Сидить дід на печі, на печі

Сидить дід на печі, на печі,
А бабця на припічку, не обідаючи.
— Ой бабцю моя, щебетушечко,
Чом не обідаєш, моя душечко?
— Ой біс тебе бери із обідечком,
Бив ти мене ще й поліночком.
Ой бив ти мене, молотив ти мене,
Серце-дідусеньку, не навчив ти мене.

Сидить дід на печі, на печі,
А бабця на припічку, не полуднуючи.
— Ой бабцю моя, щебетушечко,
Чом не полуднуєш, моя душечко?
— Ой біс тебе бери ще й з полудничком,
Бив ти мене ще й полудрабочком.
Ой бив ти мене, молотив ти мене,
Серце-дідусеньку, не навчив ти мене.

Сидить дід на печі, на печі,
А бабця на припічку, не вечеряючи.
— Ой бабцю моя, щебетушечко,
Чом не вечеряєш, моя душечко?
— Ой біс тебе бери ще й з вечерею,
Бив ти мене ще й кочергою.
Ой бив ти мене, молотив ти мене,
Серце-дідусеньку, не навчив ти мене.

Ой у лісі хатка

Ой у лісі хатка,
Хатка стоїть.

А у тій хатці
Бабка сидить.

Виорала бабка
Поля день.

Засіяла бабка.
Конопель, конопель.

Конопель-пель-пель,
Конопель, конопель.

Занадилась птиця,
Птиця-журавлиця.

Птиця журавлиця,
Журавель, журавель.

Журавель-вель-вель,
Журавель, журавель.

Та витолочила
Бабин конопель.

Конопель-пель-пель,
Конопель, конопель.

А я тому журавлю
Руки й ноги поломлю.

Руки й ноги поломлю,
Поломлю, поломлю.

Сидить Пинтя й у темниці

Сидить Пинтя й у темниці,
Пише листок на таблиці,
Ей, пише, пише, пописує
Та й на жінку одказує:

«Ой ти, жоно, пожалуй ня,
Маєш сто злат, та дай за ня.
Ей, ой ти, жоно, пожалуй ня,
Маєш сто злат, та дай за ня».

Сидить, дале пописує
Та й на брата й одказує:
«Ей, ой ти, брате, пожалуй ня,
Маєш сто злат, та дай за ня».

Сидить, дале пописує
Та й на мамку одказує:
«Ой, ой ти, мамко, пожалуй ня,
Маєш сто злат, та дай за ня».

«Ож би-м я їх запрядала,
Ще й би за тя сто злат дала.
Ой, ож би-м я їх запрядала,
Ще й би за тя сто злат дала».

Про походження гуцулів

Я хочу вам сповістити, як то предки бились,
Та й розкажу, звідки в горах люди поселились.
Панувала колись шляхта, над людьми знущалась,
З предків наших кров невинна дармо проливалась.
Тато з мамою робили дармо п’ять днів пану
Та ще мусили хвалити систему погану.
Діти в школу не ходили, росли, як звірюки,
Лиш для панів школа була, а селянам — муки.
Продавали селян бідних та й не було ліку,
З красавиців українських робили публіку.
Тоді люди з України спільно згуртувались,
Відмовили труд даремний, шляхті збунтувались.
Збунтувались мозолисті ті селянські руки,
Щоб скинути ярмо шляхти, і скінчаться муки.
Як зібрала шляхта військо, ставили опори,
І мусили утікати козаченьки в гори.
І у горах поселились ці козацькі предки
І створили Гуцульщину — краси осередки.
Живуть в горах так, як орли, славні про них згадки.
Пам’ятайте, що гуцули — козацькі нащадки.

Гей, ішли наші чумаки в дорогу

Гей, ішли наші чумаки в дорогу,
Гей, в понеділок ярма паровали,
Гей, у вівторок вози підчиняли,
Гей, а в середу воли годували,
Гей, а в четвер воли напували,
Гей, а в п’ятницю з родом попрощались,
Гей, а в суботу молилися богу,
Гей, а в неділю рушили в дорогу,
Гей, а з неділі прийшли до перевозу.

Ой мати, мати, єсть дяк у хаті

«Ой мати, мати, єсть дяк у хаті.
Співає, жартує, не дає спати!
І єще, мати, грає зо мною!»
«Бий єго, доненько, хоч кочергою!»

«Боюся, мати, щоб не вкаляти,
Волю я дяченька поцілувати.
Жупан новенький, дяк молоденький,
Не буду бити, бо хорошенький.

Ба, єще, мати, буду прохати
У постілоньку до себе спати».
«Ой доню, доню, буде з бідою,
Коли дяк ляже спати з тобою!»

«Ой мати, мати, буду тривати,
Хоч мене буде дяк зачіпати».
«Хоч дяк жартує, але не пустує,
Нехай же, доненько, переночує».

Поти ся грали, поки не спали,
Заки-м ся з собою не обізнали.
Обізнавшися, почне дяк спати,
А дівчинонька почне плакати.

Дівчинонька дрімле, а дяк співає.
Погляда в віконце, чи вже світає.
«Ой єще, дяче, барзо раненько,
Присунься до мене, моє серденько».

Проспавшися, дяк почне співати,
А дівчинонька почне плакати:
«Ой дяче, дяче білого лиця,
Подобно з мене юж молодиця!»

Ой прийшла мати доньки питати:
«Чи гаразд було, доненько, спати?»
«Ох, спала-м, спала, ледве-м устала,
Тоже-м ся, мати, страху набрала!»
«Ой доню, доню, жарту не знаєш,
Що ся так барзо дяка лякаєш!»

Ой ви, хлопці безштаньки

— Ой ви, хлопці безштаньки,
Заспівайте веснянки!
Зиму зимували,
Штанів не напряли!
— А ми — дівочки отцевські,
Гулять не гуляли.
Полотна напряли!