Ой кум до куми раненько іде

Ой кум до куми раненько іде,
Як вона, бідна, на світі живе.
— Кумко, голубко, сокілко моя,
Хто б тебе відвідав, якби не я?

Ой кум до куми залицявся,
Виорати нивочку обіцявся.
— Кумко, голубко, сокілко моя,
Хто б тобі виорав, якби не я?

Ой кум до куми залицявся,
Посіяти конопель обіцявся.
— Кумко, голубко, сокілко моя,
Хто б тобі посіяв, якби не я?

Кум до куми залицявся,
Вибрати конопельки обіцявся.
— Кумко, голубко, сокілко моя,
Хто б тобі вибрав, якби не я?

Кум до куми залицявся,
Намочити коноплі обіцявся.
— Кумко, голубко, сокілко моя,
Хто б тобі намочив, якби не я?

Кум до куми залицявся,
Витягти коноплі обіцявся.
— Кумко, голубко, сокілко моя,
Хто б тобі витяг, якби не я?

Кум до куми залицявся,
Потерти коноплі обіцявся.
— Кумко, голубко, сокілко моя,
Хто б тобі потер, якби не я?

Кум до куми залицявся,
Потіпати коноплі обіцявся.
— Кумко, голубко, сокілко моя,
Хто б тобі потіпав, якби не я?

А там за гороньком каня воду пиє

А там за гороньком каня воду пиє,
А яка то пекна річ — жена мужа биє.
Жена пішла до млина, а муж остав дома,
Оганяй же какше, най їх каня не плаще.
Жена пришла додому, не гварит нич никому,
Лем го взяла за власи: «Яко ганяш какаше?!»
А я з велькой біди пішов до сусіди:
— Ой сусідо, сусідонько, злу я жену маю.
Сто златих мі пропила, кийом ся мя набила,
Плакати мі не дала, скакати мі казала.

Вибирався Козубай на війну з ляхами

Вибирався Козубай на війну з ляхами,
Та взяв собі самопал і лук зі стрілами,
Казав собі військового
Коня дати вороного,
Шаблю із піхвою,
Фляшку з горівкою.
Виїхавши з України з великою честю,
Приспів к Білій Церкві з немалою трястю.
Горівки му недостало,
Кепсько — серце уставало,
Думає з собою,
Як піде до бою.
Прийшов к ньому Федько і Іван сгриєчний,
Налившися горівки — Козубай безпечний.
На лук стріли накладає,
На ляхів їх випускає,
Смотрить, чи суть ляхи —
На Козуба страхи?
Крикнув Козуб на свої: «Не бійтеся страхів!
Я сам влізу на вербу на собачих ляхів!
На вербі ся ушикую
І самопал вирихтую:
Будем ляхів брати,
Голови стинати».
Сидить Козуб на вербі — цюра к ньому біжить:
Упав Козуб із верби, ах, без душі лежить.
Цюра к ньому прибігає,
Бізуном го затинає,
Козубай без душі,
Собою не рушить.
Приспів к ньому Федько — цюра його б’є,
Та глядить на нього, Козубай не жиє.
Подумавши Федько собі:
«Свині було пасти тобі,
А не воювати —
Жалю завдавати!»

Бізун - батіг, нагайка 

Ой задумав старий дід, задумав жениться

Ой задумав старий дід, задумав жениться,
Ой задумав старий дід да молоду брати.
— Ой як візьму стару бабу, не здужа робити,
А як візьму молоду, не схоче любити.
Чи ти бачиш, молода, яка в діда борода?
— Ой у тебе, вражий діду, цапиная борода,
Цапиная борода, а собача хода,
А собача хода, а ведмежий стан,
Ой ти мені, вражий діду, під мислоньки не підпав.
Ой як пішов старий дід же на базарище,
Ой як купив старий дід товсте нагаїще,
Ой наступив старий дід да й на русу косу.
— Чи ти бачиш, молода яка в діда борода?
— Ой у тебе, мій дідусю, шовкова борода,
Шовковая борода, молодецька хода,
Молодецька хода, парубоцький стан,
Ой ти ж мені, мій дідусю, під мислоньки да підпав!

Колядуй, баране!

— Колядуй, баране!
— Не вмію, пане!
— Дак тікай, баране!
— Нікуди, пане!
— У окно, баране!
— Дак роги, пане!
— Позбувай, баране!
— Дак болітимуть, пане!
— Зав’яжи, баране!
— Дак нічим, пане!
— Платком, баране!
— Дак немае, пане!
— Купи, баране!
— Дай грошей, пане!

Я піду ся сповідати аж на Буковину

Я піду ся сповідати аж на Буковину,
Бо там за гріх не питають, лиш за половину.
А там за гріх не питають, лиш за половину,
А там дають за покуту їсти солонину.
А там дають за покуту їсти солонину
Та любити дівки ввечір, молодиці вднину.

За очеретом качки гнала

За очеретом качки гнала,
Високо-м ся закасала:
Козакові стидко-бридко,
Що в дівчини литки видко.
Махнув козак хусткою:
— «Закрий литки пелиною!»
— «Коли тобі стидко-бридко
Закрий очі, щоб не видко!»
На городі кукуруза:
Нема мого дрантогуза;
Нема його і не буде,
Він поїхав межи люде!
Сіно-м собі громадила,
Хлопця собі принадила;
Іще буду громадити,
Щоб другого принадити.
Сіно-м собі громадила,
На юнкера споглядала,
На рахмана дивилася,
В прапорщика влюбилася.
Ой ти ляшку чорноусий,
Чому в тебе жупан куций?
Мене дівки підпоїли,
Жупан мені підкроїли.