороньку,
А чумак із дороги чолом додомоньку!
Розчиняє чумак двері та й сусіль до хати!
— Засвіти лиш, жінко, свічку, не дай їй палати!
А сам пішов по куточках школяра шукати,
А в Марусі з переляку втікла душа в п’яти!
Сидить школяр у куточку та й в дугу зогнувся:
— Аз не сам сюда прийшов, мя кликала Маруся!
Замутився наш чумак, буцімто б до коней,
Да й уніс на школяра претовстий кий дубовий!
— Постав на стіл, жінко, свічку, не дай їй палати!
Ставай рядом з школяром, буду вас вінчати!
Дощик іде, роса паде на яснії зорі,
Зарікався наш школяр любить чужі жони!
Дощик іде, роса паде на прекрасні зірки,
Втікав школяр шпарко босий од чужої жінки!

Задумала бабусенька та й розбагатіти

Задумала бабусенька та й розбагатіти:
Підсипала куріпочку, щоб вивела діти.
Ціп-ціп, цюр-р.

Хмарка набігає, дощик накрапає;
А вже наша бабусенька все стадо скликає:
— Ціп-ціп, цюр-р!

Іще не загнала, троє затоптала,
На четверте спіткнулася та й ніжку зламала.
Ой-ой-ой, ой-ой-ой!

Як приїхав дід із ліса до свої й худоби,
Питається бабусеньки: «Чи дома худоба?»
Ой-ой-ой, ой-ой-ой!

— Треба ж тобі, бабусенько, лікарства шукати,
Щоб уміла заганяти курчата до хати.
Ой-ой-ой, ой-ой-ой!

Як привіз дід із ліса дубового сала,
Як помастив бабі плечі, аж шкура одстала.
Ой-ой-ой, ой-ой-ой!

— Я з тобою, старий, та й не жартувала,
Я ж з тобою, мій голубе, вік свій звікувала!
Ой-ой-ой, ой-ой-ой!

Ішло дівча лучками

Ішло дівча лучками,
Лучками, лучками, лучками,
Розмахавши ручками,
Ручками, ручками, ручками.

Стрітив його парубок,
Парубок, парубок, парубок:
— Покаж, дівча, заробок,
Заробок, заробок, заробок.

Дівча собов потрясло,
Потрясло, потрясло, потрясло,
Показало, що несло,
Що несло, що несло, що несло.

— Несу грушки і ябка,
І ябка, і ябка, і ябка,
Для парубків забавка,
Забавка, забавка, забавка.

Кого люблю трошечку,
Трошечку, трошечку, трошечку,
Дам му одну грушечку,
Грушечку, грушечку, грушечку.

Кого люблю сердушком,
Сердушком, сердушком, сердушком,
Дам му з цілим фартушком,
Фартушком, фартушком, фартушком.

— Ой дівчино, чия ти,
Чия ти, чия ти, чия ти?
Ходи зі мнов гуляти,
Гуляти, гуляти, гуляти.

— Не питай ня, чия я,
Чия я, чия я, чия я,
Як візьмеш ня, іду я,
Іду я, іду я, іду я.

Що чужії мужики все добрі

Що чужії мужики все добрі,
Покупили своїм жонам бобри,
А у мене мужичок-дурачок,
Та й поїхав він на ярмарочок,
Та купив мені коровоньку,
Засмутив мою головоньку:
До корови рано треба уставать,
А я млада — до обіда спочивать.
Як устану я ранесенько
Та умиюся білесенько,
Знарядюся хорошесенько,
Та убую черевички на босу,
Та й погоню коровоньку попасу,
Та й зостріну я ведмедя у лісу:
— Ей, ведмедик, ти, мій батеньку,
Задери мою коровоньку,
Слобони мою головоньку!
Полюбив мене купець-молодець,
Подарив мені китаєчки конець.
Ей, китайку носить хочеться,
А любить купця не хочеться.
Полюбив мене попок молодий,
Подарив мені платок голубий.
А платочок носить хочеться,
А любить попа не хочеться.
Полюбив мене солдат молодий,
Він дав мені та сухаричок сухий,
Ей, сухаря їсти не хочеться,
А любити солдата та хочеться.

Дала мі мамця корову

Дала мі мамця корову,
Ой то на мою голову:
Корову треба доїти,
Хто буде хлопців любити?

Дала мі мамця коралі,
Вшитки ся братя складали,
Дала мі мамця прядива,
Жеби-м не нагла ходила.

Ой дав мі татцьо волойки,
Гей то за штири стівоньки.
Дала мі мамця пшениці,
Посій сі, дівко, на штуці.

Ой йа на штуці газдовій,
Як ти ся вродить, то добрі,
Ой завезеш сой до млина,
Для свой родини гостина.

Гой як я піду отталь преч,
Ой займу бички на торгець,
Ой і корову тарчасту,
Ой на запаску квітясту.

Гой йа і свиню паршиву
Ой на коралі під шию,
Гей і коника жеребця,
Гей і Настушку до чіпця.