Ішли чумаки через три городи

Ішли чумаки через три городи,
Та не знали чумаченьки жодної біди.
Стріла їх біда серед города,
Заболіла чумаченька вельми голова.
Головка болить, а чумак лежить,
Ніхто його не спитає, що в його болить.
Прийшов до його товариш його,
Взяв його за рученьку, питає його.
— Товаришу мій, питаєш мене,
Возьми мої білі гроші, поховай мене.
Як мало грошей, то возьми воли
Та поховай чумаченька в чужій стороні.
А тії воли розумні були,
Через село, через місто додому прийшли.
Прийшли додому та й стали рекать:
— Вийди, вийди, стара мати, волів заганять.
Як вийшла мати волів заганять,
Оглянеться туди-сюди — сина не видать.
— Ой ви, дітоньки, ждіть неділеньки,
Чи не прийде ваш татонько із доріженьки.
Неділька прийшла, татонька нема:
Десь прийняла сира земля, чужа сторона.

Ой їздили чумаченьки та й у Крим по сіль

Ой їздили чумаченьки та й у Крим по сіль,
Загубили хазяїна уже неділь сім.
Заболіла голівонька, заболів живіт,
Упав козак серед степу, упав та й лежить.
Умирає — наказує: «Чумаки мої, ви брати мої,
Як будете волів парувати, попаруйте й мої.
Чумаки мої, ви брати мої,
Як будете волів напувати, напійте й мої».
Ой усі воли та й по чотири йшли,
А бідного чумаченька та й у парі пішли.
Вийшли воли на круту гору,
Попадали на коліна, тяжко заревли.
Задзвонили у селі та й у один дзвін —
Це по тому чумакові, що ходив у Крим по сіль.

А в Києві на риночку — там п’є чумак горілочку

А в Києві на риночку —
Там п’є чумак горілочку.
Пропив воли, пропив вози,
Пропив ярма і занози —
Все своє добро.
Ой устав чумак вранці,
Поглядівся і в карманці.
А в карманці ніц нічого,
Щоб купити їсти чого
Чумакові на прохміллє.
Став шинкарки прохати,
Щоб шинкарка повірила.
Шинкарочка треться, мнеться,
Обернеться та й сміється,
Що чумак — дурак.
А я чумак невстидливий,
Скинув з себе жупан сивий.
Буде впиться, похмілиться,
Щоб шинкарці не вкориться
За своє добро.

Та їхав чумак з Дону

Та їхав чумак з Дону,
Гой, з Дону та додому,
Гой, з Дону та додому,
Та сів над водою.
Сівши над водою,
Проклинає свою долю:
— Гой, доле, ти моя доле,
Доле моя злая!
Доле моя злая,
Чом ти не такая,
Чом ти не такая,
Як доля чужая?
Другим даєш лишнє,
Мене зобіжаєш,
Бо що мені миле,
І те однімаєш!
Ой коли б ти, доле,
Вийшла до мене у поле,
То тоді б ти згадала,
Кого зобіжала.

Як вертався із Криму, воли поздихали

Як вертався із Криму, воли поздихали
І розбійники в степу всі гроші забрали.
Ой ходжу я, ходжу, все світом нуджу;
Найнявся я до попа — й там не догоджу.
Пішов же я топитися, та мілко води,
Ой дівчино чорнобрива, за мене іди.
Ой я оженився, і взяв собі жінку,
Й не буду більше грать в чумацьку сопілку.

Гей, гей! Ой хто лиха не знає

Гей, гей! Ой хто лиха не знає,
Нехай мене спитає, та гей же!
Гей, гей! Та виріс я в наймах, в неволі,
Та не знав я долі ніколи, та гей же!
Гей, гей! Та по дорогах ходячи,
Та чужії воли пасучи, та гей же!
— Гей, гей! Та чужії воли недужі,
Та вивезіть мажу з калюжі, та гей же!
Гей, гей! Та поставте мажу на суші,
Коло шинкарочки Настусі, та гей же!
— Гей, гей! Ой шинкарочко Настусю,
Давай вина-меду нап’юся, та гей же!
Гей, гей! Давай вина-меду нап’юся
Та у жупан синій вберуся, та гей же!
Гей, гей! Ой дивуйтеся, вороги,
Що в сироти жупан дорогий, та гей же!
Гей, гей! Ой лицяйтеся, дівчата,
Що сирота — чумак багатий, та гей же!

Ой чиї ж то воли по горі ходили?

Ой чиї ж то воли по горі ходили?Ой чиї ж то воли
По горі ходили?
— Ой тож того чумаченька,
Що ми в трьох любили.
Що перва любила —
Правду говорила,
А друга любила —
Перстінь подарила,
А третя любила —
Білу постіль слала,
Білу постіль слала,
Та й причарувала:
Як летіла зозуленька,
Через сад кувала…
Ой на горі жито,
І в долині жито, —
Під білою березою
Чумаченька вбито;
Ой убито, вбито,
Затягнено в жито,
Червоною китайкою
Личенько прикрито.
Приходить дівчина
3 карими очима,
Та підняла китаечку —
Та й заголосила…
Приходить другая,
Та вже не такая —
Та підняла китаечку,
Та й поцілувала..
Приходить ще й третя
3 рубленої хати:
“Було б тобі, вражий сину,
Нас трьох не кохати!”
— Ой Боже ж мій, Боже,
Де мій милий дівся?
Ой чи його звірі з’їли,
Чи він утопився?..
Як-би звірі з’їли,
То б ліси шуміли;
Як-би утопився,
То б Дунай розлився…