Попик череватий

Попик череватийПопик череватий шість днів спочиває,
А в сьому неділю людей оббирає.
В понеділок рано піп гроші рахує,
Як би більше здерти, над тим помудрує.
Як прийде вівторок, піп собі гайнує,
А через середу з кухарков фіглює.
А четвер настане — піп у карти грає,
В п’ятницю увечір чардаша гуляє.
Як прийде субота, почне план робити,
Як би знову людей в церкві ограбити.

Ой дівчина кріпко жне

Ой дівчина кріпко жнеОй дівчина кріпко жне –
Серпа в руку не бере,
А за нею густий сніп:
Штири дяки, п’ятий піп.

Ой гоню його, ма!
Не має дяк сорома:
Куди іде — не мине,
Поцілує, обійме.

Ой на горі стояла
Та на дяка кивала:
— Прийди, дяче, прийди
Не вчиню тобі кривди!

Одну козу мала,
А другу продала,
А третього цапа мала
Та смерть іспрятала.

А третього цапа мала,
Та смерть іспрятала,
Щоби дяк мовчав
Та на мене не ворчав!

Ой послала мене мати золотеє жито жати

Ой послала мене мати золотеє жито жатиОй послала мене мати
Золотеє жито жати.
А я жита не жала,
В борозеньці лежала.
Борозенька узенька —
Не помістимося.
Літня нічка маленька –
Не натішимося.
А я дня укорочу
Да й до нічки приточу.
А я заступа маю,
Борозеньку розкопаю.

Єще вчора ізвечора люлька ся курила

Єще вчора ізвечора люлька ся курилаЄще вчора ізвечора люлька ся курила,
Та як впала із припічка — на землю ся збила.
Та пішов я на торг, на торг люльку купувати,
Люлька була дорогая, не міг сторгувати.
А дівчина чорнобрива яйці продавала,
А я єї просив, просив, щоби сторгувала.
Закурив я файку-люльку, пішов на зальоти,
Приходжу я до їдної — замкнені вороти.
Приходжу я до другої, а друга ся дує,
Я голову під шапчину: «Най ти мать мордує».
Прийшов же я до третьої через перелази,
Якийсь дурень мене свиснув щось зо штири рази.
— А ти, дурню, чого бієш, чого не питаєш?
А він мене єще раз: «Чому не втікаєш?»
Та й зачав я утікати без чужі городи,
Замотався в гарбузиння та й наробив шкоди.
Зачали мя позивати, до суду писати,
Та й я мусів штани драти, гарбузи латати.
А я один залатаю, а другий зашию,
А третій вже не змагаю, бо б’ють пани в шию.

Як була я маленька колихала мене ненька

Як була я маленька колихала мене ненькаЯк була я маленька,
Колихала мене ненька.
Ой дуб-дуба, дуба,
Дівчино моя люба.

А як стала підростати,’
Стали хлопці колихати.
Ой дуб-дуба, дуба,
Дівчино моя люба.

Ой дуб-дуба, дуба, дуба,
Дівчино моя люба,
Набрехала на мене,
Що я ходив до тебе,
Фиги-миги дарував,
А витрішки продавав.

Попід тином біжить мати
Свою дочку переймати:
— Вернись, каже, чи не чуєш?
Куди ж це ти чимчикуєш?
— На вулицю, моя мати,
З парубками танцювати!

Танцювала, дріботіла,
Поки сама не схотіла,
Прокинулась — та й по хаті
Давай знову танцювати.
По базару ходила,
Черевички купила.

— Сюди, хлопці, всі до мене,
Чорні бровки у мене!
— Нехай тобі лихо з ними,
Нащо маниш ти нас ними?
— Коли б вас я не любила,
То до вас би не ходила!

Ой летіла зозуленька куючи, куючи

Ой летіла зозуленька куючи, куючиОй летіла зозуленька куючи, куючи,
Надибала Василечка орючи, орючи.
— Ой сину, Василино, чи ореш, чи ореш,
Чи ти сієш пшениченьку, чи овес, чи овес?
— Ой що ж тобі, зозуленько, до мене, до мене,
Посіяв я пшениченьку для себе, для себе.
— Ой чия ти, дівчинонько, чия ти, чия ти,
Чи ти вийдеш на вулицю гуляти, гуляти?
— Не питайся, козаченьку, чия я, чия я,
Як ти вийдеш на вулицю, вийду я, вийду я.

Ой Тетяна, Тетяна, чорнобрива, кохана

Ой Тетяна, Тетяна, чорнобрива, коханаОй Тетяна, Тетяна, чорнобрива, кохана,
На крилечку стояла, брівоньками моргала.
На крилечку стояла, брівоньками моргала:
— Сюди, хлопці, до мене, чорні брови є в мене.
— Пропадай вже ти з ними, давно маниш ти їми.
— Ой щоб я та й не манила, то була би справедлива.
Ой щоб я та й не манила, то би-м босенька ходила.
А так шевчика маню, черевички я маю:
Одна пара чорная, а друга червоная,
А третяя — корковая, бо сама-м ще молодая.

Молоденька, солоденька, ходімо мід пити

Молоденька, солоденька, ходімо мід пити— Молоденька, солоденька, ходімо мід пити!
— Ой не піду, легінику, бо ня мете бити.
— Та й не будем, молоденька, не будем тя бити;
Запряжемо до борони, підем волочити.
Що ми будем, пане-брате, гадати, гадати:
Як ми будем дівчатами на гречку орати?
Молодиці-круглолиці будуть волочити,
А старими та бабами додому возити.

Час додому, час

Час додому, часЧас додому, час,
Час додому, час!
Буде мене муж мій бити —
Нема кому боронити,—
Час додому, час,
Час, час, час,
Час додому, час.

Із корчми іду,
Як бджола гуду,
А за мною, молодою,
Ідуть хлопці чередою,
В цимбалоньки б’ють,
Б’ють, б’ють, б’ють,
В цимбалоньки б’ють.

Ой ти, мужу мій,
Відтвори двір свій,
Іде твоя милесенька
Із корчмоньки п’янесенька.
Чи будеш їй рад,
Рад, рад, рад,
Чи будеш їй рад?

«Чи я ти не рад,
Ти мій виноград?
Лягни з богом та проспися,
А уставши, поправися,
То все буде влад,
Влад, влад, влад,
То все буде влад»

Комарі гудуть,
Спати не дають;
Накриюся з головою
Ячмінною соломою,
Та най мене тнуть,
Тнуть, тнуть, тнуть,
Та най мене тнуть!

Поповські коломийки

Поповські коломийкиНародився, оженився і коли вмираєш,
І попові, і дякові заплатити маєш.

Мараморош — добрий варош, «добре» у нім жити:
І попові, і дякові — всім треба платити.

Служив же я рік у пана, два роки у ксьондза,
Заслужив я чоботята, підкови з мосьондза.

У владики сім язиків, у попа чотири:
Одно кажуть — друге роблять, лиш би добре жили.

А й віє вітер, віє та піднімат ломи,
Піп за гріхи заказує, а сам любить жони.

Били попа, яко снопа, били палицями:
— Та не ходи, пане отче, за молодицями.

Тікав попик через плотик, роздер ногавиці,
Не дивуйтесь, люди добрі,— то від молодиці.

Ой надійшла чорна хмара а з гірки, а з гірки,
Тікав дячок голий, босий від чужої жінки.

Ой пішов я подивити, що ся в попа діє.
В попа кури поздихали — а піп сів та й пie.

Ой чи чули, люди добрі, що ся в селі стало?
Що нашого пана попа теля облизало.

Когут піє, когут піє, квочка кудкудаче,
Та не сідай коло мене ти, поганий дяче.