Чи є, чи нема господар дома?

Чи є, чи нема господар домаЧи є, чи нема господар дома?
В стодолойці є, житейко віє.
Ходімо ми му заколядуймо,
Чи не дасть він нам по коробойці.

Чи є, чи нема господинейка дома?
В світлоньці є, хлібойко пече.
Ходімо ми їй заколядуймо,
Чи не дасть вона нам по кукілойці.

Чи суть, чи нема єго синойки дома?
В стаєнойці суть, коники чешуть,
Ходімо ми їм заколядуймо,
Чи не дадуть нам по коникові.

Чи суть, чи нема єго донейків дома?
В світлойці суть, золото прядуть.
Ходімо ми їм заколядуймо,
Чи не дадуть нам по золотій нитці.

Ой Савка з Савкою бився на леду

Ой Савка з Савкою бився на ледуОй Савка з Савкою бився на леду,
Під лід проломився,
І сокиру загубив,
І кожуха замочив
До кришки.
Пішов Савка на ніч кожуха сушити,
Загадали Савці в грубі запалити.
Савка грубу запалив
І чуприну осмалив
До кришки.
У печі пироги кипіли,
На печі дівчата сиділи,
А він на їх поглядав,
По єдному витягав
Із горшка.
У печі пироги кипіли,
На печі хлопчики сиділи,
А він на їх поглядав,
По єдному витягав
Із горшка.
Як в печі пирогів не стало,
Поліз Савка на гору по сало,
Савка сала не достав,
З драбиною з гори впав
І забився.

Чи дома, дома, господаренько…

Чи дома, дома, господаренько...Чи дома, дома, господаренько,
Ой дай, боже!
Ой знаємо ж ми, що є він дома,
Ой сидить собі по конець стола,
А коло нього служеньки його,
Держать шапочки поза вершечки:
— Пущай нас, пане, в чистоє поле,
В чистоє поле, неміряноє,
Та най ми його поміряємо,
Вірненьким плужком та й пооремо,
Та й посіємо яру пшеницю,
Яру пшеницю, всяку пашницю!

Радуйся!

Радуйся!Ворота новії, стовпи золотії,
Радуйся!
Ой радуйся, хазяїне, веселися, хазяїне,
В своєму дому.

Весь двір на помості, в його щодня гості.
Радуйся!
Ой радуйся, хазяїне, веселися, хазяїне,
В своєму дому.

Водіння кози (Дядьку, пустіть козу в хату!)

Водіння кози (Дядьку, пустіть козу в хату!)

В останній день року водять козу. Козу зображує парубок у вивернутому кожусі. Мета кози та її супроводу – наколядувати якнайбільше різних смаколиків. — Дядьку, пустіть козу в хату! — Холоду напустите! Та й хата маленька! — Та й наша коза маленька — в … Читати далі

А в чистім полі близько дороги

А в чистім полі близько дорогиА в чистім полі близько дороги,
Ой дай, Боже!
Стоять намети білі шовкові.
А в тих наметах все громадове,
Радоньку радять: коби врадили!
«Ой не справляймо на жони шуби,
На жони шуби, на дочки злото,
Але справляймо мідяні човна,
Мідяні човна, срібнії весла,
Та пускаймося края Дуная.
Чуємо ж ми там доброго пана,
Доброго пана та пана Петра,
Що платить добре за заслуженьку:
Ой дає на рік по сто червоних,
По коникові по вороному,
По жупанові по китаєву,
По ясній стрілці, по хорошій дівці».

Ой в ліску, в ліску на жовтім піску (колядка)

Ой в ліску, в ліску на жовтім піскуОй в ліску, в ліску на жовтім піску
Росте деревце високе, тонке.
Високе, тонке, в корінь глибоке,
В корінь глибоке, в листок широке,
В вершок кудряве, а в цвіт багряне.
А на тім кудрі сам сокіл сидить,
Ой сидить, сидить, далеко видить.
Далеко видить — до краю Дунаю.
А на тім Дунаї кораблі плавають,
А в тих кораблях самі панове і старі люди
Судочку судять, радочку радять.
Та й раду радять первовічную,
ГІервовічную, довговічную,
Що не так тепер, як стародавно.
Похилилося, посмутилося,
Що син на вітця руку здіймає,
Донька матері не послухалася;
Що брат на брата меч витягає,
Сестра на сестру чарів шукає.
Що кум до кума звечора не йде,
Сусід сусіда в біду тягне.
Ой уся правда тепер погасла,
Правда пропала, кривда постала.

Попід небеса летить ковбаса

Попід небеса летить ковбасаПопід небеса летить ковбаса,
А трохи знизька летіла кишка.
Та як летіли, дуже упріли,
Дуже упрівши, на бантах сіли.
Ковбаса ж каже: «Та я славніша!»
А кишка каже: «Я пожитніша!»
Ковбаса каже: «Шабля на клинку!
Ставаймо обі до поєдинку!»
Гой стали ж вни ся рубати-бріти,
Стало з ковбаси дрантя летіти.
Гой учув тоє гречний молодець,
Гречний молодець, кіт Мацько-стрілець.
Та як то учув та на під пішов,
Та вже ковбасу без душі найшов.
Гой став же ж бо він думку думати,
Де би небіжку та й поховати?
— Поховав-бих тя, треба попів сім…
Хіба ж я тебе, ковбасочко, з’їм.—
Гой ковбасу їв та все воркотів:
— За твою душу їсти тя мушу.—
Дивиться кишка із бантів нишком:
Вічная пам’ять! Тобов ся дав’ять!

* Після кожного рядка годиться відповідати приспівом “Не дай Боже!”

Пан господар, уставай з постелі (колядка)

Пан господар, уставай з постелі Пан господар, уставай з постелі,
Уставай з постелі, застеляй столи,
Застеляй столи, клади калачі,
Клади калачі з ярої пшениці:
Будуть до тебе з неба гості.
Що первий гостю — ясен місяцю,
А другий гостю — ясне сонечко,
А третій гостю — дрібен дощ іде.
Що звір у полі, товар у дворі,
Дарує господь два лани жита,
Два лани жита, третій пшениці,
Третій пшениці на паляниці,
Четвертий проса — колядка довша,
А п’ятий вівса — колядка уся.

Стоїть же, стоїть нова світлонька (колядка)

Стоїть же, стоїть нова світлонька (колядка)Стоїть же, стоїть нова світлонька,
А в тій світлоньці тисовий столик.
При тім столику три гості сидять,
Три гості сидять, три товариші.
Один товариш — ясне сонечко,
Другий товариш — та місяченько,
Третій товариш — та дрібен дощик.
Сонце же мовить: «Нема над мене.
Як же я зійду в неділю рано,
Огрію ж бо я гори й долини,
Гори й долини, поля й дуброви;
Морози спадуть, а роси стануть».
Місяць же мовить: «Нема над меле.
Як же я зійду разом з зорями,
Урадуються гості в дорозі,
Гості в дорозі, війська в обозі».
Дрібен дощ мовить: «Нема над мене.
Як же я піду три рази мая,
А зрадується жито, пшениця,
Шито-пшениця, всяка пашниця.
Будуть снопоньки, як повозоньки,
Будуть копоньки, яко звіздоньки».