Полюбила дівчина…

Полюбила дівчина Дениса,
За Денисом сорочина одвисла.
Оглянулась сюда-туда,— одвисла,
А вже ж мені не потрібно Дениса.

Полюбила дівчина Тихона,
За Тихоном сорочина червона,
Оглянулась сюда-туда, червона:
А вже ж мені не потрібно Тихона.

Полюбила дівка Андрія,
За Андрієм сорочинар рябіє.
Оглянулась сюда-туда,— рябіє,
А вже ж мені не потрібно Андрія.

Полюбила дівчина Омелька,
За Омельком сорочина тоненька,
Оглянулась сюди-туди,— тоненька,
Оце ж бо я полюбила Омелька.

Била у Ганусі лиха мачиха

Била у Ганусі лиха мачиха,
Посилала Ганусю скрозь ночь по воду:
— Іди, Гануся, ти не оглядуйся,
Оглянешся — улякнешся.
Оглянулась, улякнулась,
Ганусі здається, то ліси шумлять,
Аж но за Ганусей вовки біжать.
Почали Ганусю вони ірвать:
Кому ручки, кому ножечка,
А старому вовку — вся головочка.
Поніс головочку на таткову домовочку;
Татка коники сідлає, ручки ламає,
Сестра вишиває — причитиває,
Мачиха кросни тче — усміхається.

Від дому аж до шпиталю

Послухайте, люди добрі, що хочу казати,
Та за того жовнірика співанку співати.
Як я з дому вибирався та на ту войночку,
Заплакала вся родина: «Де ти йдеш, синочку».
А я на то родинонці так відповідаю,
Що я іду боронити рідненького краю.
Єк прийшов час відходити і тая година,
Заплакала рідна мати і всяя родина.
Ой зачав я, молоденький, на фіри сідати,
Такий ми си жаль ізробив, що тут си вертати.
А я собі так подумав: «Та на божу волю».
Піду, про стид си не верну, хоч би і в неволю.
Ой прийшов я до Стрия, там нас відобрали,
А звідти нас, молоденьких, на Веньгри підгнали.
А на тій і Веньгерщині нас обрихтували
І нас, таких молоденьких, на войну пігнали.
Так я хожу по Карпатах і тяженько плачу:
«Люба моя родинонько, вже тя не побачу».
Як зачали вражі сини — москалі стріляти,
Пан капітан приказали дикунки копати…
Ой лежу я у шпиталі та й думаю думку,
Нагадав я за родину: тяженький мій смутку.
Ой як прийшов святий вечір та й тая година,
Ой заплакав я гіркенько: де моя родина?
Люба ж моя родиночко, що там з тобою?
Наймиліша моя мати, не журисі мною.
Ой господи, милий боже, що маю робити?
То я ж пішов, молоденький, свій край боронити.
А я собі погадаю за свою родину,
Такий мені жаль си зробив, що мало не згину.
Так на війні молод хлопець здоров’є лишає:
Ідет здоров, ци поверне,— то певно не знає.
Сидит потє на воротєх, на вітер си здуло,
Ми би цисе не співали, якби так не було.
Ой кувала зозулиця так коло Менчила,
За того си жовнірика співанка скінчила.

Ішов козак без ліс, без ліщину, без ліс, без ліщину

Ішов козак без ліс, без ліщину, без ліс, без ліщину,
Та й надибав молоду дівчину, молоду дівчину,
Та й надибав молоду дівчину.

— Ти дівчино, личка рум’яного, личка рум’яного,
Переночуй мене, молодого, мене, молодого,
Переночуй мене, молодого!

— Я би тебе переночувала, переночувала,
Коли б зради я ся не бояла, я ся не бояла,
Коли б зради я ся не бояла!

— Ти, дівчино, не бійся нічого, не бійся нічого:
Не зрадив я на світі нікого, на світі нікого,
Не зрадив я на світі нікого!

Запросила у хату тепленьку, у хату тепленьку,
Перебув він ніченьку темненьку, ніченьку темненьку.
Перебув він ніченьку темненьку.

А уранці крикнув до дівчини, крикнув до дівчини:
— Ой спасибі за любу гостину, за любу гостину,
Ой спасибі за любу гостину!

Ой спасибі від козака того, від козака того,
Що, крім тебе, не зрадив нікого, не зрадив нікого,
Що, крім тебе, не зрадив нікого!

Ой морозе, морозику, добрий чоловіче

Ой морозе, морозику, добрий чоловіче;
Зморозь того когутика, нех не кукуріче;
Зморозь того качурика — нехай качка кваче:
Засватав я вбогу дівку — нех богачка плаче.
Ач богачка вража дочка не хоче робити,
Начіпляє кораликів, щоб її любити;
Начіпляє кораликів на білую шию:
«Люби мене, ти, Семене, або ти, Василю!»
— Пливе човен, пливе човен, пливе і весельце;
Чом ти мене так не любиш, як я тебе, сердце!
Пливе човен, пливе човен, коли б не пролився:
Десь мій милий у дорозі, коли б не барився.
Приізджає мій миленький в неділю раненько;
Зліз з коника, привітався: — «День добрий, серденько!
Ой день добрий, моя мила, як ся ти маєш?
Ой чув же я через люде — іншого кохаєш?»
— «Присягаю перед богом — іншого не маю,
Оно тебе, сердце моє, на віки кохаю».

Ішли чумаки через три городи

Ішли чумаки через три городи,
Та не знали чумаченьки жодної біди.
Стріла їх біда серед города,
Заболіла чумаченька вельми голова.
Головка болить, а чумак лежить,
Ніхто його не спитає, що в його болить.
Прийшов до його товариш його,
Взяв його за рученьку, питає його.
— Товаришу мій, питаєш мене,
Возьми мої білі гроші, поховай мене.
Як мало грошей, то возьми воли
Та поховай чумаченька в чужій стороні.
А тії воли розумні були,
Через село, через місто додому прийшли.
Прийшли додому та й стали рекать:
— Вийди, вийди, стара мати, волів заганять.
Як вийшла мати волів заганять,
Оглянеться туди-сюди — сина не видать.
— Ой ви, дітоньки, ждіть неділеньки,
Чи не прийде ваш татонько із доріженьки.
Неділька прийшла, татонька нема:
Десь прийняла сира земля, чужа сторона.

Мали тато дві кози

Мали тато дві кози,
Та обидві безрогі.

Приспів (повторюєтьс після кожного рядка):
І сяк, і так, і так буде,
Та й обидві безрогі.

Тато кози продали,
Мамці гроші віддали.

А мамка ся розпили,
Усі гроші пропили.

Тато ся розгнівали,
Мамці плечі розмірили.

Сіли татко коло груби,
Мамка татка бух у груди.

Сіли татко коло печі,
Мамка татка бух у плечі.

Сіли татко під мисником,
Мамка татка копистником.

Сіли татко під лавкою,
Мамка татка булавкою.

Сіли татко під столом,
Мамка татка постолом.

Пішли татко вішатися,
Мамка пішла втішатися.

Лізуть татко на грабочка,
Мамка дають мотузочка.

Пішли татко топитися,
Мамка пішла дивитися.

Лізуть татко в полонку,
Мамка татка за головку:

— Чекай-но ти, старий псе,
Не будеш ти так усе.