Та пішов я, хло’, до попа

Та пішов я, хло’, до попа, піп читає книжку,
Та як єму гріх ісказав —він мене по писку.
Та пішов я, хло’ , до попа, богу ся молити.
А мене, хло’ , піп заставив кобилу лупити.
Гой пішов я та до попа гріхів ся іспасти,
В попа гріхів сорок міхів — ніде мої класти.

Прийшла жона до церковці гріхи сповідати

Прийшла жона до церковці гріхи сповідати,
Піп на неї подивився — лиш би обнімати.
— Послухайте, святий отче, щось маю казати.
А чи можна попри мужа і другого мати.
А піп каже: — Можна, можна, лиш най буде тайно,
Бо взнає муж — буде бити, а тото нефайно.
А піп каже: — Молодице, в мене грошей много,
Як ти хочеш других мати — люби ня самого.
Жона каже: — Святий отче, я нині в сповіді!
А піп каже: — Молодице, прийдеш по обіді.
Дома жона чоловіку зачала казати:
— Йду до попа за покуту пшениченьку жати.

Коломийко веселенька, коломийко наша, та я тебе заспіваю замість отченаша

Цілу нічку на припічку лампа запалена,
Чекаючи миленького, лягла-м не молена.

Я чекала, виглядала хлопця-бокораша,
Та заспала без вечері і без отченашу.

Та я собі полюбила молодого Павла,
Та за нього думаючи, немолена спала.

Та я собі полюбила молодого Юру,
Та за нього думаючи, забула-м «Вірую».

Та я собі полюбила молодого Митра,
Та за нього думаючи, забула-м молитву.

Ой молодий гуслярику, молодий гусляшу,
Тебе дівки споминають замість отченашу.

Ішов любко до ня сночі, ледве притилипав,
Нічка була дуже темна — отченаш розсипав.

«Отченаш» би-м говорила, «Вірую» не вмію,
Скоро любко заморгає, а я зрозумію.

Коломийко веселенька, коломийко наша,
Та я тебе заспіваю замість отченаша.

Я Микола й ти Микола, оба-сьмо Миколи

Я Микола й ти Микола, оба-сьмо Миколи,
Мене били коло церкви, тебе коло школи.
Тебе били коло школи, що ти пив горілку,
Мене били коло церкви, що я любив дівку.
Тебе били коло щколи, що ти не учився,
Мене били коло церкви, що я не молився.

Коломийки: нема мої миленької

Не сапана кукурудза, роди Боже шульки,
Нема мої миленької, були би ту гульки.

Не піду я на весїлє, шкода мого труду,
Нима мої дівчиноньки, гуляти не буду.

Стоїт липка над водою, липко-ж моя, липко!
Всі дівчата пішли в танец, мої десь не видко.

Ах піду я до коршмоньки, стану на порозі,
Всї дівчата пют, гуляют, а мила в дорозі.

Ой що минї з того, з того, що музика грає,
Коли мої дівчиноньки мама не пускає.

Я піду ся сповідати аж на Буковину

Я піду ся сповідати аж на Буковину,
Бо там за гріх не питають, лиш за половину.
А там за гріх не питають, лиш за половину,
А там дають за покуту їсти солонину.
А там дають за покуту їсти солонину
Та любити дівки ввечір, молодиці вднину.

Я в середу родилася, горе мені, горе

Я в середу родилася, горе мені, горе,
Не піду я за старого: бородою коле.

А в старого борода, як сніпок у стрісі,
Моє ж личко рум’яне, як калина в лісі.

Бо в старого борода — комин затикати,
Моє ж личко рум’янеє — хлопцям цілувати.