Про гуцульську вроду

А ви, газди і газдині, прошу послухати,
Бо я хочу про гуцульську вроду розказати.
А ви станьте, подивіться на гуцульську вроду,
То пізнасьте, що то діти славного народу,
Що гуцулів виховують зелені Карпати,
А ту красу малювала українська мати.
Стан широкий та й високий, буйна головонька,
Очі чорні, брови повні, як у соколонька.
А гуцульські красавиці, боже, які гожі,
Очі сиві, брови тонкі, а личко, як рожі.
А які вни жартівливі, а які рухливі,
Ніколи ся не зажурять, вни завше щасливі.
Та й таку уже натуру всі гуцули мають,
Хоч би яка біда в світі, вни си не лякають.
А як вни си забавляють, як хочете знати,
І як храми відправляють, прошу послухати.
В нас у Жаб’ю храми роблять і люди ся сходять,
З усієї Гуцульщини на храми приходять.
На святу неділю рано, як дзвони задзвонять,
Таких людей ся ісходить, най господь боронить!
Старі газди з газдинями на конях верхами,
А молодші піхотою, дівки з легінями.
Як то пічнуть усі іти грунями, верхами,
Та сутками, облазами та й поміж лісами.
З усіх сторін ся ісходять, весело дивитись,
Вони ідуть перше в церкву богу помолитись.
Посходяться коло церкви, перше ся вітають:
«А як дужі, чи миром в вас?» — отак ся вітають.
«А як дужа, дівчинонько?» — легінь ся питає,
«Гаразд, як ви, легінику?» — вна відповідає.
А як вни ся так посходять, трохи поговорять,
Старші в церкві на колінах господу ся молять,
А молодші пастівником ся порозходили,
Одні йграють, ті співають, треті ся вморили.
Кругом церкви й пастівником усякого краму,
Там інвалід грає в ліру, співає «Варвару»,
Там старенький та й у дудку веселенько йграє,
Легінь стоїть коло нього, «гуцулки» співає:
«Ти, гуцуле з полонини, гуцуле ватаже,
Чому твоя гуцулочка «Помайбіг» не каже?»
«Якби моя гуцулочка «Помайбіг» казала,
То вна би си в полонині гуцулков не звала».
«Гуцулка мня породила, гуцулочка красна,
Як ся вбує, убереться, як зірниця ясна».
Третій грає на скрипочці, четверті співають,
А кругом їх обступили, весело слухають.
А які вни вивбирані, які всі хороші,
Молодиці, як зірниці, дівчєта, як рожі.
А парубки вивбирані, навхрест порошниці,
Сорочічки вишивані, трісунки блищітси.
Гачі чорні та й червоні, бартки мосіндзові,
А кожушки єровані, всякі колєрові.
А дівчата, послухайте, як ся убирають,—
Вни на храми, мов до шлюбу, себе украшають.
Вбуваються у капчіки гарно вишивані,
А постільці блискаються, мовби мальовані,
А на шиї коралики та згарди срібнії,
Запасочки з чеськов дрітев, як би золотії.
Отак то ся всі вбирають — гуцулки й гуцули,
Тим дивне є, хто не бачив, лишень про це чули.
— Куди підеш, де поглянеш,— весела година,
Так в розкошах проживала гуцульська родина.
Одні йграють у сопілки, другі у трембіти,
А як вийдеть народ з церкви, то нігде сидіти.
Тогди собі господарі гостей запрошають,
Бо тоді ся у гуцулів храми починають.
Господарі вдні з другими все ся набувають,
Отак воно всі гуцули у горах ся мають.
Забавляються усюди весело і мило,
Така врода це гуцульська, з неї не є диво.
І ми, браття, всі повинні про це пам’ятати,
Традицію усю рідну треба шанувати.
Ми повинні шанувати і ся не встидати,
Чужого ся научати, свого не кидати.
А йшов гуцул по горівку, гуцулка по воду,
Співаночку я ізкінчив про гуцульську вроду.

Ой хортуно-небого

Ой хортуно-небого,
Послужи ж ти хоть немного!
Служила в козацтві,
Да служила в чумацтві,—
Послужи ще й у бурлацтві!

Ой ішов я дорогою,
Да зайшов я на провалля.
Аж там чумаченьки
Да п’ють же, ще й гуляють,
А моє ж то безталання!

Ой ішов я дорогою,
Да зострівся я з бідою…
А я ж тую біду
Да за рученьку веду,
Під калиною спати кладу.
Ой ляж, бідо, спати,
Тут же тобі ночувати!

А я, молод козак,
Да й іще й не жонатий,
Піду я дівчини шукати!

Ой ішов я дорогою,
Да зайшов я на долину;
Аж там на долині
Да стоїть кущ калини,
Аж до землі гілля гнеться,
А дівчина плаче
Да як береза ллється,
Що з козаком розстається!

А в нашого Омелечка невеличка сімеєчка

А в нашого Омелечка
Невеличка сімеєчка:
Тільки він та вона,
Та старий та стара,
Та дві ляльки в колисці,
Та дві няньки колише,
Та по хаті двоє лазить,
А третього возком возять.
Та дві Христі в намисті,
Та дві Насті в запасці,
Та дві дівки косаті,
Та два парубки вусаті,
І Андрон, і Харитон,
Парамон і Антон,
І Прутас, і Панас,
І той парубок, що в нас;
І Горпина, і Уляна,
Що полюбила Дем’яна,
І низенькая Килина,
Що полюбила Мартина.
І зовиця білолиця,
І ще якась молодиця,
І ще ота мички миче,
Що всякого за чуб смиче;
І ще отой Герасим,
Що чоботи усім шив.
Отака сімеєчка
У нашого Омелечка.

Не поїду в гамерицкий край

Полетів би-м на край світа,
Як вітер, що в полі літат,
Гей, в гамерицкий край,
Лем жаль ми тя, моя хижо,
Солом’яна, жаль.

Кой в нас превелика біда,
Не можна заробить хліба,
Гей, мушу їхать вдаль,
Лем жаль ми вас, мої верхи,
Зеленії, жаль.

Ой жаль ми вас, сойки сиві,
Што-м вас плекав без три зимі,
Ой жаль ми вас, жаль,
Бо інацей би-м поїхав
В гамерицкий край.

Ой жаль ми тя, моя страно,
Де живут з мамічков няньо,
Ой жаль ми тя, жаль,
Хоц г’нас біда не поїду
В гамерицкий край.

Там на горойці

Там на горойці
Три паненойці
Ячмінь жнуть.
Гей милий боже,
Хто ж їм допоможе?
Не вижнуть!
Соненько низько,
Вечерейко близько,
Не вижнуть!

Пташеньки літають,
Снопойки зношають,
Не знесуть!
Гей милий боже,
Хто ж їм допоможе?
Не знесуть!
Соненько низько,
Вечерейко близько,
Не знесуть!

Сивий соколейко
Копойки складає,
Не зложить!
Гей милий боже,
Хто ж му допоможе?
Не зложить!
Соненько низько,
Вечерейко близько,
Не зложить!

Зозулька кує,
Копойки рахує,
Не злічить!
Гей милий боже,
Хто ж їй допоможе?
Не злічить!
Соненько низько,
Вечерейко близько.
Не злічить!

А що тото за чоловік, що ся жони боїть?

А що тото за чоловік, що ся жони боїть?
Жона в корчмі сидить, пиво п’є, гуляє,
А чоловік дома сидить, діти вповиває.
Прийшла жона із корчмоньки, глипне у колиску:
Дитина ся розповила — швак мужа по писку!
Жоно моя, жоно, за що-сь ня набила?
Дитина ся файно бавить, лем ся розповила.
Жоно моя, жоно, курта, невеличка,
Так тя буду райтувати, як гусар коничка.

Ой летіла горлиця через сад, через сад

Ой летіла горлиця через сад, через сад, гей!
Розпустила пір’ячко на ввесь сад, гей, на ввесь сад!

Ой хто ж теє пір’ячко ізбере, ізбере, гей!
Отой мене молодую забере, гей, забере!

На курочці пір’ячко рябоє, рябоє, гей!
Любімося, серденько, обоє, гей, обоє!

На курочці пір’ячко в один ряд, в один ряд, гей!
Любімося, серденько, в один лад, гей, в один лад!