Ой на горі під вербою стояв колодязь з водою

Ой на горі під вербою
Стояв колодязь з водою.
Там дівчинонька воду брала,
До місяця промовляла:
— Мій місяченьку, мій батеньку!
Скажи ж мені всю правдоньку!
Чи я піду за нелюба,
Чи я піду за милого?
Ой як я піду за нелюба,
Крайте рушнички з рядниночки,
А утірочки з кропивочки.
Чи я піду за милого?
Крайте рушнички з китаечки,
Сучіть втірочки з білого шовку.

Зажурилась перепілочка

Зажурилась перепілочка:
— Бідна моя ти голівочка,
Що я рано із вирію вийшла.
Усе сніги та й позамітали,—
Ніде сісти, гніздечка звити,
А ні малих діточок плодити.
Обізвався соловеєчко:
— Не журися, перепілочко,
Я всі сніги та й порозмітаю,
Буде сісти, де гніздечко звити,
Буде де малих діточок плодити.
Зажурилась молода Марійка,
Молодою та заміж вийшла:
— Та не вмію у печі топити,
Та не вмію свекрусі годити,
Ще й раненько по воду ходити.
Обізвався молодий Іванко:
— Не журися, молода Марійко,
Єсть у мене три нагаєчки,
Усі вони та дротяночки.
Одна буде у печі топити,
Друга буде свекрусі годити,
Третя буде по воду ходити.

Ой ти, весна, веснися, а ти, Грицю, женися!

Ой ти, весна, веснися,
А ти, Грицю, женися!
Та вирви з рожі квіточку,
Та візьми Гандзю-дівочку!
Ой де Грицько коні пас,
Поріс барвінок по пояс;
А де Гандзя стояла,
Під нею руга-м’ята зів’яла.

Прилетіла жавориночка

Прилетіла жавориночка.
Бідна її та й голівочка.
Ніде сісти, кубельце звисти,
Ніде сісти, яєчко ‘знести.

Весна красна, що ж ти нам принесла?

Ой по горах та й сніги лежать,
А в долинах та й льоди стоять.
Ой там сіла, кубельце звила,
Ой там сіла, яєчко знесла.

Весна красна, що ж ти нам принесла?

Ой ви, хлопці-дівчата! Ви виходьте на вулицю

— Ой ви, хлопці-дівчата!
Ви виходьте на вулицю.
Ой виходьте, дівчата,
Ой виносьте в правій руці солов’ята…
А дівчина, як та пава,
До козака припала,
До козака припадає,
Ще й серденьком називає.
— Ходім, серце, в садочок,
Та ізорвем цвіточок,
Та ізорвем цвіточок,
Та ізов’єм віночок.

В Києві грім загримів

В Києві грім загримівВ Києві грім загримів,
А в Синяві стоять хмари,
А у Перемишлі дощі взишли.
Там Оксиня красу сіє, розум садить,
Розум садить і говорить:
— Як я піду за нелюба,
Ой ти, красо, не всходь красно,
Ти, розумонько, не приймайся.
В Києві грім загримів,
А в Синяві стоять хмари,
А у Перемишлі дощі взишли.
Там Оксинька красу сіє, розум садить,
Розум садить і говорить:
— Як я піду за милого,
Ти, красо, всходь красно,
Розумоньку, поприймайся.

Та заспівай, соловію

Та заспівай, соловіюТа заспівай, соловію,
Заспівай сивенький,
Та заспівай тим голосом,
Що співав миленький.

Та заспівай, соловію,
Та заспівай, сивий,
Та заспівай тим голосом,
Що співав мій милий.