Добрий вечір тобі, господарю!

Добрий вечір тобі, господарюДобрий вечір тобі, господарю!
Стережи, боже, твойого товару.
Твойого товару від всякого спадку,
Щоб не було якого припадку.
Хорошеньку господиню маєш,
Хорошенько її поважаєш:
Як чашечка у меду,
Як соловейко у саду.
Там барвінок у саду процвітає,
Там чоловік жону вихваляв.

Ой наш братчику, сідай коло нас

Ой наш братчику, сідай коло насОй наш братчику, сідай коло нас,
Будемо тобі гарно співати,
Гарно співати, колядувати.
Сідай коло нас й не сам собою,
Й не сам собою та й з газдинькою,
Та й з газдинькою та з діточками.
Та й з діточками та з овечками,
Та й з овечками та й з коровками,
Та з коровками і з кониками.
Та з кониками та із пчілками,
Із судинкою, із маржинкою.

Чи є, чи нема господар дома?

Чи є, чи нема господар домаЧи є, чи нема господар дома?
В стодолойці є, житейко віє.
Ходімо ми му заколядуймо,
Чи не дасть він нам по коробойці.

Чи є, чи нема господинейка дома?
В світлоньці є, хлібойко пече.
Ходімо ми їй заколядуймо,
Чи не дасть вона нам по кукілойці.

Чи суть, чи нема єго синойки дома?
В стаєнойці суть, коники чешуть,
Ходімо ми їм заколядуймо,
Чи не дадуть нам по коникові.

Чи суть, чи нема єго донейків дома?
В світлойці суть, золото прядуть.
Ходімо ми їм заколядуймо,
Чи не дадуть нам по золотій нитці.

Ой Савка з Савкою бився на леду

Ой Савка з Савкою бився на ледуОй Савка з Савкою бився на леду,
Під лід проломився,
І сокиру загубив,
І кожуха замочив
До кришки.
Пішов Савка на ніч кожуха сушити,
Загадали Савці в грубі запалити.
Савка грубу запалив
І чуприну осмалив
До кришки.
У печі пироги кипіли,
На печі дівчата сиділи,
А він на їх поглядав,
По єдному витягав
Із горшка.
У печі пироги кипіли,
На печі хлопчики сиділи,
А він на їх поглядав,
По єдному витягав
Із горшка.
Як в печі пирогів не стало,
Поліз Савка на гору по сало,
Савка сала не достав,
З драбиною з гори впав
І забився.

Чи дома, дома, господаренько…

Чи дома, дома, господаренько...Чи дома, дома, господаренько,
Ой дай, боже!
Ой знаємо ж ми, що є він дома,
Ой сидить собі по конець стола,
А коло нього служеньки його,
Держать шапочки поза вершечки:
— Пущай нас, пане, в чистоє поле,
В чистоє поле, неміряноє,
Та най ми його поміряємо,
Вірненьким плужком та й пооремо,
Та й посіємо яру пшеницю,
Яру пшеницю, всяку пашницю!

Радуйся!

Радуйся!Ворота новії, стовпи золотії,
Радуйся!
Ой радуйся, хазяїне, веселися, хазяїне,
В своєму дому.

Весь двір на помості, в його щодня гості.
Радуйся!
Ой радуйся, хазяїне, веселися, хазяїне,
В своєму дому.

Водіння кози (Дядьку, пустіть козу в хату!)

Водіння кози (Дядьку, пустіть козу в хату!)

В останній день року водять козу. Козу зображує парубок у вивернутому кожусі. Мета кози та її супроводу – наколядувати якнайбільше різних смаколиків. — Дядьку, пустіть козу в хату! — Холоду напустите! Та й хата маленька! — Та й наша коза маленька — в … Читати далі

А в чистім полі близько дороги

А в чистім полі близько дорогиА в чистім полі близько дороги,
Ой дай, Боже!
Стоять намети білі шовкові.
А в тих наметах все громадове,
Радоньку радять: коби врадили!
«Ой не справляймо на жони шуби,
На жони шуби, на дочки злото,
Але справляймо мідяні човна,
Мідяні човна, срібнії весла,
Та пускаймося края Дуная.
Чуємо ж ми там доброго пана,
Доброго пана та пана Петра,
Що платить добре за заслуженьку:
Ой дає на рік по сто червоних,
По коникові по вороному,
По жупанові по китаєву,
По ясній стрілці, по хорошій дівці».

Ой в ліску, в ліску на жовтім піску (колядка)

Ой в ліску, в ліску на жовтім піскуОй в ліску, в ліску на жовтім піску
Росте деревце високе, тонке.
Високе, тонке, в корінь глибоке,
В корінь глибоке, в листок широке,
В вершок кудряве, а в цвіт багряне.
А на тім кудрі сам сокіл сидить,
Ой сидить, сидить, далеко видить.
Далеко видить — до краю Дунаю.
А на тім Дунаї кораблі плавають,
А в тих кораблях самі панове і старі люди
Судочку судять, радочку радять.
Та й раду радять первовічную,
ГІервовічную, довговічную,
Що не так тепер, як стародавно.
Похилилося, посмутилося,
Що син на вітця руку здіймає,
Донька матері не послухалася;
Що брат на брата меч витягає,
Сестра на сестру чарів шукає.
Що кум до кума звечора не йде,
Сусід сусіда в біду тягне.
Ой уся правда тепер погасла,
Правда пропала, кривда постала.

Попід небеса летить ковбаса

Попід небеса летить ковбасаПопід небеса летить ковбаса,
А трохи знизька летіла кишка.
Та як летіли, дуже упріли,
Дуже упрівши, на бантах сіли.
Ковбаса ж каже: «Та я славніша!»
А кишка каже: «Я пожитніша!»
Ковбаса каже: «Шабля на клинку!
Ставаймо обі до поєдинку!»
Гой стали ж вни ся рубати-бріти,
Стало з ковбаси дрантя летіти.
Гой учув тоє гречний молодець,
Гречний молодець, кіт Мацько-стрілець.
Та як то учув та на під пішов,
Та вже ковбасу без душі найшов.
Гой став же ж бо він думку думати,
Де би небіжку та й поховати?
— Поховав-бих тя, треба попів сім…
Хіба ж я тебе, ковбасочко, з’їм.—
Гой ковбасу їв та все воркотів:
— За твою душу їсти тя мушу.—
Дивиться кишка із бантів нишком:
Вічная пам’ять! Тобов ся дав’ять!

* Після кожного рядка годиться відповідати приспівом “Не дай Боже!”