Ой дівчата молоденькі, бисте пам’ятали,
Жебисте ся з жовнярчиком жадна не кохали.
Бо жовнярчнк молоденький Бога ся не боїт,
Перед дівков присягає, на душу не стоїт.

Ой зацвіло синьозілля та й рожа трояка,
Ніхто мині не зборонить любити вояка.

Ой зацвіла калинонька трояка, трояка,
Бодай ніхто не дочекав любити вояка.

Не буду си віддавати за півтора року,
Бо ще мому миленькому шабля коло боку.

А вже мені не ходити горішнім потоком,
А вже мені не любити жовняра під боком.
А вже ж мені не ходити пішки по горішки,
А вже мені не любити хлопці фантерісти.
А вже мені не ходити, куди я ходила,
А вже мені не любити, кого я любила.

Ой не ходи, дівчиночко, так дрібненьким кроком,
Бо ті стане за жовняром годиночка роком.

Ой убита доріженька аж до Перемишля,
Ой чого ти, дівчинонько, за жовніра вийшла?

Ой казалась, дівчиночко, не будеш тужити,
А ти пішла за жовняром в сиру землю гнити.

Ой то тота сопілочка на дванацять ґєрок,
Ой то з мого миленького файний офіцирок.

Виглянули чорні очі без панську стодолу,
Чи не іде мій миленький зі Львова до дому.

Ой то я сі позираю вікном на дорогу,
Чи не іде мій миленький я з войска до дому.

Ой дубку ж мій солоденький, ой дубку ж мій, дубку:
Коли ти сі вже вислужиш в цісаря, голубку?
Не жури сі, моя мила, що я жовніренько,
Я вислужу свої літа в цісаря борзенько.

Чи ти, милий, у Самборі, чи то на кордоні,
То мі таку карту вишли, як шлюбненькій жоні.
То мі таку карту вишли, бим ся не гадала,
Та так мені карту вишли, би мати не знала.

Ой зацвіла синя квітка в ячмені, в ячмені,
Стоїть любко в Тирнополі, пише лист до мені.
А я си той лист читаю, та й си усміхаю:
Служи, служи, мій миленький, я іншого маю.

Ой зацвіла синя чічка в зеленім ячмені,
І написав мій миленький дрібний лист до мене.
А я той лист читаю си і си осміхаю:
Служи, служи, мій миленький, я тя зачекаю.
Придало си, мій миленький, при войську служити,
Лише ті си не придало карабін носити.

Ой явірю зелененький, явірю, явірю!
Відке на тя визирати, молодий жовнірю ?
Відке на тя визирати, відке ся дивити,
Та з котрої сторононьки будеш виходити?

Я жовняра люблю, люблю, за жовняра піду,
А в жовняра є свій коник, я на нім поїду.

Ой зацвіла центорія, ой зацвіла тоя,
Як бись не йшов до цісаря, я би була твоя.
А я тою закопаю, то буде стояти,
А ти підеш до цісаря, я буду чекати.

Щоб не тая цинтурія, та й не тая тоя,
Щоб тя були не віддали, я бим була твоя.
Ой возьму я цинтурію, в землю закопаю,
Я на тебе, парубочку, ще рік зачекаю.

Ой трісе си буковина, трісе си ліщина,
Та трісе си за жовняром молода дівчина.