Чому “жиди” не їдять свинини

Під час земного життя Спасителя “жиди” якось, спокушаючи Його, накрили “жидівку ночвами” й запитали: “Якщо Ти Бог, то відгадай, що сховано під ночвами?” Спаситель, як Бог, знав, звісно, що під ночвами “жидівка”, але, щоб покарати тих, хто випробовував Його, відповів: “Під ночвами – свиня”. І з “жидівки” справді зробилася свиня. Тепер свиню називають “жидівською тіткою”, і “жиди” не їдять свинини, як свого тіла.

Соломон і біда

Соломон був зразу німий, що не говорив, але чути чув.
І Бог сказав: Як дерево заговори, тоді й ти, Соломоне, заговориш!
— А Соломон був німий, докив був, довгий час. І раз Біда здибала Соломона та й каже: Знаєш що, Соломоне, зробім собі скрипку. — А Соломон справляє Біді, що не знає, як зробити скрипку. Біда каже: Я тобі дам плян на скрипку! — А Соломон справляє, що добре. І дала Біда Соломонові плян. А Соломон по пляну зробив скрипку. А як вробив та й зачав іграти, а Біда каже: Соломоне! не бери смичком на поперек струн, але бери смичком за струнами! — І так Біда з Соломоном зачала си вадити. А Біда, як уздріла, що з Соломоном ничо не вдіє, лишила Соломона та й пішла. А Соломон зачав іграти та й пішов. А Пречиста Діва зачала просити Господа Бога, аби Господь Бог його рознімів. А Господь Бог вислухав молитву Пречистої Діви та й рознімів Соломона.

Чому Господь благословив свинину в їжу людині

Коли Христа шукали “жиди”, Він сховався від переслідувачів в ясла з сіном. Коні зверху з’їли сіно, тоді Христос заховався глибше. Кури розгрібали сіно й вигребли Христа. “Жиди” схопили Його й стали було мучити.
Христу вдалося якось визволитися, і Він сховався в солому. Свині нумо рити ту солому, і зарили Його ще глибше. Ось чому “жиди” тепер такі ласі до курей, а свиней зовсім не їдять. Нам, хрещеним, Бог благословив свинину, через що ми й освячуємо сало (і поросят) з паскою.

Як стало свято Івана Купала

Було то, дітоньки, давно, ба-ба, ще тоді, як тільки світ настав. Але вже люди жили. Ото в нас, на Поділлі, велику біду терпіли люди від нечистої сили — страшної змії. Поїдала вона товар, молоденьких дівчат, сіяла страх і сльози. Вірвався кінець терпінню. Громадою вирішили побороти нечисту силу. І вибрали для цього найсильнішого — сина вдовиці Івана. Зробила йому громада меч двосічний та гострий, благословила, квітами та зеленню з дерев сипала йому дорогу на щастя — на бій праведний.
Довго шукав Іван нечисту силу. Накінець знайшов. Страшний почався між ними бій. Два дні і дві ночі билися вони. Сильна була нечиста сила, а Іван ще сильніший, бо бився він за добрих людей. І сила правди зборола злу силу. Розсік Іван змію надвоє — і впала мертвою вона. Раптом зникла ніч, настав ранок, засвітило сонце, прибігли до Івана веселі люди. А Іван стояв спраглий і заболочений від ніг до вух від того бою. Зітхнув радісно і побіг до річки, щоб вмити своє тіло, очиститися від погані.
Радісний люд побіг й собі до річки за Іваном, з піснями і вигуками.
— До Івана, до купала.
І всі почали купатися, обливатися водою, зривали квіти. Всі повірили, що цей день найщасливіший в році, а зілля різне є багате зцілющою силою. В цей день всі чари збуваються, всі шукають чарівну квітку.
Так стало свято Івана Купала.