Пасу вівці попід гірці

Пасу вівці попід гірці,—
Толока згоріла;
Навертаю попід село,
Чий би любка взріла.
Ой овечки біленькії,
Хороший бутею!
Хто вас буде випасати,
Як я се оженю?
Та й буде вас випасати
Молодий молодець:
В правій руці сопівочка,
В лівій топорець…
Вівці мої біленькії,
Та й пас би я вас, пас;
А як прийде неділочка,
Вилупив би я вас!
Та як прийде неділочка,—
Та й зелені свята,—
Вилупив би я вас
Та й ваші ягнята.

Під яблунькою, під солодкою

Під яблунькою, під солодкою —
Там сидів голуб із голубкою.
То ж цілуються, то ж милуються,
Сизими крильцями обнімаються.
Десь а взявся стрілець-молодець
Та забив голубця з правого крильця,
А голубку взяв собі в неволю.
А голубка гуде, їсточки не йде.
— Чого, голубко сизая, гудеш,
Чом, сивая голубко, їсти не йдеш?
— Ой як же мені, та сивесенькій,
Як мені не густи жалобнесенько,
Коли мого голубця убито з лучка.
Не жаль же мені, якби на воді,
А то на горі в шовковій траві.
Не жаль мені, якби з рушнички,
А то. з лучка та під крилечка.
— Ой єсть же у мене сімсот голубів,
Вибирай, голубко, такого, як твій.
— Хоть у тебе сімсот голубів,
Та нема такого, як був сивий мій.

Маю мужа в Америці

Маю мужа в Америці,
Десять літ минає,
Він до мене, ні до дітей
Ніч ся не признає.

Ой мужу мій солоденький,
Що ся тобі стало,
А чи тобі в Америці
Папера не стало?

Мама хату збудувала,
Рідненький наш тату,
Ходи, ходи додомоньку,
Будемо вітати.

Кажуть люди, маєм тата,
Ми тата не маєм.
Як він прийде з Америки,
Ми го не спізнаєм.

Налетіли журавлі

Налетіли журавлі,
Сіли-впали на ріллі.
Де журавка ходила,—
Там пшениця вродила:
Де журавель походив,—
То там кукіль уродив.
Лучче жінка первая,
А ніж тая другая:
Що з первою дітей мав,
А з другою розігнав…
Ходить батько по лану,
Кличе дітей додому:
— Ідіть, діти, додому,
Не буде вам розгону.
— Живи, тату, тепер сам,
Як молоду жінку взяв;
А ми будем служити,
Чужим батькам годити.
А ми будем зароблять
Та матінку поминать.

Смутен же я, смутен темненької ночі

Смутен же я, смутен темненької ночі:
Не сплять мої очі ні в день, ні в ночі.
Ой коб я мав орловії крила,
Полинув би я, де моя мила:
Прилетів би, сів, упав на дворі,
Чи не вийде моя мила поскоріш.
Аж мила виходить з чорними бровами.
Промовляє до мене вірними словами.
— «Сивий голубоньку прекрасний!
Який же ти в світі нещасний!
Сядь коло мене, пригорни до себе:
Скажи щиру правду, що маєш на серці?»
— «На старій гребельці новий млинок меле:
Не вважай, дівчино, що на нас, молоденьких, говорять.
Воріженьки будуть брехати,
А ми будем, серце, кохати!»

Ой зацвіла червона калина над криницею

Ой зацвіла червона калина
Над криницею.
Горе ж мені, моя рідна мати,
За п’яницею.

Бо п’яниця та і недбайлиця
Як день, так і нічку п’є,
А як прийде із коршми додому,
Мене, молодую, б’є.

Потихесенько, помалесенько,
Моя матінко, йди:
Спить п’яниця в рубленій коморі,
Гляди ж, його не збуди.

Ой нехай він спить, моя доню,
Бодай він не встав,
Щоб твоєї бідної головоньки
Більше не клопотав.

Просю, ненько, ти моє серденько,
Не кажи ж ти цього,
Єсть у мене дрібненькії діти,
Горе жити без нього.

Не проклинай, моя матінко,
П’яниці мого,
Бо як помре мій гіркий п’яниця,
Горе жити без нього.