По широкій річці плили каченята

По широкій річці плили каченята,
Гарний той віночок, що плели дівчата.

Вінок мій зелений, а завтра зів’яне,
Молода дівчина до шлюбоньку стане.

Як буду ставати, то буду плакати,
Мою маму в гробі буду споминати:

— Ой прийди, мамуню, бо я ся видаю ,
Зелений віночок на голові маю.

— Ой не прийду, доню, бо я нездужаю
Ту землю піднести, що сили не маю.

— Ой рідна мамуню, я на вас чекаю,
Кому ся поклоню, як мами не маю?

Ой прийди, мамуню, в неділю зраненька,
Як до шлюбу стану, така молоденька?

— Ой не прийду, доню, прийде друга мама,
Я встати не можу — заглубока яма.

Ой горе на світі бідній сиротині,
Ніхто не пригорне при лихій годині.

Ой приїхав милий до милої в гості

Ой приїхав милий до милої в гості,
А в милої весь двір на помості.
— Ой для кого, мила, цей двір становила?
— А для того, що вірно любила!
— А від кого, мила, цей перстень дістала?
— А від того, що вірно кохала!
— А від кого, мила, це дитя придбала?
— А від того, що вірно кохала.
Ой взяв милий милу за білую ручку
Та іскинув золоту обручку.
Ой взяв милий милу за білії боки
Та й укинув у Дунай глибокий.
— Пливи, пливи, мила, стиха за водою,
А я, не барившись, іду за тобою.

Хожу, блужу и вздихаю тяженько до неба

Хожу, блужу і вздихаю тяженько до неба;
З тяжким жалем промовляю: розстатися треба.
Которії причиною до нашей розлуки —
Бодай же їх не минали з того світа муки!
Будь щастливий із другими, а я плакать буду,
А я твоїй невдячності нігди не забуду.
А я тебе вірне люблю, сам бог теє знає;
Которі нас розлучають, нєх їх бог кapає!
Десь ти мене, моя мати, в церкву не носила,
Що ти мені, моя мати, долі не впросила.
— Я ж тя до церкви носила — богу молилася;
Така ж тобі, моя доню, доля судилася.
— Лучше була мене, мати, в купелі заляла,
Ніж мя таку нещастливу на сей світ пускала.
— В купелі мати не заляла, не могла заляти,
Но мусила-м, моя доню, я ж тя годувати.
— Не я в літях, не я в літях, не я в худобоньці,
Тілько мені журба й лихо в моїй головоньці.
Тоді тобі усі діла на памяти стануть.
Оно моі мертви очи на тебе не глянуть.

нігди - ніколи
нєх - нехай

Колядуй, баране!

— Колядуй, баране!
— Не вмію, пане!
— Дак тікай, баране!
— Нікуди, пане!
— У окно, баране!
— Дак роги, пане!
— Позбувай, баране!
— Дак болітимуть, пане!
— Зав’яжи, баране!
— Дак нічим, пане!
— Платком, баране!
— Дак немае, пане!
— Купи, баране!
— Дай грошей, пане!

Ішов козак дорогою

Ішов козак дорогою, (2 )
Дорогою широкою.
Зострів дівку-семилітку, (2)
Загадав їй сім загадок:
— Ой дівчино моя, Галю! (2)
Що-сь я тебе запитаю:
Що то росте без коріння? (2)
Що плететься вверх деревця?
Що то грає — голос має? (2)
Що то плаче — сліз немає?
Що то світить круту гору? (2)
Що то біжить без прогону? (2)
Що то цвіте без колосу? (2)
Що то січе русу косу?
Одгадаєш — моя будеш, (2)
Ні ’дгадаєш — дурна будеш.
— Хіба б справді дурна була, (2 )
Щоб я цього не ’дгадала:
Камінь росте без корінця, (2)
Хміль плететься вверх деревця,
Скрипка грає — голос має, (2)
Сокіл квилить — сліз немає,
Місяць світе круту гору, (2)
Вода біжить без прогону,
Трава цвіте без колосу, (2)
Журба січе русу косу.

Ой, боже ж мій, милий, який я вродився

Ой, боже ж мій, милий, який я вродився— «Ой, боже ж мій, милий,
Який я вродився!
Кінь вороний,
Сам молодий,
Іще не женився.
Продай, тату, коня,
Коня вороного;
Ой одружи, одружи
Мене молодого!»

— «Шкода, синку, коня,
Шкода продавати:
Пишуть чорне по білому,
Хотять тебе взяти!»
— «Нехай вони пишуть:
Я їх не боюся;
Кінь вороний,
Сам молодий—
Іще вислужуся!»

Погнівався мі мій наймиленьший

Погнівався мі мій наймиленьшийПогнівався мі мій наймиленьший
Без причини на мене,
Осідлав собі коня вороного,
Гет поїхав від мене.
Осідлав собі коня вороного,
Гет поїхав від мене.

Засвіт мі сонце, засвіт мі місяць,
Як млиньске колесо,
Вийди, дівчино, вийди єдина,
Промов до ня словечко.
Вийди, дівчино, вийди єдина,
Промов до ня словечко.

Як я маю гей, як я до тебе
Словечко промовити,
Кой люде радят, кой люде судят,
Же я тя хцу любити.
Кой люде радят, кой люде судят,
Же я тя хцу любити.

Ней они радят, ней они судят
Ей по цілім світу,
А я тя любив і любити буду,
Ти мій предрагий квіту.
А я тя любив і любити буду,
Ти мій предрагий квіту.