Два голубчики літали,
Золотий камінь хитали.

Хитали вони, впустили,
А кого вони прибили?

Прибили вони молодця,
Ганнусиного хлопця.

А де козаченько коня пас,
Гам барвінок по пояс.

А де Ганнуся ходила,
Там рута й шальвія вродила.

Ой за дуби, за дуби

Ой за дуби, за дуби,
За дубами сивії голуби,
Вони мені головоньку нагули,
Вони мені спатоньки не дали.
Вони мені спатоньки не дали,
Вони мене з пароньки розвели.
Ой за млинок кладочка плавала,
Там Голяна рученьку давала:
— Ой на тобі, Митруню, цю ручку,
А я тебе другою обійму.
А я тебе другою обійму,
А я тобі правдоньку розкажу,
Через що я на вулицю не хожу.
Не ходила на вулицю й не піду,
Не любила більше хлопців — не буду.

А у Губчі серед села

А у Губчі серед села,
Там стояло дівок сорок.

Межи ними, молодими,
Іванко-хлопець конем грає.

Іванко-хлопець конем грає,
До скрипочки примовляє:

— Скрипко моя дубовая,
Струни мої шовковії.

Й а порвітесь усі разом,
Бо моя нелюба в танку ходить.

Бо моя нелюба в танку ходить,
Всім дівчатам в перешкоді.

На її віночок з глухої кропиви,
Щоб вона його не зносила.

Щоб вона його не зносила,
Сонцем та вітром ізсушила.

Сонцем та вітром ізсушила,
Нас на весілля не просила.

А у Губчі серед села,
Там стояло дівок сорок.

Межи ними, молодими,
Іванко-хлопець конем грає.

Іванко-хлопець конем грає,
До скрипочки примовляє:

— Скрипко моя дубовая,
Струни мої золотії.

Й а заграйте усі разом,
Бо моя миленька в танку ходить,

Бо моя миленька в танку ходить,
Всім дівонькам танок водить.

На її віночок з зеленого барвінку,
Щоб вона його ізносила.

Щоб вона його ізносила,
Сонцем та вітром не зсушила.

Сонцем та вітром не зсушила,
Нас на весілля всіх просила!

Коло млина — кременина

Коло млина — кременина,
Там ходила дівчина,
Та ромен-зілля зривала,
Вона його не знала.
Вона його не знала,
Та понесла до ради,
Чоловічої громади.
Та вони ж його не знали,
Та вони ж його не знали,
У рученьки не брали.
Понесли його до ради,
До жіночої громади.
Та вони ж його не знали,
У рученьки не брали.
Понесли його до ради,
До дівочої громади.
Та вони ж зіллі пізнали
Та й у рученьки забрали.

Розлилися води на чотири броди

Розлилися води
На чотири броди.
У першому броді
Соловейко щебетав,
Зелені сади розвивав.
У другому броді
Зозулька ковала,
Літечко казала.
У третьому броді
Коничок заржав,
Він доріженьку почав.
А в четвертому броді
Да дівчина плаче,
За нелюбого йдучи,
Своє лихо чуючи.

Коло млина калина

Коло млина калина,
Там дівчина ходила,
В ручках ножцк носила,
Роман-зілля копала,
Матеньки питала:
— Кого, мати, чаровати?
— Чаруй, доню, нелюба,
Щоб з тобою не стояв,
За рученьку не держав,
Щоб так нелюб з тобою,
Як вітер з горою.
Коло млина малина,
Там дівчина ходила,
В ручках ножик носила,
Руту-зілля копала,
Матуленьки питала:
— Кого, мати, чаровати?
— Чаруй, доню, милого,
Щоб з тобою постояв,
За рученьку держав,
Щирую правду сказав.
Щоб так милий з тобою,
Як риба з водою.

Кроковеє колесо, колесо

Кроковеє колесо, колесо
Вище тину стояло, стояло,
Вище тину стояло, стояло,
Много дива бачило, бачило.
Чи бачило колесо, колесо,
Куди милий поїхав, поїхав?
Куди милий поїхав, поїхав,
За ним трава зелена, зелена
Й дібровонька весела, весела.
Кроковеє колесо, колесо
Вище тину стояло, стояло,
Вище тину стояло, стояло,
Много дива бачило, бачило.
Чи бачило колесо, колесо,
Куди нелюб поїхав, поїхав?
Куди нелюб поїхав, поїхав,
За ним трава полягла, полягла
Й дібровонька загула, загула.