На щастя, на здоров’я

На щастя, на здоров’я,
На новий год, на нове літо,
Роди, боже, жито і пшеницю,
Всяку пашницю!
А ти, кукілю, не родись,
По доріжці розкотись,
Конопельки під стельки,
Льонок по поясок.
Драстуйте, будьте здорові,
З праздником, з Новим годомі

Стоїть яворець тонкий, високий

Стоїть яворець тонкий, високий,
Гей, дай, боже! (приспів, повторюється за кожним рядком)
Тонкий, високий, корінь глибокий,
А в коріненьку чорні куноньки,
А всередині ярі пчілоньки,
А на вершечку сив соколенько.
Сив соколенько гнізденце си в’є,
Гнізденце си в’є, біл камінь бере,
Біл камінь бере, все наспід кладе.
Всерединоньку цвіт-калиноньку,
Вершок виводить сріблом, золотом.
Попід яворець здавна стеженька,
Над’їхав нею гречний панонько,
Гречний панонько, чом Іванонько.
Під ним коничок темно-сивенький,
Темно-сивенький, барво бутненький.
На тім конику гречний панонько,
Гречний панонько, чом Іванонько.
На нім сукеньки кармазинові,
На нім чобітки сафіянові,
На тих чобітках срібні підківки,
На нім шапочка магеровая,
А за плечима тугий лученько,
Тугий лученько, дрібні стрілоньки.
Ой верг він оком на зелен явір,
Та й ізіздрів він сива сокола.
Взяв добувати дрібні стрілоньки,
Взяв наміряти з туга лученька
Ци під горленько, ци під криленько.
Сив соколенько рік му словенько:
— Ой пане, пане, не стріляй мене,
Не стріляй мене, не рубай мене.
Стану я тобі а в вислуженьці,
А в вислуженьці, а в вигодоньці.
Як ти поїдеш за тихий Дунай,
За тихий Дунай по гречну панну,—
Твоїм боярам броди покажу,
Броди покажу, мости поставлю,
Твою панночку сам перенесу,
Сам перенесу, вінка не зроню,
Тебе самого — на золотий міст,
На золотий міст, на срібну лавку.
За тим словеньком будь же ми здоров,
Будь же ми здоров, гречний паноньку,
Гречний паноньку, чом Іваноньку.
Дай же ти, боже, а в полі полон,
А в полі полон із усіх сторон,
Дрібні снопоньки, густі копоньки,
В оборі плідно, дома західно,
Дома західно та й си радісно!

Там за горою, за кам’яною

Там за горою, за кам’яною
Світить місяць з ясною зорьою.
Там Семенонько сіно косить,
Сіно косить, під коня носить:
— Ой їж, коню, ой їж сіно,
Будем мати три дорожечки.
Одну дорожечку — до батенька,
Другу дороженьку — до матінки,
Третю дороженьку — до милої.
До батенька — по птапочку,
До матінки — по сорочку,
До милої — по хусточку.

Ой дуб на березу низенько схилився

Ой дуб на березу низенько схилився,
А син матусеньці у ніжки вклонився:
— Мати ж моя, мати, час мені жениться!
— Ой сину мій, сину, сину Василино,
Да й пережди, сину, цюю осенину.
— Мати ж моя, мати, довго цього ждати:
Насіяв я жита, ні з ким буде жати,
Прийде темна нічка, ні з ким розмовляти,
Білої постілоньки нікому послати!
— Ой сину мій, сину, ти коника маєш,
Ти коника маєш, з конем розмовляєш.
Ой сину мій, сину, давай коню сіна,
Давай коню сіна по самі коліна,
Давай коню води по самі поводи!
— Мати ж моя, мати, мій кінь не говорить,
Мій кінь не говорить — слова не промовить!
— Ой коню мій, коню, запродам я тебе,
Запродам я тебе далеко од себе,
В чужу сторононьку да за безціноньку…
— Ой пане мій, пане, не продавай мене
Далеко ж од себе — спогадай про мене:
Як ми утікали густими лозами,
Понад річеньками, понад берегами;
Як за нами гнались турки із ляхами,
Турки із ляхами — з голими шаблями!
Ой пане мій, пане, ой як я ісхочу,
Море перескочу і стремен не вмочу.

Ой що в Бориса та на його дворі

Ой що в Бориса та на його дворі.

Приспів (повторюється за кожним рядком):
Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на весь вечір!

Стояла береза тонкая, висока,
А на тій березі та сиз орел сидить.
А туди та вийшов молодий Іванко,
Лучок натягає та в орла стріляє,
А орел же йому на те промовляє:
— Не стріляй же мене, молодий Іванко,
Не стріляй же мене, спогадай на себе.
Ой як будеш, молодий, жениться,
Тобі, молодому, орел знадобиться.
Бо тоді на тебе дрібен дощ ітиме,
Дрібен дощ ітиме і сніжок местиме,
Розпустю широко орлячії крила,
Орлячії крила, золотії пера,
Та,тоді накрию я твій увесь поїзд.
І всі візниченьки, і всі музиченьки,
І всі свашечки, і всі світилочки,
Коня вороного і тебе, молодого.

В зеленім саду, на винограду

В зеленім саду, на винограду,
Ой там Хведорко коника пасе,
Коника пасе, на поводу водить,
На поводу водить, з конем говорить:
— Ой косю, косю, продам я тебе!
— Не продай мене, сідлай-но мене!
Як мій кінь скочить, копит не вмочить,
А в мого коня золота грива,
Золота грива персти покрила,
А в мого коня шовкові хвости,
Шовкові хвости слід замітають,
Слід замітають, дівки питають.