Ми то собі добрії люди

Ми то собі добрії людиМи то собі добрії люди.
Коли смерть прийде, то всім нам буде!
Ах, не знати та й не видати,
Куди би від тої смерті утікати?
Чей не прийде та година,
Хіба як нестане вина!?
Як нестане,
Давай, пане,
Фляшку і другу,
Фляшку і другу!

Уже при смерті не мож жартувати,
А тепер нема ся чого лякати!
Напиймося, не біймося,
Хорошенько всі увеселімося!
Таже і ми десь бували —
Смерті ніде не видали!
Не помремо,
Хоч будемо
Пити і тепер,
Пити і тепер!

Ми то тобі порадимо, пане:
Скоро смерть у тебе на порозі стане,—
Офукнися, потупай ногами,
Скажи смерті: «Піди, бо зацькую псами!
Піди собі, бо й полаю,
Бо тепер я гості маю!
Не до того,
Коли много
Фляшок на столі,
Фляшок на столі!»