Ой у нашої господиненьки

Ой у нашої господиненьки
Стоять убори на три комори.
На ні панчішки за сороківця,
За сороківця, ба й за червінця.

Ой у нашої господиненьки
Стоять убори на три комори.
На ні чобітки за два червінці,
За два червінці, за сороківці.

Ой у нашої господиненьки
Стоять убори на три комори.
На ні сукенка за три червінці,
За три червінці, за сороківці.

Ой у нашої господиненьки
Стоять убори на три комори.
На ні кощулька за сороківці,
За сороківці, самі червінці.

Ой у нашої господиненьки
Стоять убори на три комори.
На ні поясок за п’ять червінців,
За п’ять червінців, за сороківців.

Ой у нашої господиненьки
Стоять убори на три комори.
Ой на ні чіпчик за шість червінців,
За шість червінців, за сороківців.

Ой у нашої господиненьки
Стоять убори на три комори.
На ні хусточка за сім червінців,
За сім червінців, за сороківців.

Ой у нашої господиненьки
Стоять убори на три комори.
Ой на ні шуби вісім червінців,
Вісім червінців, за сороківців.

Ой у нашої господиненьки
Стоять убори на три комори.
А в неї перстень дев’ять червінців,
Дев’ять червінців, за сороківців.

Ой у нашої господиненьки
Стоять убори на три комори.
Золота тканка десять червінців,
Десять червінців, як сороківців.

Має ж то она все в коміроньках,
Все в коміроньках та й у світлоньках.
Можна панонька господиненька,
Господиненька сего домоньку,
Сего домоньку, чом Оленонька,
Віншуємо ж тя щастєм, здоров’єм.

Хвалилася береза перед дубами

Хвалилася береза перед дубами,
Перед дубами своїми гіллями,
Що в мене гілля аж до кореня,
На мені кора, як біль, білая.
— Хвались, не хвались, біла березо,
Не сама ти ції гілля кохала,
Кохали тобі буйнії вітри,
Буйнії вітри, дрібнії дощі.
Буйнії вітри повіваючи,
Дрібнії дощі накрапаючи.
Хвалилася Мотруня перед парубками,
Перед парубками своїми косами,
Що в мене коси аж до пояса,
Що в мене личко, так як яблучко.
— Хвались, не хвались, дівко Мотруню,
Не сама ж ти ції коси кохала,
Кохала тобі ненька старенька,
Ненька старенька, сестра рідненька,
Щосуботочки ізмиваючи,
Щонеділеньки убираючи.

А в дядька Тимка гарная жона

А в дядька Тимка гарная жона:
На дворі ходить, як місяць сходить,
У хату ввійшла, як зоря зійшла.
За стіл сідає, як золото сяє.
Не садіть, дядьку, жінки коло віконця,
Коло віконця, коло дірочки,
Бо вкрадуть дядину замість дівочки.

Господареньку, господиноньку

Господареньку, господиноньку,
Вияви личко та в оконечко,
А з оконечка на подвір’ячко,
Та подякуй нам за колядочку.
О що ж ми тобі колядували,
Колядували, дім звеселили!
Як соловейчик при тузі в лузі,
При тузі в лузі, при зелененькім,
Як зозулечка при буковинці,
При буковинці, при верховинці,
Як ластівочка на подвір’ячку,
На подвір’ячку, при нових сінях,
Так ти, газдинька, в своїй світлоньці!
Як вудвудята в вишневім саду,
Так ти худібка при оборонці!
Як ярі пчілки при пасіченці,
Так ти овечки при кошаронці!

Й а в полі та на суходолі

Й а в полі та на суходолі,
Там ходило стадо коників,
Поміж ними сиві, булані.
Ніхто того коня не може зловить.
Молодець Йванко коня уловив,
Уловив коня та за гривочку,
Закинув ножечку та на спиночку.
Поїхав він у нові городи,
Зустрічає він панів трьох городів.
Єден пан каже: «Місяць сяє»,
Другий пан каже: «Сокіл літає»,
Третій пан каже: «Мій син гуляє.
Місяць сяє поміж зірками,
Сокіл літає поміж галками,
Мій син гуляє поміж дівками…»

Ой у неділю та пораненьку

Ой у неділю та пораненьку,
Ой загадали та й на війноньку:
— Хто сина має, хай посилає,
Хай посилає, хай научає,
А хто не має, нехай наймає.—
Ой обізвався Василів батько:
— Я сина маю, я висилаю,
Я висилаю, я й научаю:
Ой не їдь, сину, поперед війська,
Поперед війська не виривайся,
А позад війська не зоставайся.
Посеред війська своїм конем грай,
Своїм конем грай, ще й мечем махай.—
Василь батенька та й не послухав,
Поперед війська коником грає,
Коником грає, мечем махає..
Ой цар питає, чий це син грає:
— Ой коли б я знав, чий це син іграв,
То я б за нього царівну оддав,
Царівну оддав, царство дарував.—
А Василь устав, йому одказав:
— Твоя царівна мені не рівня,
А твоє царство мені не панство.