Ой любив я дівчиноньку

Ой любив я дівчиноньку,
А дівчина мене,
Не схотіли старі дати
Дівчини за мене.

Старий трохи похотів,
Стара не хотіла,
Сіла собі на припічку
Та все воркотіла.

Воркотіла, воркотіла,
Старий зачав сварку,
Старий стару макогоном,
А стара під лавку.

Зайчику-горобчику

3айчику-горобчику!
Не скачи в городчику,
Не зривай рути
Ти, баламуте.
Чи вбито, чи не вбито,
Ніженьки перебито.
3айчичок підбігає,
Ніженьку підгинає.

Шуміла дуброва

Шуміла дуброва,
Кой ся розвивала;
Плакала дівчина,
Кой ся й оддавала.

Не шуми, дуброво,
Та й не розвивайся;
Не плач, дівчинонько,
Та й не оддавайся.

Поплачеш, дівчино,
В первий понеділок,
Як ти здойме леда*
Із головки вінок.

Поплачеш, дівчино,
А в другий вівторок,
Як ти прийде в голову
Гадочок по сорок.

Поплачеш, дівчино,
А в третю середу,
Як тя вдарить леда
Й у личко спереду.

Поплачеш, дівчино,
А в четвертий четвер,
Боже милостивий,
Що робити тепер.

Поплачеш, дівчино,
А в п’яту п’ятницю,
Не мож усудити
Із корчми п’яницю.

Поплачеш, дівчино,
А в шесту суботу,
Не мож управити
Біду на роботу.

Поплачеш, дівчино,
А в сему неділю,
Боже милостивий,
Де ся тепер дію.

* леда – ледащо

Про Шпалегу

Ци ви чули, красні люди, смутну поведінку,
Як застрелив син Шпалегів через любку жінку?
Як они си та пібрали, сім літ газдували,
Добре їм си поводило, грунта купували.
Добре їм си поводило, файно собі жили,
Заки самі межи собов сварку не зробили.
Ой як він си та й полюбив із богацьков дівков,
А вна його підмовила: — Застріль свою жінку;
Як застрілиш свою жінку, тогди мене возьмеш,
В мене грунту багатічко, до свого пригорнеш.
Не багато він то думав, лиш любці повірив,
А як їхав із Косова, він жінку застрілив.
Жінка їхала на возі, він ішов ногами,
Та й застрілив дітям мамку, зробив сиротами;
Ой застрілив дітям мамку, а свою газдиню,
А він зробив з своєй хати в тім часі пустиню.
А він гадав, що удасться, і зачав тікати,
Посунувси у беріжок карабін сховати.
А зверг з себе тот кожушок і тоту тобівку:
— Гвалту, люди, робівники вбили мою жінку.
А як його відти взяли аж третої днини,
Не схотіло му ся любки, ні його родини.
А як тото люди вчули, вдні другим казали,
Заплакали усі люди дрібними сльозами.
Заплакали усі люди та й сироти-діти:
— Татка взяли, мамку вбили, з ким мемо сидіти?
А як його відти взяли аж до Коломиї,
А він людям наказує: «Кайтеся по мині».
А як його відти взяли за залізну браму,
А він просить свого татка: «Давайте ми раду».
А він просить свого татка: «Радочку давайте,
А я маю десять корів, усі продавайте».
Єго татко зажурився, а мамка голосить,
Та що сим бо адвокатам сир та масло носить.
А він носить сир та масло і долярів купу
І так просить адвокатів, аж цілує в руку.
А він носить сир та масло, та не знає доків,—
Його сина засудили аж на двадцять років.
Ой продаєш, Шпаледжихо, воли та телиці,
Лиш не годна викупити синочка з темниці.
А продає Шпаледжиха воли та корови,
Лиш не годна викупити синочка з неволи.
Зарикала в Шпаледжихи корова Ружина,
Та вже, люди, за Шпалегу співанка скінчила.
Ой кувала зозулечка близько коло рова,
Ой усьо то говорила дівка з Яворова.
А в косцьолі на престолі засияла свічка,
А й у зошит записала Костюк Гафіїчка.

А в тім дворі красна паня

А в тім дворі красна паня,
За сто злотих сукня на ній,
За сто злотих, за сто червоних.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Стиха, браття, приступайте
До того двора високого!

А в тім дворі красна паня,
За сто злотих хусточка на ній,
За сто злотих, за сто червоних.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Стиха, браття, приступайте
До того двора високого!

А в тім дворі красна паня,
За сто злотих панчішки на ній,
За сто злотих, за сто червоних.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Стиха, браття, приступайте
До того двора високого!

А в тім дворі красна паня,
За сто злотих,черевички на ній,
За сто злотих, за сто червоних.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Стиха, браття, приступайте
До того двора високого!

А в тім дворі красна паня,
За сто злотих коралі на ній,
За сто злотих, за сто червоних.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Стиха, браття, приступайте
До того двора високого!

А в тім дворі красна паня,
За сто злотих ковточки на ній,
За сто злотих, за сто червоних.
Щедрий вечір, добрий вечір!

Вітер повівав

Вітер повівав,
Дунай висихав.

Дунай висихав,
Зіллям поростав.

А в тім зіллячку
Росте деревце.

На тім деревці
Стоїть світличка.

А в тій світличці
Хлопець молодий.

А він там сидить,
У китай грає.

А в китай грає,
Краще співає.

Краще співає,
Ніщо не знає.

Турки, татари
Підгір’я взяли.

Приходить д’нему
Його батечко.

— Ой сину, сину,
Перестань грати!

Перестань грати,
Краще співати!

Турки, татари
Підгір’я взяли.

— А батьку, батьку,
Осідлай коня!

Осідлай коня,
Коня бистрого.

Вирихтуй мені
Меча острого.

Най я поїду
Турків здогоню.

Турків здогонив,
Усіх полонив.

Своє підгір’я
Назад заселив.

А перше село —
Старими людьми.

А друге село —
Молодицями.

А третє село —
Все дівочками.

За цими слови —
Будьте здорові!

Щоби діждали
Від тепер за рік!

Від тепер за рік,
Від року довік!

Ой знати, знати, що за господиня

Ой знати, знати, що за господиня,
Щедрий вечір, що за госйодиня.
В неї челядка вся в золоті ходить,
Щедрий вечір, вся в золоті ходить.
В неї коники все воронії,
Щедрий вечір, все воронії.
В неї возики все кованії,
Щедрий вечір, все кованії.