Чогось мені тяжко-важко, на серденьку туга

Чогось мені тяжко-важко, на серденьку туга;
Нема мого миленького, нема мого друга!
Ой приїхав мій миленький в неділю раненько;
Зліз з коника, привітався: — День добрий, серденько!
Ой чи здорова, чи не тужиш чого?
Чи не маєш над мене іншого?
— «Перед богом присягаю,
Що іншого не маю,
Тілько тебе, серце моє, над життя кохаю!»

Коли милий на войну йшов

Коли милий на войну йшов,
Своїй милій наказував:
— Кедь не прийду за рік, за два,
Не чекай мя, мила, нигда!
Без два рочка го чекала,
На третім го зчарувала,
Аж ся під ним земля нукала.
В четвер вечер по вечері
Сидить Ганця на постелі,
Тримать ножку у купелі;
Білий Янчік візля дверей:
— Ганця, Ганця, що ти робиш,
Чом ми дверка не отвориш,
Ой чи ти спиш, чи ти чуєш,
Чи на мене очікуєш?
— Ой я не сплю, іно чую,
І на тебе очікую.
Лівов ручков отверяла,
Правов ручков го вітала:
— Вітай, вітай, голубонько,
Щось ми прийшов додомоньку?
Милий, милий, що робити,
Чи вечерю готовити,
Чи челядку й обудити?
— Ні вечерю готовити,
Ні челядку й обудити:
На то пан бог темну ніч дав,
Аби челядь спочивала,
Бо ся в полі укопала.
Мила, мила, уроб волю,
Поіскай ми главку мою!
Мила волю уробила,
Главку йому поіскала.
— Милий, милий, що тобі є,
Же ти власки побутніли,
Білі личка почорніли?
— Я на війні з краю ставав,
Дрібний дождик на ня падав,
Же ми власки побутніли,
Білі личка почорніли.
— Мила, мила, уроб волю,
Випровадь ня ко Дунаю,
Ко Дунаю, ко тихому,
Ко лісові, ко темному!
Мила волю уробила,
Ко Дунаю спровадила,
Ко Дунаю, ко тихому,
Ко лісові, ко темному.
— Мила, мила, щось зробила,
Жесь си дідька спровадила?
Мила ся го так улякла,
На коліна пред ним клякла:
— Ой боже ж мій, що-м зробила,
Та я дідька спровадила!
— Мила, мила, враться назад!
Бо я юж не є твой милий,
Лем я дідько справедливий!
Скоро вна ся повернула,
На порох ся розсипала.

Гуляй, гуляй, моя чорноброва

Гуляй, гуляй, моя чорноброва,
Поки моя головка здорова.
А як моя головка схибнеться,
Тоді твоє гуляння минеться.
Ой гуляла чумакова жінка
Од середи до понеділка.
Чумакова жінка гуляє,
Бо чумака дома немає.
А мій чумак дочумакувався:
Штанів нема, очкур обірвався.
— Серце-чумаче, голубче,
Чом ти не робиш, як лучче?
Ой продала дівчина спідницю
Та купила чумакові мазницю.
Дівчина чумака любила,
Чумакові мазницю купила.
Ой продала дівчина фартушка
Та купила чумакові батіжка.
Дівчина чумака любила,
Чумакові батіжка купила.
Ой продала дівчина курку
Та купила чумакові люльку,
Люльку за курку купила,
Бо чумака вірно любила.

Ішло дівча лучками

Ішло дівча лучками,
Лучками, лучками, лучками,
Розмахавши ручками,
Ручками, ручками, ручками.

Стрітив його парубок,
Парубок, парубок, парубок:
— Покаж, дівча, заробок,
Заробок, заробок, заробок.

Дівча собов потрясло,
Потрясло, потрясло, потрясло,
Показало, що несло,
Що несло, що несло, що несло.

— Несу грушки і ябка,
І ябка, і ябка, і ябка,
Для парубків забавка,
Забавка, забавка, забавка.

Кого люблю трошечку,
Трошечку, трошечку, трошечку,
Дам му одну грушечку,
Грушечку, грушечку, грушечку.

Кого люблю сердушком,
Сердушком, сердушком, сердушком,
Дам му з цілим фартушком,
Фартушком, фартушком, фартушком.

— Ой дівчино, чия ти,
Чия ти, чия ти, чия ти?
Ходи зі мнов гуляти,
Гуляти, гуляти, гуляти.

— Не питай ня, чия я,
Чия я, чия я, чия я,
Як візьмеш ня, іду я,
Іду я, іду я, іду я.

Ой у полі криниченька, з неї вода протікає

Ой у полі криниченька, з неї вода протікає,
Ой там чумак, чумак молоденький сірі воли напуває.
— Напій, напій, чорнявая, мої сірі воли,
А я стану подивлюсь на твої чорні брови.
— Вчора була суботонька, сегодня ж неділя,
Чого ж в тебе, козаченьку, сорочка не біла?
— Ой чи біла, чи не біла, то не твоє діло,
Стара ненька не випрала, сестра ж не схотіла.
— Ой виперу, вималюю козачу сорочку.
Ой летіла зозуленька та й стала кувати.
— Годі, годі, чорнобрива, сороченьку прати,
Візьми серп, іди в степ пшениченьку жати.
Взяла вона серпа в руки, кинула за грубу:
— В свого батька я не жала, то й в тебе не буду.
Найду я собі корчмоньку й шинковати буду,
Справлю собі я коляску й проїжджати буду.

Ой поїхав Івасенько сім рік на війну

Ой поїхав Івасенько сім рік на війну,
Лишив свою Марусеньку на маму свою.
Казав єї наповати медом та вином,
Казав єї годовати всіляким добром.
А она ю наповала гірким полином,
А она ю годовала сирим ящуром.
Опівночі Марисенька дитинку скупала,
А до рані Марисенька богу душу дала.
— Брови мої чорненькії, чом не моргнете,
Очі мої сивенькії, чом не глянете?
Губки мої тоненькії, чом не мовите,
Ручки мої біленькії, чом не плеснете,
Ножки мої товстенькії, чом не тупнете?
Що ж я буду робити, буду робити:
Чи буду ся женити, чи так ходити?
— Як возьмеш ліпшу від мене,— забудеш мене;
Як возьмеш гіршу від мене, то вспомниш мене.

Ти поїдеш, муй миленький: я о тя гадаю

Ти поїдешъ, муй миленький: я о тя гадаю:
Ей чи любитъ ти такъ мене, як я тя кохаю.
Обіжайте, обмовляйте своїми язиками;
Вже не, буде жадної зміни нігди межи нами!
Ах я бідна несчастлива, що буду чинити,
Що не можу над милого іншого любити?
Нехай мині весь світ дають—не хочу нічого;
Бо вже нема і не буде над миленького!
Ой, господи милосердний! глянь на мене нині:
Не дай мині загинути, молодій дівчині.
Не дай мині загинути, да й мому милому;
Коли маєш счастя дати, дай разом і йому!
Ото я тя, боже, прошу і буду просити:
Дай же мині як найбільше з миленьким пожити.
Шумить річка невеличка да й шумить як з лука;
А вже-ж мині, сердце моє, з тобою розлука.
Ой як тяжко каменеві без води плинути;
Ой так тяжко, сердце моє, без тебе тут бути!
Два голуба воду пили, а два колотили;
Бодай тії не сконали, що нас розлучили:
Що они нас розлучили з коханої пари…
Бодай тії не сконали, да й щастя не мали!
Ей місяцю, місяченьку! не світи нікому,
Тілько мому миленькому як піде до-дому!
Ей місяцю, місяченьку, засвіти тихенько,
Світи мому миленькому, як іде, видненько!