Ой умер горобеєчко на вишні, на вишні

Ой умер горобеєчко на вишні, на вишні, на вишні,
Та його ніженьки повисли, повисли, повисли.

Ой горе, горе, ненько, що помер горобейко
Та й нежив же він буде.

Та полетіли сороки, сороки, сороки,
Взяли горобеечка під боки, під боки, під боки.

Ой горе, горе, ненько, що помер горобейко
Та й нежив же він буде.

Та налетіли ворони, ворони, ворони,
Вони горобеечка збороли, збороли, збороли.

Ой горе, горе, ненько, що помер горобейко
Та й нежив же він буде.

Та налетіли ластівки, ластівки, ластівки,
То ж його хрещені матінки, матінки, матінки.

Ой горе, горе, ненько, що помер горобейко
Та й нежив же він буде.

Та налетіли синиці, синиці, синиці,
То ж горобейкові сестриці, сестриці, сестриці.

Ой горе, горе, ненько, що помер горобейко
Та й нежив же він буде.

Поховали горобейка у стрісі, у стрісі, у стрісі,
Поминали горобейка у лісі, у лісі, у лісі.

Ой горе, горе, ненько, що помер горобейко
Та й нежив же він буде.

Насипали в домовиноньку травиці, травиці, травиці,
Затужили за сіреньким всі птиці, всі птиці, всі птиці.

Ой ти, соловейку

Ой ти, соловейку,
Ти ранній пташку,
Ой чого так рано
Із вир’їчка вийшов?

«Не сам же я вийшов,
Дажбог мене вислав
З правої ручейки
І ключики видав.

З правої ручейки
Літо відмикати,
З лівої ручейки
Зиму замикати.

А ще по горах
Сніги лежали,
А по дорогах
Криги стояли.

А тії сніги
Ніжками потопчу,
А тії криги
Крильцями поб’ю.

І кубелечко
Я собі зів’ю,
І в кубелечці
Діток наведу.

Та десь узялися
Поганії люди,
І пожар пустили,
І діток спалили».

А в правую середу, середу

А в правую середу, середу,
Пасла дівка череду, череду.
Та загубила корову, корову,
Та запалила діброву, діброву.
Та дібровонька палає, палає,
Дівка корови шукає, шукає.
Та цебром воду носила, носила,
Та дібровоньку гасила, гасила.
Та кілько в цебрі водиці, водиці,
Стільки хлопцям правдиці, правдиці.
Та скільки на небі зірочок, зірочок,
Стілько хлопцям дівочок, дівочок.

Та вербице, пора тобі, вербице, розвиться

Та вербице,
Пора тобі, вербице, розвиться,
Та розвиться.
Розпустила гіллячко додолу,
Та додолу,
Та й на зеленій діброві,
На діброві,
Там де соловейко гніздо в’є,
Та гніздо в’є,
А сивая зозуля переб’є,
Та переб’є.
Перебила зозуленька, перебила,
Перебила.
Із маленьким соловейком говорила.
Говорила.
Соловей, соловейко — Іванько,
Та Іванько.
А сивая зозуля — Марійка,
Та Марійка.
І кликала Іванька з собою,
Та з собою.
Іди, іди, Іванько, за мною,
Та за мною.
А позбирай золото з водою,
Та з водою.
Та на золотую голочку,
Та голочку.
На шовкову ниточку,
На ниточку.
Золотая голочка не гнеться,
Та не гнеться.
Шовковая ниточка не рветься,
Та не рветься.
Іванько до Марійки прийшлеться.
Ой у двору
Та становив Іванько комору,
Та комору.
До його Марійка ходила,
Та ходила.
До його словечко говорила,
Говорила.
Роби, роби, Іваньку, комору,
Та комору.
Та прорубай віконце з причілку,
Та з причілку.
Щоб до мене соловейки літали,
Та літали.
Вони тебе молодого пробужають,
Пробужають.
Устань, устань, Іваньку, пробудися,
Пробудися
Та й на мене молодую подивися.

Горіла липка, горіла

Горіла липка, горіла,
Під ньов дівчина сиділа.
Іскорки на ню падали,
Парубки за ньов плакали.
В решеті воду носили,
Зелену липку гасили.
Кілько в решеті той води,
Тілько в парубка той правди.
В решеті воду носили,
Зелену липку гасили.
Кілько в решеті є дірок —
Тілько в селі красних дівок!

Ой ти, жайворонку, ранняя пташино

Ой ти, жайворонку, ранняя пташино,
Рано-раненько, ранняя пташино. 
Ой чого ж ти так рано з виру вилітаєш?
Рано-раненько, з виру вилітаєш. 
«Мене пташки били, з виру виганяли,
Рано-раненько, з виру виганяли. 
А в чужій сторонці пшениця по мірці,
Рано-раненько, пшениця по мірці. 
Зажурився хлопець по хорошій дівці,
Рано-раненько, по хорошій дівці. 
Вже ж твоя дівчина росла, переросла,
Рано-раненько, росла, переросла.
Росла, переросла, давно заміж пішла,
Рано-раненько, давно заміж пішла». 
Як пшеницю вижну, то другую візьму,
Рано-раненько, то другую візьму.  
Вже пшеницю вижав, а другої не взяв,
Рано-раненько, а другої не взяв. 

Ой на горі під вербою стояв колодязь з водою

Ой на горі під вербою
Стояв колодязь з водою.
Там дівчинонька воду брала,
До місяця промовляла:
— Мій місяченьку, мій батеньку!
Скажи ж мені всю правдоньку!
Чи я піду за нелюба,
Чи я піду за милого?
Ой як я піду за нелюба,
Крайте рушнички з рядниночки,
А утірочки з кропивочки.
Чи я піду за милого?
Крайте рушнички з китаечки,
Сучіть втірочки з білого шовку.