Що й у полі, в широкім роздоллі

Що й у полі, в широкім роздоллі —
Там косарі траву косять.
Там косарі траву косять,
Аж кривавий піт з них ллється.
Та лежить чумак в холодку під возом
Та з косарів сміється.
— Ой не смійся, чумаче Макаре,
За сміх тобі горе буде.
Та прийде зима люта, холодна,
Нічим буде волів годувати.
Та й бере чумак з волів налигач,
Та йде сіна купувати.
— Ой дай сіна або хоч соломи,
А я тобі продам солі.

Молодий чумаченько воли запрягає

Молодий чумаченько воли запрягає,
Перед ним чорнявая у ногах упадає..
«Хоть упадай, дівчинонько, мій невінчаний друже,
Бо як піду у Крим по сіль, забарюся дуже.
Сподівайся, дівчинонько, мене ік покрові,
Не буду к покрові, буду к Миколі,
Не буду на Миколи, то не буду ніколи».
Вишенька-черешенька з корня гладенька;
Кажуть люди, що чумак буде, а дівчина раденька.
Вишенька-черешенька висихать стала;
Ждала дівка чумаченька да й плакати стала.
«Туди, лози, хилітеся, відкіль вітер віє;
Туди, очі, дивітеся, відкіль милий їде».
Хилилися густі лози, да вже перестали,
Дивилися карі очі, да й плакати стали.

Ой були ми та на морі

Ой були ми та на морі,
Пили, гуляли доволі.
А тепера у неволі,
Безбілетно жить на морі,
Отамане, батьку наш!
Отамане, ти наш батьку,
Чом не даєш нам порядку?
Нам поради не даєш,
Понапрасну гроші береш
Із нас, бідних бурлаків?
А в шиночку на риночку —
Там п’є чумак горілочку.
Пропив воли, пропив вози,
Пропив ярма ще й занози —
Все чумацькеє добро.
Прокинувся чумак вранці:
Нєт нічого у карманці,
А ні за що похмелитись.
Було вчора грошей много,
А сьогодня нєт нічого!
Пішов би я до шинкарки
Просить набір горілки.
А шинкарка треться-мнеться,
Обернеться та сміється,
Що чумак — дурак.
А я хлопець не могучий,
Скину жупан, що найлуччий.
Буде пити, прохмелитись,
З шинкаркою розплатитись
Ще й за прежнії довги.
Пішов би я та додому,
Та боюся поговору:
Буде, буде волокита,
Ще й заставлять молотити,
А я, чумак, не привик.
Тільки привик до дорожки,
До казанка та до ложки.
Й до важниці, до мазниці,
Й до шинкарки-молодиці.
От до того я привик!

Та поїхав чумак у дорогу

Та поїхав чумак у дорогу,
Та покинув три колоси в стозі.
Первий колос — дітей годувати,
Другий колос — челядь приймати,
Третій колос — караван курити.
— Ой як мені не тужити,
Що вже ж мені повік не пожити.
Ой як мені не ридати,
Що вже ж його повік не видати.

Косить мужик у полі сіно

Косить мужик у полі сіно,
Да з його кривавий піт ллється.
Сидить чумак в холодку під возом
Та й з мужика сміється.
Прийшов мужик, прийшов до чумака
Да й зняв перед чумаком шапку:
— Ой помагай бі, але, помагай бі,
Ой ти мій же рідний батьку!
Ходи ж ти до мене косити,
Буду ж тобі, ти мій рідний батьку,
По піврубля в день платити.
— Ой не піду ж я, ти мій рідний батьку,
Та ж до тебе косити,
Ой а їй-богу, ще й присяй-богу,
Я ж не вмію вдома робити!
Прийшла зима, лихая година,
Забирає чумак мотузки,
Забира чумак налигач — мотузки,
Іде в село сіна просити.
Іде чумак селом-вулицею,
Йому вустілка волочеться,
Сидить мужик в корчмі за столом
Та з чумака сміється.
Прийшов чумак у село до корчми
Та й зняв перед мужиком шапку:
— Ой помагай бі, помагай бі,
Ой ти мій рідний батьку!
Дай же мені в’язку сіна
Та ще й в’язку соломи!
Не для мене, ти мій рідний батьку,
Та для меї сірой худоби!
— Дам я тобі, ти превражий сину,
В’язку сіна та в’язку соломи.
Не для тебе, ти превражий сину,
Та для твеї сірой худоби!
Виліз мужик із-за стола,
Взяв чумака за чуприну:
— Отак косити, а так — громадити,
Отак робити, превражий сину!

Ой у неділеньку рано-пораненьку а сонечко заходить

Ой у неділеньку рано-пораненьку а сонечко заходить,
Ей, уже син, син Гавриленко, у дорогу виходить.
Ой як прийшов же син Гавриленко а до чумаків до валки:
— Здорові будьте, молоді чумаки, прийміть до своєї валки!
— Ей, який же ти, та син Гавриленку, такий дурень уродився,
Що ти прийшов та до становища та не перехрестився!
Як рушили молоді чумаки, ей, по трахтирах пити, —
Ей, тільки та син Гавриленко сам волики доглядав.

Гей, була собі та бондарочка та мала собі сина

Гей, була собі та бондарочка та мала собі сина,
Гей, виряджався та той син в дорогу, а вона не пустила.
— Ой пускай мене, моя рідна нене, бо на те я вродився,
Гей, виряджай мене з вірним товариством, щоб я не журився.
Ой іде чумак та дорогою та пилом припадає,
Ой за ним, за ним молода дівчина білі ручки ламає.
— Гей ти, чумаче, молодий козаче, та вволи ж мою волю:
Ой переночуй, молодий козаче, ти хоть нічку зо мною.
— Ой рад би ж я, моє серденько, та й дві ночувати,
Та вже пригнали сіренькії воли і велять запрягати
Ой вже пригнали сіренькії воли і велять запрягати
А тебе, серце, молода дівчино, навіки покидати.