Ой мати, ой мати, ляшенько в хаті

Ой мати, ой мати, ляшенько в хаті— Ой мати, ой мати, ляшенько в хаті
Шаліє, дуріє, не дає спати!

— Ой доню, ой доню, бий коцюбою,
Виженем ляшенька та й головньою.

— Ой та як, ой та як, як го виганяти,
Волю, волю ляшенька поцілувати,

Бо лях любенький та хорошенький,
Люблю ляшенька, бо молоденький.

Там, де Дунай глибокий

Там, де Дунай глибокийТам, де Дунай глибокий,
Стоїть терем високий.
А із того терема
Вийшла вдова молода.

Вийшла вдова молода
Та й сплодила два сина.
Китайкою сповила
Та й на Дунай пустила.

— А ти, тихенький Дунай,
Моїх діток не займай.
А ти, холодна вода,
Гляди моїх два сина!

У двадцятому году
Пішла вдова по воду.
Стала води набирать,—
Став корабель припливать.

А на тому кораблі —
Два дончики молоді.
Один шапку здіймає
Та удову питає:

— Ой ти, вдово молода,
Чи підеш ти за донця?
— А я за донця піду,
За другого дам дочку!

Ой вже нічка минає,
А брат сестри питає:
— Скажи ж мені всю правду,
Ой якого ж ти роду?

— А я з роду Карпівна,
А на ім’я Олена.
— А я на ім’я Василь,
На прізвище — Карпів син.

— Бодай мати пропала:
Сестру з братом звінчала!
Ходім, брате, в чорний ліс,
Нехай же нас звір поїсть!

— Ходім, сестро, по полю,
Розсіймося травою:
А ти будеш синій цвіт,
А я буду жовтий цвіт,
Буде слава на весь світ.

Іде козак з корчми п’яний, на дівчину моргає

Іде козак з корчми п’яний, на дівчину моргаєІде козак з корчми п’яний,
На дівчину моргає,
А за ним, за ним його дівчина
Дрібненьким кроком ступає:

— Де ж ми будем ночувати,
Ти, мій милий козаче?
— В темнім гайочку, в зимнім пісочку,
Ти, моя люба дівчино.

— Чим ми будем накриватись,
Ти, мій милий козаче?
— А я листочком, ти фартушочком,
Ти, моя люба дівчино.

— Що ми будем вечеряти,
Ти, мій милий козаче?
— А я їм булку, ти думай думку,
Ти, моя люба дівчино.

— Чим ми будем умиватись,
Ти, мій милий козаче?
— А я росою, а ти сльозою,
Ти, моя люба дівчино.

— Чим ми будем утиратись,
Ти, мій милий козаче?
— А я рушничечком, ти фартушечком,
Ти, моя люба дівчино.

— Де ж ми будем вандрувати,
Ти, мій милий козаче?
— Я йду до роду, ти скачи в воду,
Ти, моя люба дівчино.

З-під білого туману тихий вітер повійнув

З-під білого туману тихий вітер повійнувЗ-під білого туману
Тихий вітер повійнув,
Тихий вітер повійнув,
Козак дівку підманув.
— Ой що ж, мамо, робити,
Не хтять хлопці любити?
— Іди, доню, до гаю,
Накопаєш розмаю.
— Я розмаю не знаю,
Старих людей спитаю.
— Старі люди не скажуть,
А молоді не знають.
Ще й до лісу не дійшла,
Розмай-зіллячко знайшла,
Несла його у руці,
Намочила в горілці.
Поставила на жару,
Сама сіла із жалю.
Іще корінь не скипів,
А вже козак прилетів.
До дівчини Марини
На пухові перини.

А з суботоньки в неділю

А з суботоньки в неділюА з суботоньки в неділю
Пішла Наталка в шальвію:
— Хто ж мене знайде в цім винограді,
З тим сяду на посаді.
Пішла матінка — не знайшла,
Вирвала квітку та й прийшла:
— Квіточко моя зелененькая,
Донечко моя молодепькая,
Кому ж ти осталася?

з суботоньки в неділю
Пішла Наталка в шальвію:
— Хто ж мене знайде в цім винограді,
З тим сяду на посаді.
Пішов батенько — не знайшов,
Вирвав квіточку та й прийшов:
— Квітко моя зелененькая,
Донечко моя молоденькая,
Кому ж ти останешся?

А з суботоньки в неділю
Пішла Наталка в шальвію:
— Хто ж мене знайде в цім винограді,
З тим сяду на посаді.
Пішов братичок — не знайшов,
Вирвав квіточку та й прийшов:
— Квіточко моя зелененькая,
Сестрице моя молоденькая,
Кому ж ти останешся?

А з суботоньки в неділю
Пішла Наталка в шальвію:
— Хто ж мене знайде в цім винограді,
З тим сяду на посаді.
Пішла сестриця — не знайшла,
Вирвала квітку та й прийшла:
— Квіточко моя зелененькая,
Сестрице моя молоденькая,
Кому ж ти останешся?

А з суботоньки в неділю
Пішла Наталка в шальвію:
— Хто ж мене знайде в цім винограді,
З тим сяду на посаді.
Пішов Микола і знайшов,
Узяв за рученьку та й прийшов:
— Квіточко моя зелененькая,
Наталю моя молоденькая,
Ти ж мені досталася.

Добривечір, дівчино, куди йдеш

Добривечір, дівчино, куди йдеш— Добривечір, дівчино, куди йдеш?
Скажи мені правдоньку, де живеш?
— Чи то ж би я розуму не мала,
Щоб я тобі правдоньку сказала?
— Добривечір, дівчино, чия ти?
Чи вийдеш ти на вулицю гуляти.
— Не питайся, козаченьку, чия я,
Як вийдеш ти на вулицю, вийду й я!
— Дівчинонько-серденько, куди йдеш?
Скажи мені правдоньку, де живеш?
— Отам моя хатонька край води
З високого дерева — з лободи.
Я до хати сінечки приплету
З високого дерева — з черету!
— Тепер же я догадався, чия ти!
Пусти ж мене, серденько, до хати!
— Шкода теє, голубе, затівать,
Бо ти будеш ніченьку ночувать!
— Та я ж тебе, серденько, не зведу,
Пожартую трішечки та й піду!
Жартувала дівчина до зорі,
Поки стало видненько надворі.
— Ой уставай, козаченьку, та тікай,
Та на мене славоньки не пускай!

Кукуріку, півнику, гайда

Кукуріку, півнику, гайдаКукуріку, півнику, гайда,
Була в мене дівчина найда.
На курочці пір’ячко рябоє,
Любімося, серденько, нас двоє!
— Добривечір, дівчино, куди йдеш?
Скажи мені правдоньку, де живеш?
— Моя хата, серденько, край води
З високого дерева — з лободи.
А ще к тому сінечки притешу
З кудрявого дерева — комишу,
Покладу латоньки, латоньки
З кудрявої м’ятоньки, м’ятоньки.
Покладу кроковці, кроковці
З кудрявої морковці, ^орковці.
— Ой одчини, дівчино, одчини!
Сама собі кривдоньки не чини.

Та заспівай, соловію

Та заспівай, соловіюТа заспівай, соловію,
Заспівай сивенький,
Та заспівай тим голосом,
Що співав миленький.

Та заспівай, соловію,
Та заспівай, сивий,
Та заспівай тим голосом,
Що співав мій милий.

Темна нічка, темная, да

Темна нічка, темная, даТемна нічка, темная, да
Гей, темна нічка, темная
Та й з вечора до рання.

З ким я буду цю ніч спать, да
Гей, з ким я буду цю ніч спать,
Цю вечерю вечерять?

Ой сяду я край стола, да
Гей, ой сяду я край стола,
Повечеряю сама.

А мій милий на Дону, да
Гей, а мій милий на Дону,
Я й до нього полину.

Кругом Дону обійшла, да
Гей, кругом Дону обійшла,
Миленького не знайшла.

Тільки знайшла долину, да
Гей, тільки знайшла долину,
В тій долині могилу.

До могили припала, да
Гей, до могили припала,
Тяжко-важко ридала:

— Устань, милий, не лежи, да
Гей, устань, милий, не лежи
Путь-дорожку покажи.

— Ой не встану, не встану, да
Гей, ой не встану, не встану,
Болить в мене голова.

Болить в мене голова, да
Гей, болить в мене голова,
Тяжко-важко ранена.

З ким ти, мила, сюди йшла, да
Гей, з ким ти, мила, сюди йшла,
Що ти мене тут найшла?

Ой кум із кумою в корчмі забавився

Ой кум із кумою в корчмі забавивсяОй кум із кумою в корчмі забавився,
Ой кум із кумою горілки напився.
«Ей, чорт парив красу твою,
Кілько-м чекав на тя, не знаю,
А ти мене зводиш,
Сама не приходиш!

Не раз же я і не два по окопах лазив,
За чужії жінки своє життя важив!
Не раз, не два псами чвали
«Гутю, гутю», викрикали,—
Коби були імили,
То тож були б били!

А я, молоденький, на тоє не зважу —
Скоро по вечері, та ше ся відважу!
Іду собі дорогою,
Несу бучок під пахвою,
Іду, потерпаю.
Бо жінки не маю.

Ой, прийду я під віконце та стану думати,
Та чи йти до хати, чи в вікно пукати?
І як на рожні трясуся,
Бо чоловіка боюся,
Щоб ся не вихопив
Та за лоб не вхопив!»