Піонери, комсомольці

Піонери, комсомольціПіонери юнії,
Голови чугуннії,
Очі олов’янії,
Чорти окаяннії.
***
Комсомольці-ледарі
Христа й Бога продали,
Силу грошей накопили
Й собі Сталіна купили.

Аршин останеться

Аршин останетьсяНабрав пан три аршини сукна та й пита кравців, чи вийде з нього чумарка, штани та жилетка.
Кравці кажуть:
— Не вийде.
Аж ось іде один з аршином, пан і цього пита.
— Вийде,—каже той,— ще й аршин вам зостанеться.
От договорив він того кравця.
— Тепер,—каже,— йди спочинь, а завтра і за роботу.
Той закусив, спочив, сукно те гарненько зложив, узяв під полу й пішов собі, а аршин панові покинув.
Кинувся пан — ні кравця, ні сукна, лежить тільки один аршин.
— А бодай тебе,— каже,— він же і казав, що сукно вийде, а аршин останеться.

Бойко в костьолі

Бойко в костьоліПрийшов раз бойко до костьола. Заграли на органах, а мій бойко стояв, стояв, далі не втерпів — як почне танцювати. Поляки до нього:
— Ціхо, бойку, бо то мша.
— Е,— каже бойко,— чи вся, чи не вся, а я втяв гопки та й пішов.

Ну, що ж, божа братія, благословляю…

Ну, що ж, божа братія, благословляюЗібралися п’ять попів на храм і пиячили декілька днів підряд, аж попухли від горілки. От один у чині архієрея і каже:
— Давайте закладемося об заклад, що цілий рік уже більше не будемо пити і слово «горілка» не будемо говорити. Хто порушить цю умову, не лише вип’є, а скаже «горілка» — п’ятдесят карбованців штрафу.
Було це звечора. Полягали вони спати. На ранок попрокидалися з перев язаними головами, і кожному кортить похмелитися, та штраф і умова лякали святих отців. А похмелитись хочеться, як перед смертю.
От перший і закидає:
— Горе не вона!
А другий підхоплює:
— Горе і без неї!
А третій додає:
— Ну, то послать за нею?
А четвертий і собі:
— Принести її!
Найстарший архієрей і собі додав басом:
— Ну, що ж, божа братія, благословляю випити її!
І так обійшлося без штрафу.

До безконечності та іще чарочку

До безконечності та іще чарочкуСпитали одного дяка, скільки він може випити горілки. А він подумав, та й собі питає:
— А во благовременії чи натщесерце?
— Натщесерце, — кажуть.
— А з закусією чи без оної?
— З закускою!
— А за гроші чи безвозмездно?
— Безвозмездно!
— О, коли так, — каже дяк, — то до безконечності та іще чарочку!

Про запорожців та царицю Катерину

Про запорожців та царицю КатеринуЗапорожці до Катерини в гості приїздили, скільки там чоловік, хто його зна, чи півсотні, чи що, буде.
Ну, та й прийшли.
— А здорова, Катерино!
— Здорові! Здорові, запорожці!
І дочка її вийшла. А запорожець один каже:
— Можна заспівати вам пісень?
А дивиться — в дочки на руці перстень.
— Заспівай, заспівай!

— Ой чук шкарбундрав,
Козак з дівки перстень зняв…

Коли вона зирк — нема персня.
— А що ви дивитесь? Нема персня? Оце, може, ваш? Вернути?
— Ні, нехай вже тобі на бублики.
— Дати ж їм по склянці горілки,— це вже Катерина каже.
Дають. Так один узяв:
— Будь здорова,— каже,— Катре, як корова, а обширна, як земля!
— Е-е, як ти так сказав на мене,— образилась вона.— Застрілити.
Узяли одвели, скільки пушка бере. Він стоїть.
— Як стріляти, то й стріляти.
Вистрілили. Аж воно не докотилось до нього.
— Ближче поставити, а таки розстріляти.
Ближче привели. Вистрілили. Знову не докотилась бомба.
І третій раз не докотилась.
— Ну, що ж з тобою зробити? У синод — судити ж треба.
Синод розсудив:
— Та ж він на тебе, Катре, добре сказав: будь здорова, як корова, а обширна, як земля. І що ж тобі?
От тоді їй лучче стало. Ну, тепер же помирилися.
— Катре! — ото вже знову запорожець.— Катерино, навари нам галушок.
— Добре, добре!
Вона там — чи скоро, чи нескоро — подала ложки в аршин держак, щоб до рота не доніс. Отак вони посідали один проти одного, то я беру, та тобі даю, отак я вам, а ви мені, та й понаїдались.

Місток

МістокЇде пан степом та:
— А стой, кучер, вот тут я зайца убіл та натопіл с нєго тридцать фунтов жира.
А кучер і собі:
— А тут, пане, скоро буде місток.
— Какой?
Та такий, що брехунів бере.
— А што, далеко етот мосток?
— Та там, пане, за горою.
— Знаєш што, тридцать не тридцать, а двадцать будет.
З’їхали вже на гору.
— А што, далеко мосток?
— Та он видно.
— Знаєш што, двадцать не двадцать, а фунтов десять будет.
От вже і в долину спустились.
— А што, де мосток?
— Та зараз з’їдем.
— Знаєш што, не било в том зайце ні каплі жиру; просто как дохлий. А мосток де?
— Та розійшовсь, пане, як заячий жир.

Пан та художник

Пан та художникПриходить пан до художника:
— Намалюй мені на моїй люльці мене з собакою в будці, але так, щоб собака ховався, як я на нього дивлюся. Він так завжди робить — мене боїться.
— Добре, пане. Тільки дасте дві тисячі за це.
— Як намалюєш, то дам.
Приходить пан через три дні, дивиться на люльку.
Є він, є будка собача, а собаки нема.
— Де ж собака?
— А ви ж, пане, дивитесь, от він і сховався, а коли одвертаєтесь — вилазить з будки.
Довелося панові дві тисячі заплатити.

Колгосп і Сталін

Колгосп і СталінЛенін грає на баяні,
Сталін вдарив гопака,
Що у нашому колгоспі
Дали сто грам на їдка.
***
Ні корови, ні свині,
Тільки Сталін на стіні,
І показує рукою –
Куди в колгосп за мукою.
***
Ні корови, ні свині,
Одіж рвана на мені –
В хаті нічим протопити,
Гріє Сталін на стіні.

Та не розібрав, пане!

Та не розібрав, панеПідносе пан чоловікові чарку горілки та й пита:
— А що, добра?
— Та не розібрав, пане!
Пан йому другу.
— А що,—пита,— яка?
— Та така, пане, як і перша.
Пан йому й третю.
— А що, яка? Розібрав тепер?
— Та хто його зна, пане, мовби така, як і друга.
— А бодай тебе, ти в мене всю горілку вип’єш!