Через сад стеженька

Через сад стеженька,
Йде дощик здрібненька.
«Ой отвори, мужу, врота,
Бо йду п’янесенька».

Муж ворота отвирає
Та так свою жінку лає:
«Що ти, мила, та гадаєш,
Що о дому ніц не дбаєш?»

«Все то через хлопці,
Та й через коханці,
Що як піду та й звечора,
Не прийду аж вранці».

Ой взяв за рученьку
Та й повів до хати:
«Цитьте, діти, не кричіте,
Най ся виспить мати».

«Ой коби-сь ти, мужу добрий,
Та взяв батіг довгий,
А взяв мене бити:
«Не ходи до корчми пити!»

«Коби-м тя не любив,
Зараз би-м тебе бив,
Але но тя дуже люблю,
Бити тя не буду».

«Ой ти не попович,
А я не попівна,
Коби-сь мене хоч раз вибив,
Не була би-м свавільна!»

Ой Василю, Василю

Ой Василю, Василю,
Серденятко моє,
Не ходи ж у дорогу,
Нехай батько іде.

Батько старий, батько старий,
На світі нажився,
А ти, моє серденятко,
Недавно женився.

Як погониш волів пасти
Треба хлопцям жінку вкрасти,
Треба дома сидіть,
Треба жінку глядіть.

Ліз швець по драбині

Ліз швець по драбині
Та впав меже свині.
То біда ростотум,
То біда, шедела.
Щетини тримається,
На драбині хитається.
То біда ростотум,
То біда, шедела.

Я ж на тебе, мій миленький

Я ж на тебе, мій миленький,
Гомоніла й гомоню,
Та я ж тобі, мій миленький,
Та й робити не велю:

Діжу мені заміси,
Води мені принеси,
Дров мені нарубай,
Сядь та й ніженьки зібгай.

А я буду гостей звати
Буду частувати,
А тебе ж, мій миленький,
Все буду минати,

Щоб нас люди не судили,
П’яницями не робили.

Да сватав мене попів син

Да сватав мене попів син,
Да давав мені волів сім.
Дурна була не брала,
Шестьма була б орала,
А сьомого продала,
Погонича найняла:
— Погоничу молодий,
Гони воли до води,
Не до води — до браги,
Щоб не було зневаги;
Не до браги — до пива,
Щоб дівчина любила,
Покіль воли напоїш,
З дівчиною постоїш;
Покіль воли напасеш,
Дівчиноньку потрясеш.

Жовнірські коломийки – V (Інфантерія)

Ой як мене відобрали та й до фантерії,
Заплакали дівчатонька великі й малії.

Мого любка відобрали ів першої кляси,
Дали йому синій кафтан, червоні кутаси.

А як мене відобрали із першої кляси,
Дали мені синій кабат, червоні кутаси.
Синій кабат, синій кабат, червоні вилоги,
Ой не знаєш, стара мати, як то болять ноги.
Ой болять мі руки, ноги, болять мі, болять мі,
Кличут мене до Самбора, дівчино, порадь мі.

Як я собі полюбила жовняра піхоту,
Ані мама не зборонит, бо маю охоту.

Не бійте сі, фантирісти, улана на полі,
Як патрони вистріляєш, байнетом го сколеш.

Ой ти курко чубатенька, позич мені чубка,
Фантирісти-резирвісти не боят сі турка.

Ой ніхто так не бідує, як тая резерва,
Ще не зробив форвиц-байґен, штанка сє роздерла.

А як мене відобрали до тої резерви,
То так мені дупy збили, аж штани подерли!

Молодії, гей, молодиці!

Молодії, гей, молодиці!
Чи такі в вас чоловіки, як і в мене?

Бо у мене старичище,
Не пускає на улицю на ігрище.

А я свого старенького одурила,
В полив’янім горшку борщу наварила.

Наварила, поставила,
Сама пішла на вулицю та й гуляла.

А з гуляння та додому,
Зустрічаю старенького на порогу.

— Де ж ти, мила, ночувала,
Що ти вчора звечора не бувала?

— На оборі, мій миленький, ночувала,
Я твоєї худобоньки доглядала.

Чорна вівця окотилась
І рябая корівонька отелилась.

Чорна вівця та ягничку,
А рябая корівочка та теличку.

— Ой дзінькую тобі, мила,
Що ти меї худобоньки догляділа!