Пішов би я чумакувати

Пішов би я чумакувати,
Та й доріженьки не знаю.
Ой у полі, в полі, в полі при дорозі —
Там дівчина жито жала,
Вона ж мені, парню молодому,
Три доріженьки вказала:
— То ж тобі, козаче, то ж тобі, молодий,
Три доріженьки зряду:
Одна на Дін, друга у Крим,
Третя в запорожці!
— Спасибі ж тобі, молода дівчино,
Я ж тебе не забуду:
Як повернуся восени з волами
Та й сватати тебе буду!

Ой Янку мій, Янку

Ой Янку мій, Янку,
Хрещатий барвінку.
Ой у чистому полі
Дівка траву жала.
Ой прийшов ік їй Янко,
Хрещатий барвінко:
— Дівко чорнобрівко!
Хоч я тобі серпа зломлю,
Хоч я тебе за себе возьму.
— Ой Янку мій, Янку,
Хрещатий барвінку!
Не бери мене у суботоньку,
Возьми мене у неділеньку,
Як я вийду да на юлоньку.

Учинила твою волю

Учинила твою волю:
Посилала замуж молодою!
Біле личко, чорни брови,
Досталися лихій долі!
Лихая доля в корчомці п’є-гуляе,
А як прийде до домоньку, в головоньку биє.
Я бідна молодая — нагайкою крає,
Нагаєчка-дротяненька, а я молоденька;
У тіло влипає, кров’ю залипає,
А ще його серденьком називаю

Ой займу я сиві бички в широку долину

Ой займу я сиві бички в широку долину,
А сам піду до дівчини на час, на хвилину.
Ой прийшов я до дівчини, дала крісло сісти,
Дала мені молодому два яблука з’їсти.
Дала мені два яблучка та й ще кружку рому:
— Випий, випий, мій миленький, та й іди додому.
Ой прийшов він додомочку, на стіл похилився:
— Товаришу, рідний брате, я чарів напився.
Як почула стара мати з другої кімнати:
— Ой де ж тобі, мій синочку, лікаря шукати?
— Не поможе мені лікар, ні лікарська сила,
Лиш поможе сира земля й висока могила.
Явір тешуть, явір тешуть, а ворони крячуть,
За молодим козаченьком всі дівчата плачуть.
Плачуть дівки, плачуть жінки, плачуть молодиці,
Котра гляне правим оком — тота чарівниця.

Ой вигляни, срібний місяцю

Ой вигляни, срібний місяцю,
Із-за хмароньки,
Бо повинна вийти з води
Сестра русалонька.
Розпрощалась вона з світом,
Моя мила,
А сьогодні повинна вийти,
Бо зелена неділя.

Била жінка мужика, за чуприну взявши

Била жінка мужика, за чуприну взявши,
Що він їй не поклонився, ще й шапочку знявши,
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.

Била жінка мужика, пішла позивати,
Присудили мужику ще й жінку прохати,
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й жінку прохати.

Сидить жінка на припічку, ноги підібгавши,
Стоїть мужик у порога, ще й шапочку знявши,
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.

— Прости ж мене, моя мила, що ти мене била,
Куплю тобі корець меду, коновочку пива,
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й коновочку пива.

— Ой від пива болить спина, а від меду голова;
Купи мені горілочки, щоб весела я була,
Щоб, щоб, щоб, щоб, щоб весела я була.

Пішла мати жито жати

А-а, а-а, а-а, а!
Пішла мати жито жати,
Та не собі — пану,
А-а, а-а, а-а, а!
Мале дитя без сповиття
Не мав талану,
А-а, а-а, а-а, а!
Рости, сину, не гни спипу
Та на чужій ниві,
А-а, а-а, а-а, а!
Добудь життя, моє дитя,
То будеш щасливий,
А-а, а-а, а-а, а!