Як святий Юрій мужикові допоміг

Раз заїхав мужик в болото. Що він напрацювався — ніяк не міг виїхати. Нарешті зачав призивати святих на допомогу. Призиває і поганяє коней; нічого не помагає. Нарешті каже:
— Свята Дорота, витягни мене з болота!
Нічого не помагає.
— Святий Юрію, витягни мене з тої баюри! — та коні як стьобне — і виїхав. Та й каже:
— О, що то хлопець — не те, що баба.

Невдала кутя

Жінка зварила на різдво кутю. Чоловік пішов з нею, щоб обійти навколо хати три рази, так, як церковний звичай велить; обійшов раз і стукає в причілок. Жінка питає:
— Хто прийшов?
— Сус Христос!
— Просимо ввійти!
Обійшов чоловік другий раз, стукає. Жінка знову питає:
— Хто прийшов?
Той знову каже:
— Сус Христос!
Жінка йому:
— Просимо!
Обійшов чоловік третій раз, стукнув макітрою і розбив, а кутя вилетіла на сніг. Жінка питає:
— Хто прийшов?
Чоловік відповідає:
— Чорт! Іди та збирай кутю з снігу!

Баба в церкві

Як була я на страсті — о, господи, мене прости! Купила свічечку за копієчку, сіла під тинком, понюхала, що пахне медком, та й з’їла.
Коли це чую, як ударить, як забомкає в дзвіниці святий телепень… О, господи, святий телепень, не вбий мене хоч тепер! Зросла — в церкві не була і вмру — не піду!

Як на печі вовни поменшало, то й полегшало

Була собі така ледача жінка, що ніяк не хотіла вовни прясти.
— Щось мені, чоловіче, нездужається,— каже вона,— перечула я через люди, що якби ти взяв оцю вовну, що на печі, та попалив, мені б полегшало.
Чоловікові, звісно, шкода жінки: підпалив він у печі і давай ту вовну смалити. Як посмалив уже з половину, то вона тоді:
— Бач, як на печі вовни поменшало, то й полегшало. Годі вже, чоловіче, смалити, а то мені й на свиту нічого не зостанеться.

Монах і хрест

Йде подорожній монах, які ходили колись по селах, а на роздоріжжі, в полі, високий хрест з розп’яттям Ісуса Христа. З протилежного боку — глибокий рівчак. Порівнявшись, монах зняв шапку, перехрестився й почав молитись, не зупиняючись:
— За що ж тебе, сину божий, покарано? Що ти, господи, зробив тим злим людям?
Монах з таким усердям молився, задивившись на розп’яття, що угодив в рівчак, та так, що аж зубами дзеленькнув.
— Ах, — вигукнув він, — знаю, за що тебе, анахтему, шибеника, розп’яли, знаю: ти не одну людську шию скрутив!
Вилаявся монах ще з більшим усердям, ніж молився, вибрався якось з рівчака, насунув шапку на потилицю та й потяг далі.

Як Іван попа сповідав

Іван знав, що піп ходить до його жінки. Почав Іван красти від попа сало. Піп догадувався, що то Іванова робота, та не казав нічого, чекав, коли Іван прийде на сповідь. Перед Великоднем Іван прийшов сповідатися. Почав піп Івана розпитувати, які має гріхи, а далі й про сало спитав. Та Іван каже, що на місці, де він стоїть, нічого не чути. Щоб переконатися, піп став на Іванове місце. Іван зрадів, що може сповідати попа, та як закричить на всю церкву:
— Ви, попе, ходили до моєї жінки цілу зиму?
Піп тоді й каже, що справді, на тому місці, де він стоїть, нічого не чути.

Чекай тепер, Миколаю, свічки хоч три роки!

Каже раз чоловік циганові:
— Коли хочеш меду, так полізь, он там у вербі я бджоли назнав, то піддереш, тільки пообіцяй що-небудь богові, Щоб бог допоміг тобі.
От циган зараз:
— Святий Микола, допоможи мені, я тобі свічку таку поставлю, як кінська нога.
От зліз, а бджоли як обаранили його. Летить він з верби. Бебехнувся та й каже:
— Чекай тепер, Миколаю, свічки хоч три роки!