Як мужик з паном розмовляв

Сидить мужик край дороги, аж їде пан
— Що ти, мужичок, робиш?
— Вшиляю, вшиляю, та не вшилю, пане.
— А що то за деревня? (А так недалеко був лісок).
— Дерев’я? Та оце сосна, а там ялинки, а там яке хочете єсть дерев’я.
— Та ні, я тебе не те питаю.
— А що ж?
— Я тебе питаю, що то за деревня, що то за село, розумієш?
— Розумію. Що то зацвіло? (А так неподалеку цвіла гречка). Та це куми Марії гречка так ловко зацвіла.
— Та ні, не те!
— А що ж?
Пан подумав, а потім і каже:
— Ти мені, мужичок, скажи, хто самого більшого коліна чоловік? Самого більшого коліна. Понімаєш?
— Понімаю. Самого більшого коліна в нас Матвій Дичко. Рубав дрова та не попав по деревині, а себе по коліні. Так він тепер у нас самого більшого коліна.
— Не те. Я тебе питаю — хто самий старший?
— Найстарша в нас баба Дубиниха, їй 95 років.
Пан розсердився:
— Мужик! Хам! Ти йому — образи, а він тобі — гарбузи. Я тебе питаю — хто тут найбільшого коліна, найстарший? Ну — кого у селі найбільше бояться?
— Ага! Ну тепер зрозуміло. Найбільше у нас бояться громадського бугая, бо як іде вулицею, то і старе і мале тікає.
Пан ще більше розсердився:
— Мужик! Хам! Ось я тобі (і відвернув руку) як заїду!..
— Заїдьте, заїдьте, паночку. Моя мати доброї кваші наварила, то я вас почастую!
Бачить пан, що з цим мужиком йому не договоритися. І сказав до кучера:
— Поганяй!
На другий день мужик вивіз на ярмарок овес, а пан надійшов та й питає:
— Що це, овес?
— Ні, не увесь, іще дома оставив.
Пан з’їжився і придивляється:
— Чи ти, бува, не вчорашній? — питає.
— Ні, пане, не вчорашній Мені сорок сім років минуло.

Як наймит качку ділив

Один пан спік качку та й ніяк не міг її поділити між своїми синами й дочками. А був у нього наймит Хома. Пан покликав його та й каже:
— Поділи нас!
Узяв Хома качку, одрізав у неї голову і дав панові:
— Це вам, пане, бо ви — всьому голова.
Далі відрізав шию й дав пані, бо вона близько коло голови. Відрізав крильця й дав двом паннам, щоб у танцях літали, як на крилах. Дві качині ноги дав паничам, щоб добре верхи їздили.
— А тобі, Хомище, буде туловище! — сказав сам до себе. За качку та й пішов, а пан тільки рота роззявив.

Хто розумніший

В одного пана був робітник, звали його Іваном. От пан за щось посварився із сусіднім паном, і зачали вони судитися. От прийшла панові повістка на суд, пан прочитав, подумав і каже:
— Іване, запрягай коней, поїдемо у Нинів на суд.
Запріг Іван коней, під’їхав під крильце, пан сів і поїхали. Ідуть полянкою, а панові з думки не сходить суд: хто ж вийде прав, хто розумніший між ними. А далі пан і каже:
— Іване, а хто по-твоєму розумніший — чи пан Трахановський, чи я?
А Іван відповів:
— Та він, пане, дурніший ще вас, а як і не дурніший, то такий, як ви!

Як мужик пару волів виграв

Бідний мужик та заложився з багачем і каже, що буде з паном обідати.
— Ну, добре, як пообідаєш, то я тобі пару волів дам!
Приходить бідний до пана, вклонився низенько.
— Пане, я ще нікому о тім не казав, але перше до пана прийшов… Що б коштував отакий кусень золота? — і показав йому на руку.
Той нічого йому не каже, крикнув, щоби йому принесли горілки, напоїв його. Подають обідати, той сідає і обідає з паном. Пан аж горить, — хотів би дізнатися, де той кусень золота, та й питає:
— Де він є? Принеси!
— Та що ж, пане, в мене нема, я питаю, щоб б він був вартий, якби його мати.
— Ото, дурень!
— Я не дурень, пане, коли тим способом виграв пару волів.

Як селянин поміщицю частував

В одному селі жила поміщиця. В неї був маєток, яким управляв німець-управитель. Бариня дома ніколи не сиділа. Ото все ходить по селу, заходить до кожного селянина у хату і пробує, чи доброго борщу або картоплі наварила хазяйка.
Одного разу вона зайшла до селянина, а він саме товк качалкою картоплю для свині. Бариня не поздоровкалась, нічого нікому не сказала і мерщій до картоплі та в рот. Покуштувала і почала плюватися:
— Ти що погану картоплю вариш? — присікалась вона до селянина.
А він їй відповідає:
— Та чого ви, бариня, угощайтесь, свиням хватить, хватить і вам!

Ще й бариш буде

Був дуже скупий пан. Посилає пан кухаря на базар та й наказує, щоб не тринькав дурно грошей:
— Іди ж, — каже, — та купи так, щоб і дешево й багато було, а то ти мене зовсім зведеш!
Пішов кухар та й купив нечищених фляків. Приніс так з усім, а пан і напустився:
— Ти знов у снагу мене загнав! Чого ти там накупив? Кажи!
Не втерпів уже кухар, кинув фляки та й каже:
— Та зсередини з’їси, а фляки продаси, то ще й бариш буде!

Пан та художник

Приходить пан до художника:
— Намалюй мені на моїй люльці мене з собакою в будці, але так, щоб собака ховався, як я на нього дивлюся. Він так завжди робить — мене боїться.
— Добре, пане! Тільки дасте дві тисячі за це!
— Як намалюєш, то дам!
Приходить пан через три дні. Дивиться на люльку… Є він, є будка, а собаки нема…
— Де ж собака?
— Що ж, пане, ви дивитеся, от він і сховався, а коли одвертаєтесь, — вилазить з будки!
Довелося панові дві тисячі заплатити.