Поповські коломийки

Поповські коломийкиНародився, оженився і коли вмираєш,
І попові, і дякові заплатити маєш.

Мараморош — добрий варош, «добре» у нім жити:
І попові, і дякові — всім треба платити.

Служив же я рік у пана, два роки у ксьондза,
Заслужив я чоботята, підкови з мосьондза.

У владики сім язиків, у попа чотири:
Одно кажуть — друге роблять, лиш би добре жили.

А й віє вітер, віє та піднімат ломи,
Піп за гріхи заказує, а сам любить жони.

Били попа, яко снопа, били палицями:
— Та не ходи, пане отче, за молодицями.

Тікав попик через плотик, роздер ногавиці,
Не дивуйтесь, люди добрі,— то від молодиці.

Ой надійшла чорна хмара а з гірки, а з гірки,
Тікав дячок голий, босий від чужої жінки.

Ой пішов я подивити, що ся в попа діє.
В попа кури поздихали — а піп сів та й пie.

Ой чи чули, люди добрі, що ся в селі стало?
Що нашого пана попа теля облизало.

Когут піє, когут піє, квочка кудкудаче,
Та не сідай коло мене ти, поганий дяче.

Пішов би-м ся сповідати, та ми не підходить

Пішов би-м ся сповідати, та ми не підходитьПішов би-м ся сповідати, та ми не підходить:
Піп за гріхи звідується — сам до дівок ходить.

Ой на горі дві каплиці — там я сповідався,
Звідував ня піп за гріхи — а я не признався.

Коли мене піп сповідав, я му гріхи казав,
Що я любив його доньку, через вікно лазав.

Коли мене піп сповідав, та так мене звідав:
— Научи ня, як ходити до жони сусіда.

Ой то мене сповідали попи молодії,
Покуту ми не давали, бо самі такії.

Коли мене піп сповідав, та так мені казав:
Як не маю фраїрочки, вби-м собі поглядав,

Ходив-ем ся сповідати самому владиці,
А він мені дав покуту: люби молодиці!

Коли мене піп сповідав та так ми говорив:
— Аби-сь, хлопче молоденький, за дівками ходив«

Людські жони до сповіді, людські жони на храм,
А я свою не пускаю, бо сповідаю сам.

Узяв від ня вовк баранів, такі були файні,
Та не знаю, як їм буде, бо не сповідані.

Ой у мене біда була, як здохла кобила,
Журив-имся, нудив-имся: в сповіді не була,

Ой пусти-ко, мамко, доньку йа в ниґілю на йгру

Ой пусти-ко, мамко, доньку йа в ниґілю на йгруОй пусти-ко, мамко, доньку йа в ниґілю на йгру,
Купю тобі горівоньки, тай ї танчик найму.
Заграй мінї, музиченько, я буду співати,
Щоби було мої любцї легко танцювати.
Я ни буду танцювати, буду сї дивити,
Та як буде моя мила й у танци ходити.

Ой музико, музиченько, заграй веселенько

Ой музико, музиченько, заграй веселенькоОй музико, музиченько, заграй веселенько,
Ти, дівчино, ходи в танець, ти сї диви, ненько.
Ой музико, музиченько, ой то би тп грати,
Ой то тебе породила до скрипочок мати.
Ой то тебе породила файненько заграти,
Ой бо мене породила файно засьпівати.

Заграй минї, скрипниченьку, а я тебе прошу

Заграй минї, скрипниченьку, а я тебе прошуЗаграй минї, скрипниченьку, а я тебе прошу,
А я тобі червоного у кишені ношу.
Заграй минї, скрипниченьку, од села до села,
Аби була дорожічка все минї весела.
А скрипочки із лииочки, а струни з ліщини,
Як заграє, защебече, чути до дівчини.
А скрипочки із линочки, а струни з бервінку,
Як заграє, защебече, чути на Вкраїнку.

Говорив піп на казанні, що є в небі корчма

Говорив піп на казанні, що є в небі корчмаГоворив піп на казанні, що є в небі корчма,
І там святі п’ють, гуляють, док’ не впадуть сторчма.
Чи чули ви, люди добрі, що й Христос напився
Та всіх святих розвеселив — й сам розвеселився.
Коби сидів за столиком святий Миколайчик,
Купив би ми зорівочки хоть один погарчик.
Ой господи милосердний, святий Миколаю,
Ой дай же мі тютюнику, я папірки маю.
Ой прийшов я до костьола, став я сі в куточку,
Святий Петро грав на бас, Павло на дудочку.
А я прийшов до костьола, став я сі в куточку,
Як зачали святі бити, подерли сорочку.
А я прийшов до костьола та й став-єм сі скраю,
Мене святий Петро буком: —Чо-с прийшов, гільтяю?

Ніхто мені не зборонит любити музику

Ніхто мені не зборонит любити музикуОй вдару я раз до дуба, два рази в осику:
Ніхто мені не зборонит любити музику.

***

Ой музику дуже любю, за музику піду,
Як музика тай заграє, забуду я біду.

Ой музика файно грає, я музики люблю

Ой музика файно грає, я музики люблюОй музика файно грає, я музики люблю,
А як мене рано будять, я в кулаки трублю.

***

А музика, як заграє, то слухати любю,
А як скажут до роботи, то в кулаки трубю.

***

Ой музика файно грає, я слухати люблю,
А як мене рано будєт, я в кулаки трублю.
Ой музика файно грає, охота збирає,
Кости би сї розсипали, сорочка тримає.

Коломийки про гуцулів (II)

Коломийки про гуцулів (II)Як Гуцула не любити, як в Гуцула вівці,
У Гуцула за ременем писані топірцї.
Як Гуцула не любити, коли Гуцул годний,
У Гуцула діжка масла та і сир надобний.
Як Гуцула не любити, коли Гуцул грає
На сопівцї, на флоєрі й на тримбітї знає.
Як задзвонит підківками, топірцем помечн.
То у кождій пишні душцї само серце скачи.
Він як хочи жінку бити, бука не питає,
Уфатит ї за прошивку, душа їй минає.

***

Ой Гуцуле, ти Гуцуле, під лісом ти хата,
Штири кози на мотузі, тай курка чубата.

***

Як Гуцула не любити, а в Гуцула вівці,
А в Гуцула за поясом писані топірцї.
Тай як зачне жінку бити, бича не питає,
Тай як утне межи плечі, аж душа минає.

***

Ой Гуцуле, Гуцуленьку, Гуцуле небоже!
Анї ореш, анї сієш, пожаль тє ся, Боже!

Як гуцули бойка з’їли

Як гуцули бойка з'їли“Ой Гуцули, Гуцулоньки, десте Бойка діли?
Ци ви его іспеклисте, ци сирого з’їли ?” —
“Нї ми его іспеклисме, нї сирого з’їли,
Лише ішов через гору, та го вовки стріли!”