Як я пішла до старої, яла хижу мести

Як я пішла до старої, яла хижу мести,
Стара мені уповіла в поле їсти нести.
— Стара моя, стара моя, де тут плужок оре?
А вна мені відповіла: «Най тя в ребра коле».
А я була розумненька, знала відповісти:
— Та най тоту в ребра коле, хто готовив їсти.

Помагай біг вам

— Помагай біг вам,
Ци раді ви нам?
Ой ци раді, ци не раді,
Помагай біг вам.

— Бодай здоров, свату!
Замкни, жінко, хату,
Подай держак до лопати
Свата привітати.

Жінка поспішає,
Хату замикає,
А пірвавши за коцюбу,
Сватонька вітає.

А сват за чуприну:
— Вітай, вражий сину!
— Пусти, свату, не жартуй,
Бо ті в руках згину.

Не жартуй же, свату,
Бо зломиш лопату,
Волиш горілоньки дати.
Свата привітати.

Сват того не чує,
Охоче трактує,
То кулаком по губах,
То держаком по зубах.

Що тобі ся стало,
Ци тебе напало?
А я твої жінки сват,
А наймита твого брат.

— Най тя чорт не носить,
Де тя кто не просить;
Де тя просять, не вчащай,
Де не просять, не бувай.

Ой у полі криниченька, з неї вода протікає

Ой у полі криниченька, з неї вода протікає,
Ой там чумак, чумак молоденький сірі воли напуває.
— Напій, напій, чорнявая, мої сірі воли,
А я стану подивлюсь на твої чорні брови.
— Вчора була суботонька, сегодня ж неділя,
Чого ж в тебе, козаченьку, сорочка не біла?
— Ой чи біла, чи не біла, то не твоє діло,
Стара ненька не випрала, сестра ж не схотіла.
— Ой виперу, вималюю козачу сорочку.
Ой летіла зозуленька та й стала кувати.
— Годі, годі, чорнобрива, сороченьку прати,
Візьми серп, іди в степ пшениченьку жати.
Взяла вона серпа в руки, кинула за грубу:
— В свого батька я не жала, то й в тебе не буду.
Найду я собі корчмоньку й шинковати буду,
Справлю собі я коляску й проїжджати буду.

Оженився дурень

Оженився дурень
Та взяв глуповату,
Та не знали, що робити,
Запалили хату.
Гори, хата, швидко,
Щоб далеко видко.
Ой ти, дід, дідуга,
Ізігнувся, як дуга.
А я, молоденька,
Гуляти раденька!
— Я й сам, і сам не піду,
І тебе не пущу,
Хочеш мене, старого,
Покинути самого.
У мене є ставок,
У мене є й млинок
Ще й вишневенький садок.
В ставочку купаться,
В млиночку сушиться,
А в вишневому саду
Погуляти до ладу.
— А ставок твій та збіжить,
А млинок твій ізгорить,
А вишневенький садок
Та не вроде ягідок.

Добривечір, дівчино, куди йдеш?

— Добривечір, дівчино, куди йдеш?
Скажи мені правдоньку, де живеш?

— Ото ж моя хаточка край води
З високого дерева — з лободи.

Ото ж мої сінечки при кутку
З високого дерева — з лопуху.

— Ой чия ти, дівчино, чия ти?
Чи вийдеш ти на вулицю гуляти?

— Не питай же, козаченьку, чия я,
Як вийдеш ти на вулицю — вийду я.

Куди їдеш, коня сідлеш, чорнявий Петрусю?

— Куди їдеш, коня сідлеш, чорнявий Петрусю?
— Я йду в гори, везу соли, солодка Марусю.
— Коли тебе сподіватись, чорнявий Петрусю?
— За три, за дві неділеньки, солодка Марусю.
Іде Петрусь з полонини в кривавій сорочці,
Марусенька вдарила си ручков по головці:
— А що ж тебе там побило, чорнявий Петрусю?
— Дві дівчини в смерячині, солодка Марусю.
— А в що тебе перебрати, чорнявий Петрусю?
— В сорочечку вишивану, солодка Марусю.
— А чим тебе вперезати, чорнявий Петрусю?
— Ой краєньков шовковеньков, солодка Марусю.
— А в що ж тобі голов вбрати, чорнявий Петрусю?
— В капелюшок з трясунками, солодка Марусю.
— А в що ж тобі ноги вбрати, чорнявий Петрусю?
— В черевички буксовенькі, солодка Марусю.
— А йкі дружки закликати, чорнявий Петрусю?
— Дві трембіти бляшанії, солодка Марусю.
— А де тобі постелити, чорнявий Петрусю?
— На цвинтарі при дорозі, солодка Марусю.
— А як тобі заспівати, чорнявий Петрусю?
— Ой із дому аж до гробу, солодка Марусю.
Ой волики та загули, трембіти заграли,
Молодого Петрусенька навіки сховали.
Сидить потя на воротях, на крильцях си здуло,
Ой це не є співаночка, лиш це правда була.

По широкій річці плили каченята

По широкій річці плили каченята,
Гарний той віночок, що плели дівчата.

Вінок мій зелений, а завтра зів’яне,
Молода дівчина до шлюбоньку стане.

Як буду ставати, то буду плакати,
Мою маму в гробі буду споминати:

— Ой прийди, мамуню, бо я ся видаю ,
Зелений віночок на голові маю.

— Ой не прийду, доню, бо я нездужаю
Ту землю піднести, що сили не маю.

— Ой рідна мамуню, я на вас чекаю,
Кому ся поклоню, як мами не маю?

Ой прийди, мамуню, в неділю зраненька,
Як до шлюбу стану, така молоденька?

— Ой не прийду, доню, прийде друга мама,
Я встати не можу — заглубока яма.

Ой горе на світі бідній сиротині,
Ніхто не пригорне при лихій годині.