Рано ж тії півні в ятці заспівали

Рано ж тії півні в ятці заспівали,
До нашого пана гості наїжджали.
Святий вечір!

У нашого пана великі кімнати:
Є де походити, є де погуляти.
Святий вечір!

А ще ж наша пані ніченьку не спала:
Вина готувала, страву припасала.
Святий вечір!

Та й не так та страва в дивовижу стане,
Як вийде панянка та ясно погляне.
Святий вечір!

Бо в тії панянки білі рученята,
Кращі срібних зірок карі оченята.
Святий вечір!

Хай же там гуляють та ті пишні гості,
А нам на крилечко вишлють челяденцем
Та по пиріжечку.

Ой під вербою, під зеленою

Ой під вербою, під зеленою,
Там Василь ходить, коника водить,
Коника водить, в дудочку грає,
В дудочку грає, пісень співає.
Прийшов до нього батенько його:
— Хто ж тебе, сину, цих пісень навчив?
— Любило мене аж три дівчини:
Одна любила — коня купила,
Друга любила — дудку купила,
Третя любила — пісень навчила.

А в лузі, в лузі, а в калиновім

А в лузі, в лузі, а в калиновім
Зажурилася перепілонька,
Перепілонька, бідна вдовонька:
— Де ж би я мала гніздочко ввити?
Вивила ж би-м го а в темнім лузі І
Там люди зайдуть луги рубати,
Луги зрубають, гніздочко знайдуть,
Гніздочко знайдуть, діти розженуть,
Діти розженуть, жалю нароб’ять.

Зажурилася перепілонька,
Перепілонька, бідна вдовонька:
— Де ж би я мала гніздочко ввити?
А ввила ж би-м го в буковиноньці!
Рубачі зайдуть ліси рубати,
Ліси зрубають, гніздочко знайдуть,
Гніздочко знайдуть, діти розженуть,
Діти розженуть, жалю нароб’ять.

Зажурилася перепілонька,
Перепілонька, бідна вдовонька:
— Де ж би я мала гніздочко ввити?
А ввила ж би-м го в каменній горі!
Там люди підуть гору лупати,
Гору злупають, гніздочко знайдуть,
Гніздочко знайдуть, діти розженуть,
Діти розженуть, жалю нароб’ять.

Зажурилася перепілонька,
Перепілонька, бідна вдовонька:
— Де ж би я мала гніздочко ввити?
А ввила ж би-м го в шовковій траві,
Косарі зайдуть, траву іскосять,
Траву іскосять, гніздочко знайдуть,
Гніздочко знайдуть, діти розженуть,
Діти розженуть, жалю нароб’ять.

Зажурилася перепілонька,
Перепілонька, бідна вдовонька:
— Де ж би я мала гніздочко ввити?
А ввила ж би-м го при новій стрісі,
При новій стрісі, в новій стодолі!
Ластівки злетять, гніздочко знайдуть,
Гніздочко знайдуть, діти розженуть,
Діти розженуть, жалю нароб’ять.

Зажурилася перепілочка,
Перепілочка, бідна вдовочка:
— Де ж би я мала гніздочко ввити?
Хіба го зів’ю в світлій світлоньці,
В світлій світлоньці, в свого милого,
В свого милого, в білій постільці.
Перепілонька, бідна вдовонька,
Бідна вдовонька чом Павлінонька,
Віншуємо ж тя річними святи.

Ой у нашої господиненьки

Ой у нашої господиненьки
Стоять убори на три комори.
На ні панчішки за сороківця,
За сороківця, ба й за червінця.

Ой у нашої господиненьки
Стоять убори на три комори.
На ні чобітки за два червінці,
За два червінці, за сороківці.

Ой у нашої господиненьки
Стоять убори на три комори.
На ні сукенка за три червінці,
За три червінці, за сороківці.

Ой у нашої господиненьки
Стоять убори на три комори.
На ні кощулька за сороківці,
За сороківці, самі червінці.

Ой у нашої господиненьки
Стоять убори на три комори.
На ні поясок за п’ять червінців,
За п’ять червінців, за сороківців.

Ой у нашої господиненьки
Стоять убори на три комори.
Ой на ні чіпчик за шість червінців,
За шість червінців, за сороківців.

Ой у нашої господиненьки
Стоять убори на три комори.
На ні хусточка за сім червінців,
За сім червінців, за сороківців.

Ой у нашої господиненьки
Стоять убори на три комори.
Ой на ні шуби вісім червінців,
Вісім червінців, за сороківців.

Ой у нашої господиненьки
Стоять убори на три комори.
А в неї перстень дев’ять червінців,
Дев’ять червінців, за сороківців.

Ой у нашої господиненьки
Стоять убори на три комори.
Золота тканка десять червінців,
Десять червінців, як сороківців.

Має ж то она все в коміроньках,
Все в коміроньках та й у світлоньках.
Можна панонька господиненька,
Господиненька сего домоньку,
Сего домоньку, чом Оленонька,
Віншуємо ж тя щастєм, здоров’єм.

Хвалилася береза перед дубами

Хвалилася береза перед дубами,
Перед дубами своїми гіллями,
Що в мене гілля аж до кореня,
На мені кора, як біль, білая.
— Хвались, не хвались, біла березо,
Не сама ти ції гілля кохала,
Кохали тобі буйнії вітри,
Буйнії вітри, дрібнії дощі.
Буйнії вітри повіваючи,
Дрібнії дощі накрапаючи.
Хвалилася Мотруня перед парубками,
Перед парубками своїми косами,
Що в мене коси аж до пояса,
Що в мене личко, так як яблучко.
— Хвались, не хвались, дівко Мотруню,
Не сама ж ти ції коси кохала,
Кохала тобі ненька старенька,
Ненька старенька, сестра рідненька,
Щосуботочки ізмиваючи,
Щонеділеньки убираючи.

А в дядька Тимка гарная жона

А в дядька Тимка гарная жона:
На дворі ходить, як місяць сходить,
У хату ввійшла, як зоря зійшла.
За стіл сідає, як золото сяє.
Не садіть, дядьку, жінки коло віконця,
Коло віконця, коло дірочки,
Бо вкрадуть дядину замість дівочки.