З’їло би ся, з’їло, коли б в рот летіло

З'їло би ся, з'їло, коли б в рот летілоЗ’їло би ся, з’їло,
Коли б в рот летіло:
Чи варене, чи печене,
То ж то з’їв би і смажене.

Пив би я водицю
З чистої криниці
Чи з горняти, чи з баняти,
Щоб лиш хто приніс до хати.

Добра річ сакмана,
Коби дарована
Та ще синя-зеленява,
То ж ходив би в ній, як пава.

Та й ще кажуть люди, що я не журюся!


Та й ще кажуть люди, що я не журюся!Вже три дні і три неділі,
Як мого мужа комарі з’їли,
Та й ще кажуть люди, що я не журюся!
А я журюся, піду утоплюся,
Утоплюся нині, нині,
В червонім вині, вині.

Ах, ах, зажурила-м ся,
Скрипками, дудками надсадила-м ся,
Та й ще кажуть люди, що я не журюся!
А я журюся, піду удушуся,
Удушуся нині, нині,
В пуховій перині, перині.

Ах, ах, зажурила-м ся,
Скрипками, дудками надсадила-м ся,
Та й ще кажуть люди, шо я не журюся!
А я журюся, піду завішуся,
Завішуся нині, нині
Хлопцеві на шиї, шиї.

Ой знати, знати, хто кого любить

Ой знати, знати, хто кого любитьОй знати, знати, хто кого любить —
Близько сідає і приголубить.
Ой знати, знати, хто з кого кпиться —
Здалека сідає, скоса дивиться.

Ой знати, знати, хто нежонатий —
Личенько рівнеє, сам як панято.
Ой знати, знати, хто оженився —
Личенько змарніло, сам зажурився.

Ой горе тому, хто має жону —
Втоптана стеженька до його дому.
Ой гірше тому, хто єй не має —
Поночі ходить, та й сь розшибає.

Ой біда тому та й жонатому,
Як тому горшкові та й щербатому —
Зісподу кипить, зверху збігає.
Куди ся оберне — щастя не має.

Комнезам

КомнезамПодивися, Ленін, сам,
Як танцює комнезам,
Вибиває нога в ногу,
Щоб не платить продналогу.

***

– Куди йдеш, куди йдеш,
Куди шкандибаєш?
– У райком за пайком,
Хіба ти не знаєш?

***

Подивися, Сталін, сам,
Як танцює комнезам,
Хто робити не схотів –
Записався в колектів.

* Комнезам – Комітет Незаможних Селян.

Колгосп

Колгосп

Трактор оре – земля сохне, Хто в колгоспі – той і сдохне. *** Як став Сталін на престолі, Стали люди босі й голі… І за тую вражу Розу* Загнав Сталін всіх до СОЗ-у**. Хто до колгоспу не схотів, Тих спровадив на … Читати далі

Не ходи і не люби, коли толку нема!

Не ходи і не люби, коли толку немаОй густий очерет
Да й лепехуватий —
Чи ти мене не пізнав,
Пришелепуватий?

Ти думаєш, дурню,
Що я тебе люблю,—
А я тебе, дурню,
Словами голублю!

Ти думаєш, дурню,
Що я женихаться,—
А я з тебе, дурню,
Аби посміяться!

У городі бузина
Перерубленая,—
Одступися, препоганий,
Я полюбленая!

У городі бузина,
На їй листу нема,—
Не ходи і не люби,
Коли толку нема!

Комуністи

КомуністиГоп, мої гречаники,
Комуністи – начальники,
А москалі – дураки, –
Українці – кріпаки.

***

Не журися, Хайко,
Що ми комуністи –
Мужик напахає,
А ми будем їсти.

Совєтські харчі

Совєтські харчіЛенін Сталіну сказав:
Завтра їдем на базар,
Купим шкапу карую –
І нагодуєм пролетарію.

***

Коли Ленін умирав –
Сталіну приказував:
Щоб нам хліба не давав,
Сала й не показував.

А я люблю Петруся

А я люблю ПетрусяА я люблю Петруся
Та й сказати боюся!
Ой біда, не Петрусь,
Біле личко, чорний вус!

Мати ся догадала,
Що-м Петруся кохала.
Ой біда, не Петрусь,
Біле личко, чорний вус.

Била мене матуся,
Що я люблю Петруся.
Ой біда, не Петрусь,
Біле личко, чорний вус.

Хоч ти мене, мати, бий —
Таки буде Петрусь мій!
Ой біда, не Петрусь,
Біле личко, чорний вус.

Як не виджу Петруся,
То од вітру валюся.
Ой біда, не Петрусь,
Біле личко, чорний вус.

Як обачу Петруся,
То під боки беруся.
Ой біда, не Пегрусь,
Біле личко, чорний вус.

Наварила, напекла,
А для кого? Для Петра.
Нема Петра, тільки Гриць.
Шкода моїх паляниць!