Вийди, вийди, Іванку

Вийди, вийди, Іванку,
Заспівай нам веснянку!
Зимовали, не співали,
Усе весни дожидали!
Весна, весна, наша весна!
Да що ж ти нам принесла?
Старим бабам по києчку,
А дівчатам по віночку.
Звила ж я віночок вчора звечора
З зеленого барвінку
Та й повісила на кілочку.
Матуся вийшла та віночок зняла,
Та нелюбові дала.
Коли б же я теє знала —
Я б його розірвала,
Ніж нелюбові дала.

Вийди, Грицю, на вулицю

— Вийди, Грицю, на вулицю,
І ти, Коваленку!
Та винеси сопілочку
Хоч на оберемку!
— Хоч винесу, не винесу,
То не буду грати.
Нема тої дівчиноньки,
Що мені кохати.

Ой ви, хлопці безштаньки

— Ой ви, хлопці безштаньки,
Заспівайте веснянки!
Зиму зимували,
Штанів не напряли!
— А ми — дівочки отцевські,
Гулять не гуляли.
Полотна напряли!

Ой умер горобеєчко на вишні, на вишні

Ой умер горобеєчко на вишні, на вишні, на вишні,
Та його ніженьки повисли, повисли, повисли.

Ой горе, горе, ненько, що помер горобейко
Та й нежив же він буде.

Та полетіли сороки, сороки, сороки,
Взяли горобеечка під боки, під боки, під боки.

Ой горе, горе, ненько, що помер горобейко
Та й нежив же він буде.

Та налетіли ворони, ворони, ворони,
Вони горобеечка збороли, збороли, збороли.

Ой горе, горе, ненько, що помер горобейко
Та й нежив же він буде.

Та налетіли ластівки, ластівки, ластівки,
То ж його хрещені матінки, матінки, матінки.

Ой горе, горе, ненько, що помер горобейко
Та й нежив же він буде.

Та налетіли синиці, синиці, синиці,
То ж горобейкові сестриці, сестриці, сестриці.

Ой горе, горе, ненько, що помер горобейко
Та й нежив же він буде.

Поховали горобейка у стрісі, у стрісі, у стрісі,
Поминали горобейка у лісі, у лісі, у лісі.

Ой горе, горе, ненько, що помер горобейко
Та й нежив же він буде.

Насипали в домовиноньку травиці, травиці, травиці,
Затужили за сіреньким всі птиці, всі птиці, всі птиці.

Ой ти, соловейку

Ой ти, соловейку,
Ти ранній пташку,
Ой чого так рано
Із вир’їчка вийшов?

«Не сам же я вийшов,
Дажбог мене вислав
З правої ручейки
І ключики видав.

З правої ручейки
Літо відмикати,
З лівої ручейки
Зиму замикати.

А ще по горах
Сніги лежали,
А по дорогах
Криги стояли.

А тії сніги
Ніжками потопчу,
А тії криги
Крильцями поб’ю.

І кубелечко
Я собі зів’ю,
І в кубелечці
Діток наведу.

Та десь узялися
Поганії люди,
І пожар пустили,
І діток спалили».