Циганочко-ворожечко, скажи про мій сон, сон

Циганочко-ворожечко, скажи про мій сон, сон— Циганочко-ворожечко, скажи про мій сон, сон,
Що з-під лівого рукавечка вилетів сокол.
— То ж не сокіл, то ж не сокіл, то правда твоя, твоя:
Твоя жена Марусина сина вродила.
Твоя жена Марусина сина вродила,
До дванадцять часов ночі жизнь покончила.
— Командире, ти ж мій брате, пусти мня домой, домой,
Щось-то сталось в моїм домі з моєю женой.
— Відпустю тебе, козаче, та ще й не самого,—
Звелю тобі з стайні взяти коня вороного.
Їде, їде той Ванюша попід ту гору, гору,
Ніде світла не видати, лиш у мому двору,
Їде, їде той Ванюша попід ворота,
Він не знає, що є в нього бідна сирота.
Уїжджає той Ванюша в своє подвір’я,—
Ой не вийшла Марусина, вийшов мій отець.
Ой не вийшла Марусина, вийшов мій отець:
— Здрастуй, здрастуй, мій синочок, ти вже й удовець.
Входи’ Ваня, входи’ Ваня у свою світлицю,
Взяв синочка на рученьки та й сам обімлів!
— Ти, синочку, мій синочку, бодай же ти прожив, прожив,
Нащо ж ти нас, таких молодих, з пари розлучив?

Іде козак з корчми п’яний, на дівчину моргає

Іде козак з корчми п’яний, на дівчину моргаєІде козак з корчми п’яний,
На дівчину моргає,
А за ним, за ним його дівчина
Дрібненьким кроком ступає:

— Де ж ми будем ночувати,
Ти, мій милий козаче?
— В темнім гайочку, в зимнім пісочку,
Ти, моя люба дівчино.

— Чим ми будем накриватись,
Ти, мій милий козаче?
— А я листочком, ти фартушочком,
Ти, моя люба дівчино.

— Що ми будем вечеряти,
Ти, мій милий козаче?
— А я їм булку, ти думай думку,
Ти, моя люба дівчино.

— Чим ми будем умиватись,
Ти, мій милий козаче?
— А я росою, а ти сльозою,
Ти, моя люба дівчино.

— Чим ми будем утиратись,
Ти, мій милий козаче?
— А я рушничечком, ти фартушечком,
Ти, моя люба дівчино.

— Де ж ми будем вандрувати,
Ти, мій милий козаче?
— Я йду до роду, ти скачи в воду,
Ти, моя люба дівчино.

Добривечір, дівчино, куди йдеш

Добривечір, дівчино, куди йдеш— Добривечір, дівчино, куди йдеш?
Скажи мені правдоньку, де живеш?
— Чи то ж би я розуму не мала,
Щоб я тобі правдоньку сказала?
— Добривечір, дівчино, чия ти?
Чи вийдеш ти на вулицю гуляти.
— Не питайся, козаченьку, чия я,
Як вийдеш ти на вулицю, вийду й я!
— Дівчинонько-серденько, куди йдеш?
Скажи мені правдоньку, де живеш?
— Отам моя хатонька край води
З високого дерева — з лободи.
Я до хати сінечки приплету
З високого дерева — з черету!
— Тепер же я догадався, чия ти!
Пусти ж мене, серденько, до хати!
— Шкода теє, голубе, затівать,
Бо ти будеш ніченьку ночувать!
— Та я ж тебе, серденько, не зведу,
Пожартую трішечки та й піду!
Жартувала дівчина до зорі,
Поки стало видненько надворі.
— Ой уставай, козаченьку, та тікай,
Та на мене славоньки не пускай!

Кукуріку, півнику, гайда

Кукуріку, півнику, гайдаКукуріку, півнику, гайда,
Була в мене дівчина найда.
На курочці пір’ячко рябоє,
Любімося, серденько, нас двоє!
— Добривечір, дівчино, куди йдеш?
Скажи мені правдоньку, де живеш?
— Моя хата, серденько, край води
З високого дерева — з лободи.
А ще к тому сінечки притешу
З кудрявого дерева — комишу,
Покладу латоньки, латоньки
З кудрявої м’ятоньки, м’ятоньки.
Покладу кроковці, кроковці
З кудрявої морковці, ^орковці.
— Ой одчини, дівчино, одчини!
Сама собі кривдоньки не чини.

Не йди, попе, ти до церкви служить

Не йди, попе, ти до церкви служить— Не йди, попе, ти до церкви служить,
Десь твоя попаденька забіжить.

Читав, читав піп листи й перестав,
Прийшов к дому — вже попаді не застав.

По вулиці патлами мотає,
Кого стріне, попаденьки питає.

Як прибіжить попаденька уночі,
Аж піп хропе, як чортяка, на печі.

— Бодай тебе, попаденько, біс узяв,
За тобою всі рукава обірвав.

Вищая лебідонька, аніж кріп,
Кращая попаденька, аніж піп.

— Ой дивися ж, попаденько, на мене,
Вже не найдеш кращого й од мене.

— Разви б я із розума ізійшла,
Щоби я собі кращого не найшла?

Широкії, довгії рукава, широкая, довгая борода,
Чорт попа любитиме, а не я.

Бурлаки на Дону

Бурлаки на ДонуОй чом, соловей, ранше не щебече? — Голосу не має;
Ой чому, бурлак, да не женишься? — Бо долі не має.
Потеряв соловей голос через ячний колос;
Та потеряв бурлак долю через свою волю:
Остається дівчинонька при панському двору!
Ой по морю да по синьому щука лина носить…
Отамане ти товарищу! вволи мою волю:
Та й роспусти бурлаченьків із Дону до-дому.
Ой пождіте, моі бурлаченьки, хочъ до неділоньки,
Да роспущу вас, моі бурлаченьки, на три неділонки.
Ой далеко, пане отамане, до неділоньки ждати,
Та вже нас ожидаютъ отець и мати!

Калиноньку ломлю, ломлю

Калиноньку ломлю, ломлю– Калиноньку ломлю, ломлю,
А ви, віти, одхилітеся.
Удовоньку люблю, люблю,
А ви діти, розійдітеся.

– Коли ломишь калиноньку,
То ломай її віти;
Коли любишь удовоньку,
То люби її діти.

Не журися, мій миленький,
Та моїми діточками:
Ой ти підешь з косоньками
Вони підуть з грабельками!

– Бодай же ти, моя мила,
Того не дождала,
Щоб ти мене, молодого,
Із косою висилала!