Задумали чумаки в дорогу

Задумали чумаки в дорогу,
Покупили собі нові вози,
Поробили ярма кленові,
Поробили занози дубові,
Покупили воли половії.
Покупивши, да й попаровали,
Попаровавши, да й повиїжджали.
Приїхали да й до перевозу —
До Марусі шинкарки.
Один каже: «Марусю-шинкарко,
Сип кварту горілки!»
А Маруся каже: «Нема тобі мірки».

Стоять верби конець греблі

Стоять верби конець греблі
Зеленесенькі,
Збирайтеся, хлопці-молодці,
Молодесенькі.
Збирайтеся, хлопці-молодці,
Півтораста молодців,
Да зробимо-змайструємо
Півтораста возів.
А будемо, хлопці-молодці,
Різний товар набирать,
Да поїдем, хлопці-молодці,
У той город торгувать.
Наступає чорна хмара,
Щось у небі гуде,
Ой щось же нам, хлопці-молодці,
За пригода й буде.

Що й у полі криниченька

Що й у полі криниченька,
Ой там чумак сірі воли пасе,
А з криниці напуває.
Воли ревуть, сеї води не п’ють:
В Крим дороженьку чують.
Ой десь наші чумаченьки
Десь у степу ночують.

Гей, ішли наші чумаки в дорогу

Гей, ішли наші чумаки в дорогу,
Гей, в понеділок ярма паровали,
Гей, у вівторок вози підчиняли,
Гей, а в середу воли годували,
Гей, а в четвер воли напували,
Гей, а в п’ятницю з родом попрощались,
Гей, а в суботу молилися богу,
Гей, а в неділю рушили в дорогу,
Гей, а з неділі прийшли до перевозу.

Гуляй, гуляй, моя чорноброва

Гуляй, гуляй, моя чорноброва,
Поки моя головка здорова.
А як моя головка схибнеться,
Тоді твоє гуляння минеться.
Ой гуляла чумакова жінка
Од середи до понеділка.
Чумакова жінка гуляє,
Бо чумака дома немає.
А мій чумак дочумакувався:
Штанів нема, очкур обірвався.
— Серце-чумаче, голубче,
Чом ти не робиш, як лучче?
Ой продала дівчина спідницю
Та купила чумакові мазницю.
Дівчина чумака любила,
Чумакові мазницю купила.
Ой продала дівчина фартушка
Та купила чумакові батіжка.
Дівчина чумака любила,
Чумакові батіжка купила.
Ой продала дівчина курку
Та купила чумакові люльку,
Люльку за курку купила,
Бо чумака вірно любила.

Ой п’є чумак і гуляє

Ой п’є чумак і гуляє,
Товариство напуває.
Ой хто тому чумаченьку
Добра доглядає?
Доглядають сусіди,
Іще добрі люде.
Да вже з того чумаченька
Хазяїн не буде!
Ой у лузі калина,
Да схилилась вітка.
Розпилася, розгулялась
Чумацькая жінка.
Чого ж вона схилилася?
Буйний вітер повіває.
Чого ж вона розпилася?
Бо хазяїна немає.
Ой у лузі калина,
Да схилились вітки.
Розійшлися, розбрелися
Чумацькії дітки.
Чого ж вони схилилися?
Буйний вітер повіває.
Чого ж вони розбрелися?
Бо батька немає.
Стали думать і гадати,
Старшого брата питати:
— Порадь же нас, старший брате,
Де нам батька шукати?
— Якби батько на базарі,
То і музиченьки б грали.
Якби батько у шинкарки,
То б бряжчали склянки й чарки.
Якби батько у дорозі,
То б скрипіли ярма й вози.
Якби батько утопився,
То б Дунай би розлився.
Якби батька вовки з’їли,
То б і ліси зашуміли.

Ой у полі криниченька, з неї вода протікає

Ой у полі криниченька, з неї вода протікає,
Ой там чумак, чумак молоденький сірі воли напуває.
— Напій, напій, чорнявая, мої сірі воли,
А я стану подивлюсь на твої чорні брови.
— Вчора була суботонька, сегодня ж неділя,
Чого ж в тебе, козаченьку, сорочка не біла?
— Ой чи біла, чи не біла, то не твоє діло,
Стара ненька не випрала, сестра ж не схотіла.
— Ой виперу, вималюю козачу сорочку.
Ой летіла зозуленька та й стала кувати.
— Годі, годі, чорнобрива, сороченьку прати,
Візьми серп, іди в степ пшениченьку жати.
Взяла вона серпа в руки, кинула за грубу:
— В свого батька я не жала, то й в тебе не буду.
Найду я собі корчмоньку й шинковати буду,
Справлю собі я коляску й проїжджати буду.