Бугай

БугайЩо первая слава на Бугая стала,—
Що Мелашка да Марусю в коморі застала.
А Бугай утікає,
Штани підтягає,
А Мелашка да Марусю
За коси тягає.
Тягає-тягає,
Тягаючи, сварить,
Кочергою парить.
Десь узявся Веремій
Та й Мелашку побранив:
«Ти, Мелашко, глупувата!
Не Маруся винувата:
То твій Бугай провинив,
Що в комору заманив!»
Сидить Бугай на припічку, тяженько зітхає;
Іде його Марусенька, сльози утирає.
Сидить Бугай на припічку, підперся рукою,
Не буде на Марусеньку
 і тут упокою!
А другая слава
 у спасівку стала.
Що Маруся Бугаєві
 узвару прислала.
Бугай ізлякався,
В леваду сховався.
Осавула йшов,
Бугая знайшов:
«Бугаю, Бугаю! Чого ти боїшся?
Чого хоронишся?
Не іти тобі, Бугаю, не йти у леваду,
Велять тобі, Бугаю, іти у громаду!
Ой на тобі, Бугаю, спіленької диньки,
Да просила Марусенька
 к собі на родинки».
Прийшов Бугай
 до Марусі рано-пораненьку:
«Будь здорова з животом, моя Марусенько!
Порадь мене, Марусенько, об сюю пораду:
Куди мені тарганиться,
 старому, по бабу?
Старі люди говіють,
а молоді не сміють».
«Барилиха дома, бабою готова;
Кунпанець гуляє, той кумом думає;
А Шевчиха дома, бо кумов готова,
По коморі ходить, горщик меду носить,
Ходить, никає,
На крижмо* шукає:
Чом до мене Бугая
 з буханцем немає?»
Оце ж теє самеє:
Прийнявсь Бугай поля, до поля, болота, —
Стидно, бридко Бугаєві
 вийти за ворота
Що Микита та Андрій
Усю пашню погноїв,
Поки пісню ізложив.
А Маруся повозила —
То отецька дитина.
А у бабушки — цимбалушки,
А у дівушки — сокирушки,
Як чук, так чук, та в дірочку,
Коли не хлопчик, так дівочку.
Ой чук дасть, як не збреше!

*крижмо – полотно, в яке загортають дитину при хрестинах

Та поїхав мій миленький до млина, до млина

Та поїхав мій миленький до млина, до млинаТа поїхав мій миленький до млина, до млина.
А я собі прудивуса привела, привела.
Чорт тобі, прудивусе, біс тобі, прудивусе!
Сама собі дивуюся, з прудивусом цілуюся.

Як же мені прудивуса не любити, не любити.
Обіцяв ми черевички та купити, та купити.
Чорт тобі, прудивусе, біс тобі, прудивусе!
Сама собі дивуюся, з прудивусом цілуюся.

Та приїхав мій миленький та вночі, та вночі,
А я собі з прудивусом на печі, на печі!
Чорт тобі, прудивусе, біс тобі, прудивусе!
Сама собі дивуюся, з прудивусом цілуюся!

На тім боці при толоці сивий бичок риче

На тім боці при толоці сивий бичок ричеНа тім боці при толоці сивий бичок риче.
— Вийди, вийди, дівчинонько, леґінь тебе кличе.

Ой не вийшла дівчинонька, вийшла її мати:
— Кому треба дівчиноньки, най іде до хати.

А я ввійшов та до хати, не завстиг я сісти,
А вони мні — гандибурку нелуплену їсти.

А я тоту гандибурку гірко заїдаю,
Перед печі — пироженьки, я си позираю.

Перед печі — пироженьки, а на кухні — масло.
— Дідько тебе,— каже,— бери а з твоїм багатством!

— Ой багаче, багачику, чим ся гоноруєш,
Чому дівку не віддаєш, на чорта годуєш?

— Я ще буду годувати та й штири неділі,
Відтак буду посилати в високе Підгір’я.

А Підгір’ю хліб по кілю, калачі по платі,
Багацької дівчиноньки нема на роботі.

А багацька дівчинонька не хоче робити,
А черево по коліна, не годна ходити.

А черево по коліна, а ротик по вуха,
Оченята, як горнята, ще й до того глуха.

Стоять Рекіти посеред світа, ой чудо

Стоять Рекіти посеред світа, ой чудоСтоять Рекіти посеред світа, ой чудо.
Там люди вольні, всі богобойні, ой чудо.
Сіна копиця — то в них церковця, ой чудо.
Старого цапа мають за попа, ой чудо.
Під ту церковцю йдуть ся молити, ой чудо.
До того цапа ходять на сповідь, ой чудо.

Ой вискочив у коноплі та й взявся у боки

Ой вискочив у коноплі та й взявся у бокиОй вискочив у коноплі та й взявся у боки:
Подивися, старий дурню, який я високий.

Прийшли дівки, прийшли дівки конопельок брати,
Взяли мене за рученьку, привели до хати.

Як привели аж у хату, кажуть мені сісти,
Дають мені бараболі невбирані їсти.

Ой я тії бараболі по столі качаю,
На полиці вареники — скоса поглядаю.

Загасили ясну свічку, полягали спати,
Я за тії вареники та й утік із хати.

Ой сів і з’їв, ой сів і з’їв тії варениці,
Перевернув макітрину в сінях на полиці.

Ой ішов я з вечорниць через три городи,
Заплутався в гарбузиння, наробив я шкоди.

Ой прийшов я до корчми: «Добривечір, люди!
Виплутайте з гарбузиння, вам шкоди не буде».

Був у мене сивий кінь, а сідельце маю

Був у мене сивий кінь, а сідельце маюБув у мене сивий кінь, а сідельце маю,
Поїхав я за границю, там дівчину знаю.

Приїхав я за границю, кажуть мені сісти,
Дають мені бараболю полуплену їсти.

А я ж тої бараболі та й не поїдаю,
На полиці вареники — на них поглядаю!

Стала скалка догорати, стала й потухати,
А я за ті вареники да й шмигнув із хати!

Поїв я ті вареники, поїв варениці,
Перевернув макітерку в сінях на полиці.

На добраніч усім на ніч та ще й тобі, Настя,
Щоб на мене, молодого, не було напасті!

Подивіться, дівчатонька, який я високий

Подивіться, дівчатонька, який я високийОй вийшла Марисенька до сіней із хати:
«Ходи, ходи, колодію зо мнов ночувати.
Нема мужа вдома, тепер я на варті.
Будем з собов, колодію, без ніц розмовляти».

Ой пішов я до кумоньки люльку закурити —
Здерли з мене опанчину, ще хотіли бити!
Здерли з мене опанчину, здерли з мене кучму.
Один каже до другого: «Ну ж но го помучмо!»

Один каже: «Пане-брате», другий каже: «Куме!»,
А третій ся мені з бучком поза плечі суне!
Ой сунув я через пліт та й не дотикнувся,
Як мя зібрав мужок ціпом, аж я усміхнувся!

А я, хлопець молоденький, в свого батька вдався –
Низом, низом попід пліт та й в бульби сховався!
Вийшли рано дівчатонька збирати натину*,
Одна каже до другої: «Знайшла-м си дитину!»

А я, хлопець молоденький, взявся попід боки:
«Подивіться, дівчатонька, який я високий!»

* натина – лобода

Ой хтів же я женитися, не маю за чого

Ой хтів же я женитися, не маю за чогоОй хтів же я женитися, не маю за чого,
Не стає мні десять грошей до півзолотого.

Я п’ять грошей розміняю, десять позичаю,
На Вкраїні дівчинонька — до неї манджаю.

Приходю я до дівчини, просять мене сісти,
Дають мені бараболі полуплені їсти.

А я тую бараболю стиха поїдаю,
На полиці вареники — я за них думаю.

По вечері, по вечері полягали спати,
Я за тії вареники та й далі тікати!

Не попав же я у двері та в стовп головою,
Господиня те все чула та зверх — коцюбою!

Їден каже: «Пане-брате», другий каже: «Куме»,
Ну, а третій межи плечі макогоном суне.

Я змежи них вимотався, в коноплі сховався,
Як потягне мужик ціпом, аже-м засміявся.

І здається не болить, а не можу встати,
Коби бог мене підняв, піду спочивати.

Ой хотів же я женитися, хотів жінку мати,—
Сіно мені не вродило — нічим зимувати.

Вівсяниці, половиці та й не хоче їсти,
А яшна із остяками — буде в язик лізти.

Ой я, молода, на базар ходила

Ой я, молода, на базар ходилаОй я, молода, на базар ходила,
Ой я, молода, на базар ходила,
На базар, на базар, на базар ходила я.

Ой я, молода, окуня купила,
Ой я, молода, окуня купила,
Окуня, окуня, окуня купила я.

Ой я, молода, юшки наварила,
Ой я, молода, юшки наварила,
Юшки я, юшки я, юшки наварила я.

Ой я, молода, хлопця запросила,
Ой я, молода, хлопця запросила,
Хлопця я, хлопця я, хлопця запросила я.

Він носа дере, скоса поглядає,
Він носа дере, скоса поглядає,
Не цілує, не цілує і не пригортає.

На полиці млинці — він на них моргає,
На полиці млинці — він на них моргає,
Він на них, він на них, він на них моргає.

Ой горе мені із таким коханням,
Ой горе мені із таким коханням:
Без гарячих млинців нема женихання.

З сиром пироги

З сиром пирогиБув собі гарний хлопець,
Мав років двадцять три,
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.

Ой чули, чули, чули,
Чи чули, чули ви,
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.

Чи теплі, чи студені,
Чи з білої муки;
Дівчина хлопця любить,
А він їсть пироги.

Ой чули, чули, чули,
Чи чули, чули ви,
Дівчина хлопця любить,
А він їсть пироги.

Із гори високої
Напали вороги.
Козак лишив дівчину
І вхопив пироги.

Ой чули, чули, чули,
Чи чули, чули ви,
Козак лишив дівчину
І вхопив пироги.

Козак мав довгі ноги,
Скакав через степи
Дівчину рятувати,
Бо вже з’їв пироги.

Ой чули, чули, чули,
Чи чули, чули ви,
Дівчину рятувати,
Бо вже з’їв пироги.