Ей, люляй ми, люляй

Ей, люляй ми, люляй,
Сині очка стуляй,
І я би-м стуляла,
Коби-м такі мала.
Ей, люляй ми, люляй,
Сиротенько мала,
Бо твій неньо умер,
Я вдова зостала.
Я вдова зостала,
Мам семеро діти,
Сиротеньки мої,
Як вас виживити.

Ей, повішу я, ей, повішу я

Ей, повішу я, ей, повішу я

Колисоньку на вишню,

Ей, вколишу я, ей, вколишу я


Дитиноньку конечно.

А сама піду, а сама піду


Зелене жито жати,

А буйний вітер, а буйний вітер


Дитину колисати.

Вижну пшеницю, зложу в копицю,


Сама піду орати.

Та дай же ми ся, та й пане боже,


Дитини дочекати.

Звезу копоньки до новой шопоньки,


А нивочку виорю,

Ей, буду мати на старі літи


З дитиноньки підпору.

Ей, зорю ниву, ей, зорю ниву


Від ставу аж до луга,

Для мене поміч, для мене поміч,


Для цісаря послуга.

Горе рибоньці, білій плотоньці,

Як висхне в ставі вода;

Камінь глодати, дитя ховати —

То одная робота.

Ой люлю, люлю, ой люлю, люлю

Ой люлю, люлю, ой люлю, люлю,

Коби-м ті вилюляла,

Коби-м сі з тебе, коби-м сі з тебе


Потіхи дочекала.

Ой люлю, люлю, ой люлю, люлю,


Ти, дитинонька красна,

Ой коби-с росла, ой коби-с росла,


Сиві би-с бички пасла.

Ой люлю, люлю, ой люлю, люлю,


Заки ті підгодую.

Не рочок, не два, не рочок, не два


З тобою набідую.

Ой люлюлю, каже, люлю, маленьку дитинку

Ой люлюлю, каже, люлю, маленьку дитинку,

З тобов нема супочинку ані одну днинку.
А у днинку не спочину через роботочку,
А уночі не спочину через дитиночку.

Діти мої, діти

Діти мої, діти,
Дев’ятеро діти,
Ани сама не знам,
Де вас мам подіти,
Гей, ани сама не знам,
Де вас мам подіти.

Діти мої, діти,

Дрібніцькі, як значок,

А я межи вами,
Як зогнитий пнячок,

Гей, а я межи вами,

Як зогнитий пнячок.

А гайці мі, гайці,
Мої дрібні діти,
Дайте свої мамці

До роботи піти,
Гей, дайте свої мамці

До роботи піти.