А в барині за двором

А в барині за дворомА в барині за двором,
А в барині за двором,
Ти Ярина-Марина,
Кучерява Катерина,—
За двором.

Та посіяли дівки льон,
Та посіяли дівки льон,
Ти Ярина-Марина,
Кучерява Катерина,—
Дівки льон.

А той же льон не зійшов,
А той же льон не зійшов,
Ти Ярина-Марина,
Кучерява Катерина,—
Не зійшов.

Та вродили гірчаки,
Та вродили гірчаки,
Ти Ярина-Марина,
Кучерява Катерина,—
Гірчаки.

А то ільчанські парубки,
А то ільчанські парубки,
Ти Ярина-Марина,
Кучерява Катерина, —
Парубки.

Вийшла біда молода

Вийшла біда молодаНад Дунаєм глибоким
Стоїть терем високий. Гой!
А з терема города
Вийшла біда молода. Гой, біда, гой!
Нема ж біді два роки,
Узялися біди в боки. Гой!
Вийшла біда на сім літ,
А вже біда на ввесь світ. Гой, біда, гой!
В новім світі родилася,
А у морі втопилася. Гой!
За нашою неславою
Лежить біда під лавою. Гой!
Обібрався золотар,
Біді плечі полатав. Гой!
Пішла біда кліпаючи,
На сім сажень ступаючи. Гой!
А за війта Бориса
І там біда то лиса. Гой!
Пішла біда на пороги,
Поломила собі ноги. Гой!
Пішла біда до Кракова,
І там біда однакова. Гой!
А у місті, у Сокалі,
І там біду всі шукали. Гой!
Пішла біда до Кам’янця,
І там біда не кається. Гой!
Пішла біда накривець,
А там біді юж кінець. Гой!
Куди біда ходила,
Всюди біду робила. Гой!
Бо не сидить тихо,
Всюди біді лихо. Гой!

Думай, думай

Думай, думайДумай, думай. (2)
Ох, ох, не дай бог
Одного любить удвох,
Одна любить і коха,
Друга сльози пролива.
Ой думай, думай! (2)

А у мого миленького
Руді вуса й борода,
Очі сірі та великі,
Як у нашого кота.
Ой думай, думай! (2)

Я ж думала — він чорнявий,
А він рудий, як і я,
Я ж думала — кучерявий,—
В його чуба нема.
Ой думай, думай! (2)

Ой гоп по льоду,
Я на танці піду
Та й до того козаченька,
Що хороший на виду.
Ой думай, думай! (2)

Нема в світі доокола, як мій миленький Микола

Нема в світі доокола,  як мій миленький МиколаНема в світі доокола,
Як мій миленький Микола,
Красний з очів, милий з мови,
А до того чорні брови;

Бо на Миколі жовті чоботи,
З ним то до танця, з ним і до роботи.

Красний з очів, милий з мови,
А до того чорні брови,
Не раз мене била мати,
Буду Миколу кохати;

Бо на Миколі жовті чоботи,
З ним то до танця, з ним і до роботи.

Continue reading

Чий то парубочок, що набік чубочок

Чий то парубочок, що набік чубочокЧий то парубочок, що набік чубочок,
Сидить коло столу, як з рожі цвіточок?

Сидить коло столу, як мак процвітає,
Не одна дівчина на нього чекає.

Не одна дівчина, та й не одна мати
Хоче свою дочку за нього віддати.

Не одна дівчина, не одная вдова
Є в мене на осінь дівчина готова.

Коб-но до восени, буду ся женити,
Бо вже докучило по чужих ходити.

Коб-но до восени, буду жінку мати,
Бо вже мені докучило чужих обнімати.

Ой горою гусак летів

Ой горою гусак летівОй горою гусак летів,
Не оден то мене хотів.
Ой, йо, йой!

А він хотів, я не хтіла,
Бо він чорний, а я біла,
Ой, йо, йой!

Бо він чорний, як пантарка,
А я біла, як фіялка.
Ой, йо, йой!

Ой за горою жовта глина,
— За що ти мя, мати, била?
Ой, йо, йой!

— За то я тя, доню, била,
Щоби-сь хлопців не любила.
Ой, йо, йой!

— А я люблю, не жартую,
Кого схочу, поцілую.
Ой, йо, йой!

Ой горою жита много,
Половина зеленого.
Ой, йо, йой!

А в тім житі кавки в’ються,
За дівчину хлопці б’ються.
Ой, йо, йой!

Не бийтеся, нема за що,
Котра файна, то ледащо.
Ой, йо, йой!

Котра файна та й подібна,
До роботи не спосібна.
Ой, йо, йой!

А в городі оріх влоський,
Любив мене Романовський.
Ой, йо, йой!

Ой коби то матка боска,
Була би я Васильовська.
Ой, йо, йой!

Чей-то буде воля боска,
То я буду Веселовська.
Ой, йо, йой!

Як я в батька єдиниця була

Як я в батька єдиниця булаЯк я в батька єдиниця була,
Без спідниці ходила, раз-ураз-ураз!

Без спідниці, без кармана,
Сама руда ще й погана, разчику-раз! Раз-ураз-ураз!

Сама руда ще й погана,
Ще й чоботи без підошов, раз-ураз-ураз!

Ще й чоботи без підків,
Бо чортмає передків, разчику-раз! Раз-ураз-ураз!