Я в середу родилася, горе мені, горе

Я в середу родилася, горе мені, гореЯ в середу родилася, горе мені, горе,
Не піду я за старого: бородою коле.

А в старого борода, як сніпок у стрісі,
Моє ж личко рум’яне, як калина в лісі.

Бо в старого борода — комин затикати,
Моє ж личко рум’янеє — хлопцям цілувати.

Поповські коломийки

Поповські коломийкиНародився, оженився і коли вмираєш,
І попові, і дякові заплатити маєш.

Мараморош — добрий варош, «добре» у нім жити:
І попові, і дякові — всім треба платити.

Служив же я рік у пана, два роки у ксьондза,
Заслужив я чоботята, підкови з мосьондза.

У владики сім язиків, у попа чотири:
Одно кажуть — друге роблять, лиш би добре жили.

А й віє вітер, віє та піднімат ломи,
Піп за гріхи заказує, а сам любить жони.

Били попа, яко снопа, били палицями:
— Та не ходи, пане отче, за молодицями.

Тікав попик через плотик, роздер ногавиці,
Не дивуйтесь, люди добрі,— то від молодиці.

Ой надійшла чорна хмара а з гірки, а з гірки,
Тікав дячок голий, босий від чужої жінки.

Ой пішов я подивити, що ся в попа діє.
В попа кури поздихали — а піп сів та й пie.

Ой чи чули, люди добрі, що ся в селі стало?
Що нашого пана попа теля облизало.

Когут піє, когут піє, квочка кудкудаче,
Та не сідай коло мене ти, поганий дяче.

Пішов би-м ся сповідати, та ми не підходить

Пішов би-м ся сповідати, та ми не підходитьПішов би-м ся сповідати, та ми не підходить:
Піп за гріхи звідується — сам до дівок ходить.

Ой на горі дві каплиці — там я сповідався,
Звідував ня піп за гріхи — а я не признався.

Коли мене піп сповідав, я му гріхи казав,
Що я любив його доньку, через вікно лазав.

Коли мене піп сповідав, та так мене звідав:
— Научи ня, як ходити до жони сусіда.

Ой то мене сповідали попи молодії,
Покуту ми не давали, бо самі такії.

Коли мене піп сповідав, та так мені казав:
Як не маю фраїрочки, вби-м собі поглядав,

Ходив-ем ся сповідати самому владиці,
А він мені дав покуту: люби молодиці!

Коли мене піп сповідав та так ми говорив:
— Аби-сь, хлопче молоденький, за дівками ходив«

Людські жони до сповіді, людські жони на храм,
А я свою не пускаю, бо сповідаю сам.

Узяв від ня вовк баранів, такі були файні,
Та не знаю, як їм буде, бо не сповідані.

Ой у мене біда була, як здохла кобила,
Журив-имся, нудив-имся: в сповіді не була,

Ой пусти-ко, мамко, доньку йа в ниґілю на йгру

Ой пусти-ко, мамко, доньку йа в ниґілю на йгруОй пусти-ко, мамко, доньку йа в ниґілю на йгру,
Купю тобі горівоньки, тай ї танчик найму.
Заграй мінї, музиченько, я буду співати,
Щоби було мої любцї легко танцювати.
Я ни буду танцювати, буду сї дивити,
Та як буде моя мила й у танци ходити.

Ой музико, музиченько, заграй веселенько

Ой музико, музиченько, заграй веселенькоОй музико, музиченько, заграй веселенько,
Ти, дівчино, ходи в танець, ти сї диви, ненько.
Ой музико, музиченько, ой то би тп грати,
Ой то тебе породила до скрипочок мати.
Ой то тебе породила файненько заграти,
Ой бо мене породила файно засьпівати.

Заграй минї, скрипниченьку, а я тебе прошу

Заграй минї, скрипниченьку, а я тебе прошуЗаграй минї, скрипниченьку, а я тебе прошу,
А я тобі червоного у кишені ношу.
Заграй минї, скрипниченьку, од села до села,
Аби була дорожічка все минї весела.
А скрипочки із лииочки, а струни з ліщини,
Як заграє, защебече, чути до дівчини.
А скрипочки із линочки, а струни з бервінку,
Як заграє, защебече, чути на Вкраїнку.

Говорив піп на казанні, що є в небі корчма

Говорив піп на казанні, що є в небі корчмаГоворив піп на казанні, що є в небі корчма,
І там святі п’ють, гуляють, док’ не впадуть сторчма.
Чи чули ви, люди добрі, що й Христос напився
Та всіх святих розвеселив — й сам розвеселився.
Коби сидів за столиком святий Миколайчик,
Купив би ми зорівочки хоть один погарчик.
Ой господи милосердний, святий Миколаю,
Ой дай же мі тютюнику, я папірки маю.
Ой прийшов я до костьола, став я сі в куточку,
Святий Петро грав на бас, Павло на дудочку.
А я прийшов до костьола, став я сі в куточку,
Як зачали святі бити, подерли сорочку.
А я прийшов до костьола та й став-єм сі скраю,
Мене святий Петро буком: —Чо-с прийшов, гільтяю?

Ніхто мені не зборонит любити музику

Ніхто мені не зборонит любити музикуОй вдару я раз до дуба, два рази в осику:
Ніхто мені не зборонит любити музику.

***

Ой музику дуже любю, за музику піду,
Як музика тай заграє, забуду я біду.

Ой музика файно грає, я музики люблю

Ой музика файно грає, я музики люблюОй музика файно грає, я музики люблю,
А як мене рано будять, я в кулаки трублю.

***

А музика, як заграє, то слухати любю,
А як скажут до роботи, то в кулаки трубю.

***

Ой музика файно грає, я слухати люблю,
А як мене рано будєт, я в кулаки трублю.
Ой музика файно грає, охота збирає,
Кости би сї розсипали, сорочка тримає.

Коломийки про гуцулів (II)

Коломийки про гуцулів (II)Як Гуцула не любити, як в Гуцула вівці,
У Гуцула за ременем писані топірцї.
Як Гуцула не любити, коли Гуцул годний,
У Гуцула діжка масла та і сир надобний.
Як Гуцула не любити, коли Гуцул грає
На сопівцї, на флоєрі й на тримбітї знає.
Як задзвонит підківками, топірцем помечн.
То у кождій пишні душцї само серце скачи.
Він як хочи жінку бити, бука не питає,
Уфатит ї за прошивку, душа їй минає.

***

Ой Гуцуле, ти Гуцуле, під лісом ти хата,
Штири кози на мотузі, тай курка чубата.

***

Як Гуцула не любити, а в Гуцула вівці,
А в Гуцула за поясом писані топірцї.
Тай як зачне жінку бити, бича не питає,
Тай як утне межи плечі, аж душа минає.

***

Ой Гуцуле, Гуцуленьку, Гуцуле небоже!
Анї ореш, анї сієш, пожаль тє ся, Боже!