Поповські коломийки

Народився, оженився і коли вмираєш,
І попові, і дякові заплатити маєш.

Мараморош — добрий варош, «добре» у нім жити:
І попові, і дякові — всім треба платити.

Служив же я рік у пана, два роки у ксьондза,
Заслужив я чоботята, підкови з мосьондза.

У владики сім язиків, у попа чотири:
Одно кажуть — друге роблять, лиш би добре жили.

А й віє вітер, віє та піднімат ломи,
Піп за гріхи заказує, а сам любить жони.

Били попа, яко снопа, били палицями:
— Та не ходи, пане отче, за молодицями.

Тікав попик через плотик, роздер ногавиці,
Не дивуйтесь, люди добрі,— то від молодиці.

Ой надійшла чорна хмара а з гірки, а з гірки,
Тікав дячок голий, босий від чужої жінки.

Ой пішов я подивити, що ся в попа діє.
В попа кури поздихали — а піп сів та й пie.

Ой чи чули, люди добрі, що ся в селі стало?
Що нашого пана попа теля облизало.

Когут піє, когут піє, квочка кудкудаче,
Та не сідай коло мене ти, поганий дяче.

Пішов би-м ся сповідати, та ми не підходить

Пішов би-м ся сповідати, та ми не підходить:
Піп за гріхи звідується — сам до дівок ходить.

Ой на горі дві каплиці — там я сповідався,
Звідував ня піп за гріхи — а я не признався.

Коли мене піп сповідав, я му гріхи казав,
Що я любив його доньку, через вікно лазав.

Коли мене піп сповідав, та так мене звідав:
— Научи ня, як ходити до жони сусіда.

Ой то мене сповідали попи молодії,
Покуту ми не давали, бо самі такії.

Коли мене піп сповідав, та так мені казав:
Як не маю фраїрочки, вби-м собі поглядав,

Ходив-ем ся сповідати самому владиці,
А він мені дав покуту: люби молодиці!

Коли мене піп сповідав та так ми говорив:
— Аби-сь, хлопче молоденький, за дівками ходив«

Людські жони до сповіді, людські жони на храм,
А я свою не пускаю, бо сповідаю сам.

Узяв від ня вовк баранів, такі були файні,
Та не знаю, як їм буде, бо не сповідані.

Ой у мене біда була, як здохла кобила,
Журив-имся, нудив-имся: в сповіді не була,

Ой пусти-ко, мамко, доньку йа в ниґілю на йгру

Ой пусти-ко, мамко, доньку йа в ниґілю на йгру,
Купю тобі горівоньки, тай ї танчик найму.
Заграй мінї, музиченько, я буду співати,
Щоби було мої любцї легко танцювати.
Я ни буду танцювати, буду сї дивити,
Та як буде моя мила й у танци ходити.

Ой музико, музиченько, заграй веселенько

Ой музико, музиченько, заграй веселенько,
Ти, дівчино, ходи в танець, ти сї диви, ненько.
Ой музико, музиченько, ой то би тп грати,
Ой то тебе породила до скрипочок мати.
Ой то тебе породила файненько заграти,
Ой бо мене породила файно засьпівати.

Заграй минї, скрипниченьку, а я тебе прошу

Заграй минї, скрипниченьку, а я тебе прошу,
А я тобі червоного у кишені ношу.
Заграй минї, скрипниченьку, од села до села,
Аби була дорожічка все минї весела.
А скрипочки із лииочки, а струни з ліщини,
Як заграє, защебече, чути до дівчини.
А скрипочки із линочки, а струни з бервінку,
Як заграє, защебече, чути на Вкраїнку.

Говорив піп на казанні, що є в небі корчма

Говорив піп на казанні, що є в небі корчма,
І там святі п’ють, гуляють, док’ не впадуть сторчма.
Чи чули ви, люди добрі, що й Христос напився
Та всіх святих розвеселив — й сам розвеселився.
Коби сидів за столиком святий Миколайчик,
Купив би ми зорівочки хоть один погарчик.
Ой господи милосердний, святий Миколаю,
Ой дай же мі тютюнику, я папірки маю.
Ой прийшов я до костьола, став я сі в куточку,
Святий Петро грав на бас, Павло на дудочку.
А я прийшов до костьола, став я сі в куточку,
Як зачали святі бити, подерли сорочку.
А я прийшов до костьола та й став-єм сі скраю,
Мене святий Петро буком: —Чо-с прийшов, гільтяю?

Ніхто мені не зборонит любити музику

Ой вдару я раз до дуба, два рази в осику:
Ніхто мені не зборонит любити музику.

***

Ой музику дуже любю, за музику піду,
Як музика тай заграє, забуду я біду.