Коломийки про гуцулів (II)

Як Гуцула не любити, як в Гуцула вівці,
У Гуцула за ременем писані топірцї.
Як Гуцула не любити, коли Гуцул годний,
У Гуцула діжка масла та і сир надобний.
Як Гуцула не любити, коли Гуцул грає
На сопівцї, на флоєрі й на тримбітї знає.
Як задзвонит підківками, топірцем помечн.
То у кождій пишні душцї само серце скачи.
Він як хочи жінку бити, бука не питає,
Уфатит ї за прошивку, душа їй минає.

***

Ой Гуцуле, ти Гуцуле, під лісом ти хата,
Штири кози на мотузі, тай курка чубата.

***

Як Гуцула не любити, а в Гуцула вівці,
А в Гуцула за поясом писані топірцї.
Тай як зачне жінку бити, бича не питає,
Тай як утне межи плечі, аж душа минає.

***

Ой Гуцуле, Гуцуленьку, Гуцуле небоже!
Анї ореш, анї сієш, пожаль тє ся, Боже!

Як гуцули бойка з’їли

“Ой Гуцули, Гуцулоньки, десте Бойка діли?
Ци ви его іспеклисте, ци сирого з’їли ?” —
“Нї ми его іспеклисме, нї сирого з’їли,
Лише ішов через гору, та го вовки стріли!”

Коломийки про гуцулів (I)

Ой гуцульмо, пане-брате, гуцульмо, гуцульмо,
А як прийде темна нїчка, дома не ночуймо.

***

Здибали сї два Гуцули близко Яворова,
Та стала сї межи ними такая розмова:
I ти Гуцул і я Гуцул, обасмо Гуцули,
Тебе дедє так зробили, що ненї не чули.

***

Ой Гуцули, Гуцулойки, тей ни гуцулуйти!
Забиріт си по дівчині, тей господаруйти!

***

Тай ти Гуцул, тай я Гуцул, обидва Гуцули,
Та купимо чоботята хороші Марцуни.
Та ти вмієш підшивати, я вмію ковати,
Не буди си наша Марця на леду хобзати.

***

Ой зробив я копяк сїна, та було зелене,
Заїхали Гуцули, забрали без мене.
Тож я прийшов до домоньку, та взяв жону бити:
На щось дала Гуцулам усе сінце взєти?

***

Ой били си два Гуцули над ґелетков масла,
Дали собі по разови, ґелетка си нaшлa.

***

Ой піду я в Гуцулоньки та стану за Бойка,
Бо в Гуцулах файно грают, гуляти злегонька.

***

Ой ходімо, пане брате, в Гуцули, в Гуцули,
Щоби за нас білявочки нї знали, нї чули!
Як учуют білявочки, що ми на Муньтаві,
А ми собі, пане брате, поступимо далі.

***
Ой підемо, пане брате, в Гуцули, в Гуцули,
Щоби за нас, пане брате, нї знали, нї чули.

***

Ой підемо, пане брате, я в гори, в Гуцули,
Щоби за нас, вражі Ляшки, нї знали, нї чули,

Гуцулія

Ой гадала Гуцулїя, що сї запоможе,
Насіяла кукурудзів, сапати не може.

***

Гуцулїя-кукурія, не хоче робити,
Але іде в Коломию мелай дорожити.

* Мелай – кукурудза (або хліб з кукурудзи, але не цього разу), дорожити – в даному контексті сторожити, оберігати.

***

Ой серака Поляниця кукурузи сїє,
А упадча Гуцулїя на то ся надіє;
Ой серака Поляниця кукуруз сапає,
А упадча Гуцулїя бесаги латає;
Ой серака Поляниця кукурузи поле,
А упадча Гуцулїя вже біжит у поле.

* Серака, сарака – бідолаха, бесаги – торба (подвійна), сакви.

Ой загадав подолянчик підгірянку брати

Ой загадав подолянчик підгірянку брати
І купив їй новий серпик: “Ходи, любко, жати”.

Вона кинула той серпик далеко від себе:
“Не жєла я в свої неньки, не буду і в тебе”.

Подолянки

Ой, дівчата молоденькі, ви, подоляночки,
Котра-сте мя зчарувала, дайте ми радочки.
***
Викопали черешеньку, закопали в яму,
Дали мені дівчиноньку, як рідную маму;

Приїхали подолянці сивими волами,
Та привезли подолянку з чорними бровами.

Ой, Іване-Подоляне

Ой, Іване-Подоляне, мати тє родила,
Та й на мою головоньку, шо я тє любила.
***
Ой, Іванцю-Подолянцю, нарви ми румянцю,
Нехай я ся нарумяню в неділю до танцю.
***
Ой, Іване-Подоляне, файну жінку маєш,
Перед нами, бахурами, де її вховаєш?

Перед нами, бахурами, перед нами, хлопці,
Хіба її виховаєш на печі в коробці?

Ой, Іване-Подоляне, ти, подолянине,
Та за тобов, Іванино, вся країна гине.