Люлька моя червоная, з вечора курилася

Люлька моя червоная, з вечора курилася;
Як положив на полицю, впала да й розбилася.
Якъ узяв я ходити, як узявъ нудити:
Люлько моя червоная! де тебе купити?
Як пішов я до Києва люльки купувати;
Найшов люльку чорвоную — ні з ким торгувати.
Ой і там дівчина пшоно продавала;
Вона ж мені, молодому, люльку сторговала.
Як пішов я до дівчини люлечки курити;
Як ішов я черезъ тік, да й оглянувся:
Як ударив мужик ціпомъ, аж я усміхнувся.
Ой я ж думав, що забив — не могу і встати;
Коли б устать, зволоктися, піду позивати!
Як ішов я до дівчини через три городи —
Витоптав я гарбузи — наробив я шкоди!
Не так тії гарбузи, як те гарбузиня:
— «Я ж думала кавалір, аж то чортовиння!»

Я в середу родилася, горе мені, горе

Я в середу родилася, горе мені, гореЯ в середу родилася, горе мені, горе,
Не піду я за старого: бородою коле.

А в старого борода, як сніпок у стрісі,
Моє ж личко рум’яне, як калина в лісі.

Бо в старого борода — комин затикати,
Моє ж личко рум’янеє — хлопцям цілувати.

А я свому миленькому виполю барвінок

А я свому миленькому виполю барвінок,
А він мене поцілуй рано в понеділок.

А я свому миленькому зроблю робіт сорок,
А він мене поцілує раненько в вівторок.

А я свому миленькому ой пасу череду,
А він мене поцілує раненько в середу.

А тепер же, мій миленький, а тепер, а тепер
Цілував-єс мні в середу, цілуй же і в четвер.

А я свому миленькому виполю пшеницю,
Цілував-єс мене в четвер, цілуй ще й в п’ятницю.

А я свому миленькому пороблю роботу,
А він мене поцілує раненько в суботу.

Тепер же я, мій миленький, маю привілію,
Цілував-єс цілий тиждень, цілуй ще в неділю.

Вітер віє, сонце гріє, дощик накрапає

Вітер віє, сонце гріє, дощик накрапаєВітер віє, сонце гріє, дощик накрапає,
А мій милий чорнобривий поліг обертає.

А я поліг обертаю, поліг зелененький,
Як молодий поцілує — як мед солоденький.

А я поліг обертаю, поліг вітер сушить,
А як старий поцілує — як гадина вкусить.

А як мене поцілує хлопець молоденький,
А так мені на серденьку, як мід солоденький.

А як мене поцілує варгатий Микита,
То так мені на серденьку, як півкорця жита.

Нащо мені той баняк, що тече з водою

Нащо мені той баняк, що тече з водоюНащо мені той баняк, що тече з водою,
Нащо мене піп звінчав з такою бідою?
Ой піду я до попа, поговорю стиха,
Нехай мене розвінчає од такого лиха.
Ой пішла я до попа, впала йому в ноги:
— Ой батюшко, батюшко, горе мені, горе!
А він мене не рятує, а кропе водою:
— Привикай, привикай з горем та бідою.

Молода я молодиця, молодого віка

Молода я молодиця, молодого вікаМолода я молодиця, молодого віка,
Така гарна, молода, та без чоловіка.

Ой піду я до попа та й буду просити,
Віддав мене за біду, не маю з ким жити.

— Ой ти, попе, ой ти, дяче, обидва-сьте пили,
То ви мене, молоду, за біду пропили.

— Молодая молодице не роби ти сварки,
Бери біду на мотузок, веди на ярмарки.

Ой прийшла я на ярмарок, не поспіла стати,
Кричить біда, галасає: «А я хочу спати!»

Ой прийшла я на ярмарок, не поспіла сісти,
Кричить біда, галасає: «А я хочу їсти!»

Я купила булку хліба і бутилку пива,
Кричить біда: «Не покину, доки будеш жива!»

Як до тебе ходити, тебе вірно любити

Як до тебе ходити, тебе вірно любити— Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити:
В тебе батько лихий,
Серце моє!

— Батька дома немає,
Батько в шинку гуляє,
А ти, серце, ходи,
Таки вірно люби,
Серце моє!

— Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити:
В тебе мати лиха,
Серце моє!

— Матер дома немає,
На хрестинах гуляє,
Таки, серце, ходи,
Таки вірно люби.
Серце моє!

— Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити,
І собаки лихі,
Серце моє!

— Я собакам угожу,
Я їм хліба положу,
Таки, серце, ходи,
Таки вірно люби,
Серце моє!

— Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити:
В тебе кішки лихі,
Серце моє!

— Я і кішкам угожу,
Шматок сала положу,
Таки, серце, ходи,
Таки вірно люби,
Серце моє!

— Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити:
В тебе миші лихі,
Серце моє!

— Коли мишей боїшся
На воротях повісся,
Ізгинь, пропади,
А до мене не ходи!
Цур тобі, пек!

Ой ішло дівча лучками і трепетало ручками

Ой ішло дівча лучками і трепетало ручкамиОй ішло дівча лучками
І трепетало ручками,
Ой стрітив його парубок, парубок:
— Ой покаж, дівча, заробок.

А дівча фартух піднесло
І показало, що несло:
Ой воно несло заяця, заяця
Ой за півтора таляра.

— Ой я би до вас сходжував
І вашу Гандзю любував,
Так ваші двері скрипають, скрипають,
Любитися нам не дають.

— Ой куплю я сой олею
Та й ваші двері полею,
Тоді ваші двері будуть стаць, будуть стаць,
А ми ще будем любоваць.

Ой ліз їжак, ліз

Ой ліз їжак, лізОй ліз їжак, ліз
Та й до воріт приліз.
— Стережися, мій миленький,
Бо їжак тебе з’їсть.

— Ой ти, мила моя,
Чорнобрива моя!
Коло мого ти бока
Та не бійся їжака.

— Ой ліз їжак, ліз
Та й в подвір’я приліз.
— Стережися, мій миленький,
Бо їжак тебе з’їсть.

— Ой ти, мила моя,
Чорнобрива моя!
Коло мого ти бока
Та не бійся їжака.

Ой ліз їжак, ліз
Та й до мене приліз.
— Стережися, мій миленький,
Бо їжак тебе з’їсть.

— Ой ти, мила моя,
Чорнобрива моя!
Коло мого ти бока
Та не бійся їжака.

Скрипка би не грала, якби не той смичок

Скрипка би не грала, якби не той смичокСкрипка би не грала, якби не той смичок,
Чоловік би жінку не бив, якби не язичок.

Чоловік би жінку не бив ні колом, ні буком,
Якби вона говорила до нього не з «фуком».

Чоловік би жінку не бив ніколи, ніколи,
Якби вона говорила до нього поволі.

Чоловік би жінку не бив ніколи даремно,
Якби вона говорила до нього приємно.