З Береслава до Перекопу

З Береслава до ПерекопуЗ Береслава до Перекопу
Все мальовані версти:
Заслаб чумак, заслаб молоденький,
Та либонь хоче вмерти.
Помер чумак, помер молоденький
В мальованім возі; —
Поховали чумака молодого
При зеленій діброві.
“Ой їдну пару сірих волів
Даймо старому попові,
Другу — дякові,
Що поховали чумака молодого
При зеленій діброві;
Третю пару — пану-орендару;
Четверту — орендарці,
Що готували чумацьку приправу —
На людську славу!”
Ой ревнули сірі воли,
Під круту гору йдучи….
Чи не здихне наша хазяюшка,
Дома пшениченьку жнучи?!

Збирайтеся, чумаченьки, зимовати до Лугу

Збирайтеся, чумаченьки, зимовати до ЛугуСидить пугач на могилі,
Та все: пугу, пугу!
Збирайтеся, славні чумаченьки,
Зимовати до Лугу.
Которі умні-розумні,
До Лугу припирали,
А которі не розумні —
В Кримськім степу пропадали.
Лежить чумак межи возами,
На важницю схилився.
Рученькою лиш правенькою
За серденько вхопився:
“Коли б же я знав, що тут мені помирати,
Свому роду б уклонився, —
Вийшов на той битий шляшок,
Слізоньками б облився!”
Ой ви чумаченьки, славні бурлаченьки,
Ви хлопці вгожі,
Робіть тому чумакові
Домовину з рогожі —
В субітоньку, проти неділеньки,
Цілу нічку не спали:
Через той Лиман-річеньку
Переправу й мали,—
Переправляли вози з волами,
Ще й казьонні гармати…
Біжить Вингородський козак
Гренадера рятувати.
Йшли чумаки, славні бурлаки,
Та дивилися в воду:
“Коли б нам побачити
Гренадера на вроду!”
Йшли чумаченьки, славні бурлаченьки,
На них жупани сині, —
Поки приставали до вармії,
Нічого не осталось на спині.
Лежить чумак межи возами
Та все думає та гадає;
Дере поли, дере рукава.
Та все поли латає.

Ой загули чорні галинята

Ой загули чорні галинята Ой загули чорні галинята
Та у темному лузі;
Болить, болить моя голівонька,
Ще й серденько в тузі.
Росчешу я чорні кудрі,
А ти, дівчино, русую косу..,
Виганяв чумак сірі воли
Та на раннюю росу:
“Пасітеся, сірі воли,
Та будете воду пити!”
Лучче було хазяювати,
Ніж по дорогах ходити:
Хто дома хазяює,
Той спить на білім ложі;
Хто ходить по тіх дорогах,
На лютім морозі;
Хто дома хазяює,
Стелить постіленьку,
Білу-біленьку,
В голови кладе подушечку
Пуховую м’якеньку.
Хто ходить по тіх дорогах,
Стелить постілоньку —
Зеленую травицю,
В голови кладе —
Безщасну важницю.
Спить чумак нічку, спить другу,
На третю треба встати:
Прийде безчасна та варта —
Тра її отстояти.
І стукотить, и грумотить,
І за комір вода льется,—
Поки прийдеш на той сопочивок,
Превража вош нагризеться!..
Ой в полі, полі криниченька;
В ній вода блищиться:
Не ходили б ми по тіх дорогах,
Як-би було чим оплатиться!..

Зажурився бідний сірома

Зажурився бідний сіромаЗажурився бідний сірома —
Отець-ненька помирае,
Та побила лихая година,
Та побила й не одна.
“Ой запряжу я воли
У всі чотири вози,
Піду на Дін риби брать!”
За ним соцький, ще й отаман
Хотять у некрути взять…
Ой летіло три голубоньки,
А летячи ще й гудуть:
Пораділи вражі воріженьки,
Що сірому ведуть.
“Розливайся, ти сухий Лимане,
Кругом вода обтекла:
Гей, не радійте, вражі воріженьки,
Вже сірома й утекла, —
Ой утекла бідна сірома,
Та все одно думала:
Як піду я у чужу країну —
Коновоем приженуть;
Як вернуся я, козак, до-дому,
То в салдати отдадуть…
Як-би мені отець, рідна ненька,
То б порадили мене;
Як-би мені ще й вірна дружина,
Щоб розважила мене!”

Ой воли ж мої, сиві, та рябії

Ой воли ж мої, сиві, та рябіїОй воли ж мої, сиві, та рябії,
Ой які ж бо ви добрі, —
Ой стоїте у возах та ярмах
А по три дні голодні!
— Ой стоїмо по три дні у возах та ярмах,—
Аж із очей сльози…
Ой пусти ж нас, пане хазяїне,
Хоч в ті пусті лози, —
Нехай ми трошки попасемся
І водиці нап’ємся,
Тоді нас запряжеш,
А сам спати ляжеш —
Ми з дороги не зіб’ємся!
Нас не треба поганяти:
Ми тебе доставим аж до того міста,
Де ти маєш хуру брати.

Ой біда, біда чайці небозі

Ой біда, біда чайці небозіОй біда, біда
Чайці небозі,
Що вивела діток,
При битій дорозі:
Там чумаки йшли,
Чаєнят найшли, –
Чаєчку зогнали
Чаєнят забрали.
А чаєчка в’ється,
Об дорогу бъеться, —
До дороги припадає, ..
Чумака благає:
“Ой чумаче, чумаче,
Ще ж ти молоденький,
Верни мої чаєнята —
Ще ж вони маленькі!”
— Ой не верну, чайко,
Не верну, небого,
Бо забереш чаєнята,
Полетиш у поле. —
“Не буду летіти,
Тут буду сидіти, –
Буду воли завертати,
Й діток доглядати!”
– Ой, полеті, чайко,
На зелену пашу, –
Бо вже твої чаєнята
Покидали в кашу! –
“Бодай же ви, чумаки,
У Крим не сходили,
Як ви мої чаєнята
У каші зварили;
Бодай же вам, чумаки,
Воли похворіли,
Як ви мої чаєнята
З кашею поїли;
Бодай же вам, чумаки,
Воли поздихали, –
Як через вас чаєнята
Навіки пропали!”

Син Гавриленко

Син ГавриленкоОй у неділеньку, рано-пораненьку,
А сонечко зходить, —
Ей, уже син, син Гавриленко,
У дорогу виходить.
Ой як прийшов же син Гавриленко
А до чумаків до валки:
“Здорові будьте, молоді чумаки,
Прийміть до своєї валки!”
— Ей, який же ти, та син Гавриленку,
Такий дурень уродився,
Що ти прийшов та до становища —
Та не перехрестився! —
Як рушили молоді чумаки
Ей по трахтирах пити, —
Ей тільки та син Гавриленко
Сам волики доглядав…

Гей, запряжем ми, братці

Гей, запряжем ми, братціГей, запряжем ми, братці,
Панове-молодці,
Та ті новії вози;
Ой та пойдемо, братці,
Панове — молодці,
В Кремень-город на базар;
Ой наберем, братці,
Панове-молодці,
А все дорогий товар:
Все лисиці, та куниці,
Та чорнії соболя.
Ой будем ми приставати
Аж у город Кишиньов,
А з города Кишиньова
Та повезем у Азов,—
Та поставимо, братці,
Панове-молодці,
А в три улиці рядом
Ой та прийдуть, братці,
Панове-молодці,
А три купця молодих, —
Вони у нас запитають:
“А що у вас за товар?”
— Ой в нас товар дорогий:
Все лисиці, та куниці,
Та чорнії соболя,—
“Ой ви купці-молодці,
Ви приятелі мої,—
Ви постойте, чумаченьки,
Аж до завтрішнього дня;
А в завтрішньому деньку
Ми в вас товар заберем,
І вам гроші покладем:
Кому срібло, кому злото,
Кому сукні дорогі, —
Усім буде доволі!”