Люлю, люлю, люлю, люлю, дитиночка люба

Люлю, люлю, люлю, люлю, дитиночка люба,

Тебе мамка витесала з зеленого дуба.
Ой з дуба чи не з дуба, але, відав, з клену,

Зав’язала дитиночка руки без ременю.
В’яжи, синку, в’яжи, синку, довго — не коротко,

Буду з тобою бідувати тяжко — не солодко.

Люлю, люлю, дитя моє

Люлю, люлю, дитя моє,
Лишу тебе, серце моє.
Лишу тебе, дитиночка,
Та піду на панщиночку.
Панщиночку відробляти,
Тебе, дитя, годувати.
Спи, дитинко, не вставай,
Та мені робити дай.
Гей спи, гей спи ти, дитино,
Бо ти ще нічо не винно.
Ще тя пани не зловили,
Ікомани не побили.

Ой нини, нини, ой нини, нини

Ой нини, нини, ой нини, нини,
Збавила-м я си днини
Та коло тої, та коло тої
Маленької дитини.

Збавила-м днини, збавила-м днини
Та я ще збавлю ночі,
Не висплю я сі, не висплю я сі
Та мої чорні очі.

Люляй же мі, люляй

Люляй же мі, люляй,

Колиско з явора,

Я в тобі колишу


Дитятко-сокола.

А усни мі, усни,


Велике вирости,

Велике, як і я,

Біле, як лелія.

Усни же мі, усни,


Велике вирости,

До вершечка свого,


Літа молодого.

А люляй мі, люляй,


Чорні очка стуляй!

І я би стуляла,


Кеби-м такі мала.

Люляй же мі, люляй,


Чорні очка стуляй!


Як же їх стуляти,


Кед не хотять спати?

А люлю мі, люлю,

Де я тя притулю?

Під зелену липу


Дитину повиту.

А люлю мі, люлю,

Де я тя притулю?


Під зелену сосну


Дитину милосну.

А люлю мі, люлю,

Де я тя притулю?


Під високу дулю,

Там я тя притулю.

Люляй же мі, люляй,


Мій малий синочку,


Вишию я тобі


На літо сорочку.

Ой спала би дитиночка, ой спала би, спала

Ой спала би дитиночка, ой спала би, спала,

Коби добра пістуночка, аби вколисала.

Колисала, леліяла мамка дитиночку,
Аби спала — не плакала хоч би годиночку.

Люлю, дитя моє мале, я тебе колишу,
Ой доки ти та не уснеш, я тебе не лишу.

Ой колишу та й не лишу дитину малую,

Нім я її виколишу, то сі набідую.

Повій ти, тихий вітрочку

Повій ти, тихий вітрочку,

Розколиши колисочку,

Розколиши колисочку,
Най колише дитиночку.

Най колише маленькую,
Бо вна плаче, а я чую.

Тихо, тихо, дитиночко,
Онде летить соколочко.
Та як він твій плач учує,

Зараз тебе зарабує.
Понесе тя в сині гори,
Тоді мені буде горе.
Спи, дитинко, життя моє,

Яке ж красне личко твоє,

Ще го сонце не спалило,

Ще го лихо не прикрило.

Гей, коби я чари знала,
Я би таке вчарувала,
Щоби ця моя дитина

Нігде в світі не бідила.