На щастя, на здоров’я

На щастя, на здоров’я,
На новий год, на нове літо,
Роди, боже, жито і пшеницю,
Всяку пашницю!
А ти, кукілю, не родись,
По доріжці розкотись,
Конопельки під стельки,
Льонок по поясок.
Драстуйте, будьте здорові,
З праздником, з Новим годомі

Стоїть яворець тонкий, високий

Стоїть яворець тонкий, високий,
Гей, дай, боже! (приспів, повторюється за кожним рядком)
Тонкий, високий, корінь глибокий,
А в коріненьку чорні куноньки,
А всередині ярі пчілоньки,
А на вершечку сив соколенько.
Сив соколенько гнізденце си в’є,
Гнізденце си в’є, біл камінь бере,
Біл камінь бере, все наспід кладе.
Всерединоньку цвіт-калиноньку,
Вершок виводить сріблом, золотом.
Попід яворець здавна стеженька,
Над’їхав нею гречний панонько,
Гречний панонько, чом Іванонько.
Під ним коничок темно-сивенький,
Темно-сивенький, барво бутненький.
На тім конику гречний панонько,
Гречний панонько, чом Іванонько.
На нім сукеньки кармазинові,
На нім чобітки сафіянові,
На тих чобітках срібні підківки,
На нім шапочка магеровая,
А за плечима тугий лученько,
Тугий лученько, дрібні стрілоньки.
Ой верг він оком на зелен явір,
Та й ізіздрів він сива сокола.
Взяв добувати дрібні стрілоньки,
Взяв наміряти з туга лученька
Ци під горленько, ци під криленько.
Сив соколенько рік му словенько:
— Ой пане, пане, не стріляй мене,
Не стріляй мене, не рубай мене.
Стану я тобі а в вислуженьці,
А в вислуженьці, а в вигодоньці.
Як ти поїдеш за тихий Дунай,
За тихий Дунай по гречну панну,—
Твоїм боярам броди покажу,
Броди покажу, мости поставлю,
Твою панночку сам перенесу,
Сам перенесу, вінка не зроню,
Тебе самого — на золотий міст,
На золотий міст, на срібну лавку.
За тим словеньком будь же ми здоров,
Будь же ми здоров, гречний паноньку,
Гречний паноньку, чом Іваноньку.
Дай же ти, боже, а в полі полон,
А в полі полон із усіх сторон,
Дрібні снопоньки, густі копоньки,
В оборі плідно, дома західно,
Дома західно та й си радісно!

Там за горою, за кам’яною

Там за горою, за кам’яною
Світить місяць з ясною зорьою.
Там Семенонько сіно косить,
Сіно косить, під коня носить:
— Ой їж, коню, ой їж сіно,
Будем мати три дорожечки.
Одну дорожечку — до батенька,
Другу дороженьку — до матінки,
Третю дороженьку — до милої.
До батенька — по птапочку,
До матінки — по сорочку,
До милої — по хусточку.

В зеленім саду, на винограду

В зеленім саду, на винограду,
Ой там Хведорко коника пасе,
Коника пасе, на поводу водить,
На поводу водить, з конем говорить:
— Ой косю, косю, продам я тебе!
— Не продай мене, сідлай-но мене!
Як мій кінь скочить, копит не вмочить,
А в мого коня золота грива,
Золота грива персти покрила,
А в мого коня шовкові хвости,
Шовкові хвости слід замітають,
Слід замітають, дівки питають.

Ой в саду, саду, по винограду

Ой в саду, саду, по винограду,
Молодий козаченько коника пасе,
Коника пасе, за поводи водить,
За поводи водить, до коня говорить:
— Ой коню, коню, я тебе продам,
Я тебе продам за сто червоних.
За сто червоних та ще й за чотири.
— Молодий козаченько, не продавай мене.
Не продавай мене, сідлай мене,
Сідлай мене, повезу тебе.
Повезу тебе за сине море.
Ой як я скочу — море перескочу,
Море перескочу — копита не вмочу,
Ані копитця, ні козака-молодця.

Рано ж тії півні в ятці заспівали

Рано ж тії півні в ятці заспівали,
До нашого пана гості наїжджали.
Святий вечір!

У нашого пана великі кімнати:
Є де походити, є де погуляти.
Святий вечір!

А ще ж наша пані ніченьку не спала:
Вина готувала, страву припасала.
Святий вечір!

Та й не так та страва в дивовижу стане,
Як вийде панянка та ясно погляне.
Святий вечір!

Бо в тії панянки білі рученята,
Кращі срібних зірок карі оченята.
Святий вечір!

Хай же там гуляють та ті пишні гості,
А нам на крилечко вишлють челяденцем
Та по пиріжечку.