Шевче, серце

«Шевче, серце,
Добрий ремесничку,
Заший, серце, розпорочку
В мому черевичку!»

«Зашию, зашию,
І ще й замалюю,
Прийди, серце, увечері,
Сім раз поцілую!»

Ой повіяв буйний вітер з-за гори

Ой повіяв буйний вітер з-за гори,
3віяв, звіяв чорну шляпу з голови.

– Ой ти, мила, чорнобрива ти моя!
Подай, подай чорну шляпу на меня.

– Ой подала б, та не хочеться,
Бо мій милий гіркий п’яниця.

Йде до коршми, напивається,
Іде з коршми, то валяється.

Іде з коршми, то валяється,
А прийде додому, б’є та лається.

– Ой ти, мила, чорнобрива ти моя!
Роззуй, роззуй, розпережи ти меня.

– Я б роззула, та не хочеться,
Бо мій милий гіркий п’яниця.

Йде до ‘коршми, напивається,
Іде з коршми, то валяється.

Іде з коршми, то валяється,
А прийде додому, б’є та лається.

А вже весна, а вже красна

А вже весна, а вже красна,
Із стріх вода капле.
Молодому козаченьку
Мандрівочка пахне.
Помандрував козаченько
З Лубен у Прилуки,
За ним іде дівчинонька,
Здіймаючи руки.
Помандрував козаченько
У чистеє поле,
За ним іде дівчинонька:
— Вернися, соколе.
— Не вернуся, забарюся,
Гордуєш ти мною,
Буде твоє гордування
Все перед тобою.

Широка кушуля, шита горі крайом

Широка кушуля, шита горі крайом,
Шила ї миленька під зеленим гайом.

Шила й ушивала, весело співала.
Коли ї давала — жалісно плакала.

«А що ти, мій милий, по кошулі буде.
Кой підеш на войну, хто ї носить буде?»

«Як піду на войну, візьму із собою,
Буду ся з нев тішить, як, мила, з тобою.

Аж мене поранять — буде ми на рани,
Аж мене й убиють — буде ми до ями».

Та ти, хрещатий барвінку

— Та ти, хрещатий барвінку,
Ти хрещатий барвінку.

Та не стелися в погрібку,
Не стелися в погрібку.

Та постелися в садочку,
Постелися в садочку.

Та по милому слідочку,
По милому слідочку.

Та де мій милий походив,
Де мій милий походив.

Ой там барвінок уродив,
Там барвінок уродив.

— Де моя мила ходила,
Моя мила ходила,

Та там травиця родила,
Там травиця родила.

— Ой а мій милий ревнивий,
А мій милий ревнивий.

Та на вулицю не пуска,
На вулицю не пуска.

А на вулицю гуляти,
На вулицю гуляти.

Та до дівочок співати,
До дівочок співати.

— Та в мене мила не слушка,
В мене мила не слушка.

Та за ворота та й пішла,
За ворота та й пішла.

Пусти ж мене, мати, барвіночку рвати

— «Пусти ж мене, мати, барвіночку рвати:
А вже ж наші вороженьки полягали спати!»
— «Ой єдні полягали, другі повставали;
А вже ж вони тебе, доню, давно оббрехали».
— «Нехай вони брешуть як ся розуміють:
Як та прийде годинонька, вони поніміють».

барвіночку рвати – йти на побачення

У неділю рано во всі дзвони били

У неділю рано во всі дзвони били;
Тоді брат з сестрою гарно говорили:
— «Сестро ж моя, сестро! час тя заміж дати!»
— «Оддай мене, брате, не за селянина;
Оддай мене, брате, да за міщанина:
У міщанина новая деревня,
Новая деревня, великая сім’я:
По новій деревні люблю походжати,
В великій сім’ї люблю розмовляти!»

Ой брязнули ключі в стайні на помості;
Ой приїхав братець до сестриці в гості:
«Добривечір, сестро! чи дужа, здорова?»
— «Не питайся, брате, чи дужа, здорова;
Запитайся, брате: яка моя доля?!
Нагайка-дротянка кров’ю обкипіла;
Шовковая хусточка в ручках зотліла;
А вже ж мої очі не доспали ночі;
А вже ж мої руки да й дознали муки;
А вже ж мої ноги зазнали дороги».
— «Ото ж тобі, сестро, новая деревня,
Новая деревня, великая сім’я;
В новій деревні любить походжати;
В великій сім’ї любить розмовляти!»