Лає мене родинонька

Лає мене родинонька– Лає мене родинонька, щоб я тя не любивъ…
Хіба би я свое житя загубивъ!..
Нехай лає, нехай мучить, хоч би і забила:
Щож я винен, що матуся тебе полюбила?
Полюбила вона тебе і буде кохати;
Прошу сердце, аби вільно було запитати:
Скажи сердце, правду, чи мя кохаешъ,
Чи ти мене, молодого, зводити гадаешъ?
– На шо ж твоє запитанння, чи я тя кохаю;
Чи тобі своеї милості мало знаків даю?
– Правду, сердце, говорить — сам я теє знаю;
Коли ж бо я твоім буду — надії не маю!
Ой боже мій милостивий! чи-то твоя воля?
Ой чи такая наша доля.
Просимъ бога, а бог на нас гляне милостивий:
Ходімо, звінчаймось, будемо счастливі!

Ой хто леґінь

Ой хто леґіньХлопці:
Ой хто леґінь, ой хто леґінь, ци не я?
Набік шапку у Ком’ятах ношу я,
Набік шапку та вби усі виділи, виділи,
Та вби мене файні дівки любили.

Дівчата:
Ой чий ото леґінь, як ружа,
Я би-м го любила за мужа,
Я би-м му робити не дала, не дала,
Лем би го за красу держала.

Порізала-м перетик та болить,
Зелений листочок не гоїть,
Зелений листочок не гоїть, не гоїть,
Пой, милий, поцілуй, бо болить.

Хлопці:
Ой чиї то коні у дворі,
Що на них новенькі ремені?
Чиї би вни були — мої суть, мої суть,
Вони мене до милої понесуть.

Дівчата:
Гори були, гори були, гори й суть,
Попід гори, попід гори бучки ростуть,
Попід бучки росте біла лелія, лелія,
Не є мені у Ком’ятах легіня.