Люлька моя червоная, з вечора курилася

Люлька моя червоная, з вечора курилася;
Як положив на полицю, впала да й розбилася.
Якъ узяв я ходити, як узявъ нудити:
Люлько моя червоная! де тебе купити?
Як пішов я до Києва люльки купувати;
Найшов люльку чорвоную — ні з ким торгувати.
Ой і там дівчина пшоно продавала;
Вона ж мені, молодому, люльку сторговала.
Як пішов я до дівчини люлечки курити;
Як ішов я черезъ тік, да й оглянувся:
Як ударив мужик ціпомъ, аж я усміхнувся.
Ой я ж думав, що забив — не могу і встати;
Коли б устать, зволоктися, піду позивати!
Як ішов я до дівчини через три городи —
Витоптав я гарбузи — наробив я шкоди!
Не так тії гарбузи, як те гарбузиня:
— «Я ж думала кавалір, аж то чортовиння!»

Я в середу родилася, горе мені, горе

Я в середу родилася, горе мені, гореЯ в середу родилася, горе мені, горе,
Не піду я за старого: бородою коле.

А в старого борода, як сніпок у стрісі,
Моє ж личко рум’яне, як калина в лісі.

Бо в старого борода — комин затикати,
Моє ж личко рум’янеє — хлопцям цілувати.

А я свому миленькому виполю барвінок

А я свому миленькому виполю барвінок,
А він мене поцілуй рано в понеділок.

А я свому миленькому зроблю робіт сорок,
А він мене поцілує раненько в вівторок.

А я свому миленькому ой пасу череду,
А він мене поцілує раненько в середу.

А тепер же, мій миленький, а тепер, а тепер
Цілував-єс мні в середу, цілуй же і в четвер.

А я свому миленькому виполю пшеницю,
Цілував-єс мене в четвер, цілуй ще й в п’ятницю.

А я свому миленькому пороблю роботу,
А він мене поцілує раненько в суботу.

Тепер же я, мій миленький, маю привілію,
Цілував-єс цілий тиждень, цілуй ще в неділю.

Ішов козак дорогою

Ішов козак дорогою, (2 )
Дорогою широкою.
Зострів дівку-семилітку, (2)
Загадав їй сім загадок:
— Ой дівчино моя, Галю! (2)
Що-сь я тебе запитаю:
Що то росте без коріння? (2)
Що плететься вверх деревця?
Що то грає — голос має? (2)
Що то плаче — сліз немає?
Що то світить круту гору? (2)
Що то біжить без прогону? (2)
Що то цвіте без колосу? (2)
Що то січе русу косу?
Одгадаєш — моя будеш, (2)
Ні ’дгадаєш — дурна будеш.
— Хіба б справді дурна була, (2 )
Щоб я цього не ’дгадала:
Камінь росте без корінця, (2)
Хміль плететься вверх деревця,
Скрипка грає — голос має, (2)
Сокіл квилить — сліз немає,
Місяць світе круту гору, (2)
Вода біжить без прогону,
Трава цвіте без колосу, (2)
Журба січе русу косу.

Ой, боже ж мій, милий, який я вродився

Ой, боже ж мій, милий, який я вродився— «Ой, боже ж мій, милий,
Який я вродився!
Кінь вороний,
Сам молодий,
Іще не женився.
Продай, тату, коня,
Коня вороного;
Ой одружи, одружи
Мене молодого!»

— «Шкода, синку, коня,
Шкода продавати:
Пишуть чорне по білому,
Хотять тебе взяти!»
— «Нехай вони пишуть:
Я їх не боюся;
Кінь вороний,
Сам молодий—
Іще вислужуся!»

Погнівався мі мій наймиленьший

Погнівався мі мій наймиленьшийПогнівався мі мій наймиленьший
Без причини на мене,
Осідлав собі коня вороного,
Гет поїхав від мене.
Осідлав собі коня вороного,
Гет поїхав від мене.

Засвіт мі сонце, засвіт мі місяць,
Як млиньске колесо,
Вийди, дівчино, вийди єдина,
Промов до ня словечко.
Вийди, дівчино, вийди єдина,
Промов до ня словечко.

Як я маю гей, як я до тебе
Словечко промовити,
Кой люде радят, кой люде судят,
Же я тя хцу любити.
Кой люде радят, кой люде судят,
Же я тя хцу любити.

Ней они радят, ней они судят
Ей по цілім світу,
А я тя любив і любити буду,
Ти мій предрагий квіту.
А я тя любив і любити буду,
Ти мій предрагий квіту.

Молода я молодиця, молодого віка

Молода я молодиця, молодого вікаМолода я молодиця, молодого віка,
Така гарна, молода, та без чоловіка.

Ой піду я до попа та й буду просити,
Віддав мене за біду, не маю з ким жити.

— Ой ти, попе, ой ти, дяче, обидва-сьте пили,
То ви мене, молоду, за біду пропили.

— Молодая молодице не роби ти сварки,
Бери біду на мотузок, веди на ярмарки.

Ой прийшла я на ярмарок, не поспіла стати,
Кричить біда, галасає: «А я хочу спати!»

Ой прийшла я на ярмарок, не поспіла сісти,
Кричить біда, галасає: «А я хочу їсти!»

Я купила булку хліба і бутилку пива,
Кричить біда: «Не покину, доки будеш жива!»

Туман з моря, вітер з поля

Туман з моря, вітер з поляТуман з моря, вітер з поля,
Кругом море почорніло,
Закипіла в морі піна,—
Буде вітру переміна.
Зип за зипом часто ходе,
А наш, братці, караб тоне;
Зип за зипом поспішає,
Караб море заливає.
Капитан стоїть на лоті,
А матроси всі в роботі.
Капитан стоїть на реї,
Кричить: «Братці, поскореє!»
Реї тріщать, мачти гнуться,
А в матросів сльози ллються,
Та ніхто цього не знає, —
Як матрос в морі страждає.

Як до тебе ходити, тебе вірно любити

Як до тебе ходити, тебе вірно любити— Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити:
В тебе батько лихий,
Серце моє!

— Батька дома немає,
Батько в шинку гуляє,
А ти, серце, ходи,
Таки вірно люби,
Серце моє!

— Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити:
В тебе мати лиха,
Серце моє!

— Матер дома немає,
На хрестинах гуляє,
Таки, серце, ходи,
Таки вірно люби.
Серце моє!

— Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити,
І собаки лихі,
Серце моє!

— Я собакам угожу,
Я їм хліба положу,
Таки, серце, ходи,
Таки вірно люби,
Серце моє!

— Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити:
В тебе кішки лихі,
Серце моє!

— Я і кішкам угожу,
Шматок сала положу,
Таки, серце, ходи,
Таки вірно люби,
Серце моє!

— Як до тебе ходити,
Тебе вірно любити:
В тебе миші лихі,
Серце моє!

— Коли мишей боїшся
На воротях повісся,
Ізгинь, пропади,
А до мене не ходи!
Цур тобі, пек!

Ой порвалася вервеченька новая

Ой порвалася вервеченька новаяОй порвалася вервеченька новая,
Забилася дитинонька малая.
Не жаль мені вервеченьки нової,
А жаль мені дитиноньки малої.
Я вервечку в місті за гріш, за два куплю,
А дитини за рік, за два не згодую;
Як вервечка порветься, то другая буде,
Як дитина заб’ється — жаль матері буде.