А мій милий чорнобривий узувається

А мій милий чорнобривий узувається,
Я б його зачепила — не ‘бзивається.
Я б його зачепила, я б його спросила…
— Цить мила, не сварись, рибка придушилась!
Придушилась рибка в морі, придушилися лини,
Він по рибку не пішов, тільки пішов до куми.
Приходжу я до куми та й стала гукати:
— Іди, милий чорнобривий, рибоньку щиняти.
А кума почула та й на постіль впала,
А мій милий руки ломить: «Вже й кума пропала!»
Приходить додому, став мене благати:
— Ходи, мила, чорнобрива, куму рятувати!
— Чорти тебе хай візьмуть з твоєю кумою,
Нехай вона нині і вмре — не піду ногою.
Нехай вона нині і вмре, нехай поховають,
На похорон не піду — будто я не знаю.
На похорон не піду — будто би не чую
Не одну я ніченьку без тебе ночую.

Ой кумася, любася

Ой кумася, любася,
Із кумчиком напилася,
Із кумчиком напилася
Та й додому погналася.
— Ой ти кумчику-чику,
Ти голубчику-чику,
Ти почаще ходи,
Ти побільше носи
Та нікому не кажи.

Прийшов кум до куми

Прийшов кум до куми,
Кума ложки миє.
— Покинь, кумо, ложки,
Пожартуєм трошки.

Прийшов кум до куми,
Кума ріже зілля.
— Покинь, кумо, зілля,
Підем на весілля.

Прийшов кум до куми,
Кума мете хату.
— Покинь, кумо, хату,
Підем у загату.

Куди йдеш, куди йдеш, куди шкандибаєш

— Куди йдеш, куди йдеш,
Куди шкандибаєш?
— До куми, до куми,
Хіба ж ти не знаєш?

— Ой не йди, ой не йди,
Бо кума не дівка.
— Ой піду, ой піду,
Бо в куми горівка.

А прийшов до куми —
Кума моркву струже.
— Ой кумко, моя любко,
Люблю тебе дуже.