Ой дубку ж мій солоденький, ой дубку ж мій, дубку:
Коли ти сі вже вислужиш в цісаря, голубку?
Не жури сі, моя мила, що я жовніренько,
Я вислужу свої літа в цісаря борзенько.
Чи ти, милий, у Самборі, чи то на кордоні,
То мі таку карту вишли, як шлюбненькій жоні.
То мі таку карту вишли, бим ся не гадала,
Та так мені карту вишли, би мати не знала.
Ой зацвіла синя квітка в ячмені, в ячмені,
Стоїть любко в Тирнополі, пише лист до мені.
А я си той лист читаю, та й си усміхаю:
Служи, служи, мій миленький, я іншого маю.
Ой зацвіла синя чічка в зеленім ячмені,
І написав мій миленький дрібний лист до мене.
А я той лист читаю си і си осміхаю:
Служи, служи, мій миленький, я тя зачекаю.
Придало си, мій миленький, при войську служити,
Лише ті си не придало карабін носити.
Ой явірю зелененький, явірю, явірю!
Відке на тя визирати, молодий жовнірю ?
Відке на тя визирати, відке ся дивити,
Та з котрої сторононьки будеш виходити?
Я жовняра люблю, люблю, за жовняра піду,
А в жовняра є свій коник, я на нім поїду.
Ой зацвіла центорія, ой зацвіла тоя,
Як бись не йшов до цісаря, я би була твоя.
А я тою закопаю, то буде стояти,
А ти підеш до цісаря, я буду чекати.
Щоб не тая цинтурія, та й не тая тоя,
Щоб тя були не віддали, я бим була твоя.
Ой возьму я цинтурію, в землю закопаю,
Я на тебе, парубочку, ще рік зачекаю.
Ой трісе си буковина, трісе си ліщина,
Та трісе си за жовняром молода дівчина.