Гей, ішли наші чумаки в дорогу

Гей, ішли наші чумаки в дорогу,
Гей, в понеділок ярма паровали,
Гей, у вівторок вози підчиняли,
Гей, а в середу воли годували,
Гей, а в четвер воли напували,
Гей, а в п’ятницю з родом попрощались,
Гей, а в суботу молилися богу,
Гей, а в неділю рушили в дорогу,
Гей, а з неділі прийшли до перевозу.

Гуляй, гуляй, моя чорноброва

Гуляй, гуляй, моя чорноброва,
Поки моя головка здорова.
А як моя головка схибнеться,
Тоді твоє гуляння минеться.
Ой гуляла чумакова жінка
Од середи до понеділка.
Чумакова жінка гуляє,
Бо чумака дома немає.
А мій чумак дочумакувався:
Штанів нема, очкур обірвався.
— Серце-чумаче, голубче,
Чом ти не робиш, як лучче?
Ой продала дівчина спідницю
Та купила чумакові мазницю.
Дівчина чумака любила,
Чумакові мазницю купила.
Ой продала дівчина фартушка
Та купила чумакові батіжка.
Дівчина чумака любила,
Чумакові батіжка купила.
Ой продала дівчина курку
Та купила чумакові люльку,
Люльку за курку купила,
Бо чумака вірно любила.

Ой п’є чумак і гуляє

Ой п’є чумак і гуляє,
Товариство напуває.
Ой хто тому чумаченьку
Добра доглядає?
Доглядають сусіди,
Іще добрі люде.
Да вже з того чумаченька
Хазяїн не буде!
Ой у лузі калина,
Да схилилась вітка.
Розпилася, розгулялась
Чумацькая жінка.
Чого ж вона схилилася?
Буйний вітер повіває.
Чого ж вона розпилася?
Бо хазяїна немає.
Ой у лузі калина,
Да схилились вітки.
Розійшлися, розбрелися
Чумацькії дітки.
Чого ж вони схилилися?
Буйний вітер повіває.
Чого ж вони розбрелися?
Бо батька немає.
Стали думать і гадати,
Старшого брата питати:
— Порадь же нас, старший брате,
Де нам батька шукати?
— Якби батько на базарі,
То і музиченьки б грали.
Якби батько у шинкарки,
То б бряжчали склянки й чарки.
Якби батько у дорозі,
То б скрипіли ярма й вози.
Якби батько утопився,
То б Дунай би розлився.
Якби батька вовки з’їли,
То б і ліси зашуміли.

Ой у полі криниченька, з неї вода протікає

Ой у полі криниченька, з неї вода протікає,
Ой там чумак, чумак молоденький сірі воли напуває.
— Напій, напій, чорнявая, мої сірі воли,
А я стану подивлюсь на твої чорні брови.
— Вчора була суботонька, сегодня ж неділя,
Чого ж в тебе, козаченьку, сорочка не біла?
— Ой чи біла, чи не біла, то не твоє діло,
Стара ненька не випрала, сестра ж не схотіла.
— Ой виперу, вималюю козачу сорочку.
Ой летіла зозуленька та й стала кувати.
— Годі, годі, чорнобрива, сороченьку прати,
Візьми серп, іди в степ пшениченьку жати.
Взяла вона серпа в руки, кинула за грубу:
— В свого батька я не жала, то й в тебе не буду.
Найду я собі корчмоньку й шинковати буду,
Справлю собі я коляску й проїжджати буду.

Ой хортуно-небого

Ой хортуно-небого,
Послужи ж ти хоть немного!
Служила в козацтві,
Да служила в чумацтві,—
Послужи ще й у бурлацтві!

Ой ішов я дорогою,
Да зайшов я на провалля.
Аж там чумаченьки
Да п’ють же, ще й гуляють,
А моє ж то безталання!

Ой ішов я дорогою,
Да зострівся я з бідою…
А я ж тую біду
Да за рученьку веду,
Під калиною спати кладу.
Ой ляж, бідо, спати,
Тут же тобі ночувати!

А я, молод козак,
Да й іще й не жонатий,
Піду я дівчини шукати!

Ой ішов я дорогою,
Да зайшов я на долину;
Аж там на долині
Да стоїть кущ калини,
Аж до землі гілля гнеться,
А дівчина плаче
Да як береза ллється,
Що з козаком розстається!

Їхав чумак у Крим на базар

Їхав чумак у Крим на базар,
Воли йому заболіли, й сам молод заслаб.
Ой заслаб, заслаб та й лежить,
Ніхто його не спитає, що його болить.
Болить його серце, болить голова,
Ой бідна моя голівонька — чужа сторона!
Прийшов до нього отаман його та й жалує його.
— Отамане мій, не жалуй мене,
Візьми гроші із кишені — поховаєш мене.
Нехай мене не ховають попи та дяки,
Нехай мене поховають наші чумаки.
Бо попи та дяки дорого деруть,
Нехай наші чумаченьки мед-горілку п’ють.
Ой ви, чумаки, ви, браття мої,
Як будете воли попасати, попасіть мої.
Як будете воли напувати, напійте й мої,
Як будете бичувати, бичуйте й мої.
Усіх чумаків воли ся пасуть,
А бідного чумаченька ярмами трясуть.
Усіх чумаків воли воду п’ють,
А бідного чумаченька слину ковтають.
Усі чумаки волів бичують,
А бідного чумаченька самі моцують.
Ой гей, гей, воли, та на край гори,
Як витягнули, та й полопали.

Нюхнув раз, два, три табаки

Нюхнув раз, два, три табаки,
Щоб забути жалі всякі.
Нехай чумак погуляє,
Бо велику журбу має!
Прийшов чумак до шинкарки:
— Всип, шинкарко, зо дві чарки.
Нехай чумак погуляє,
Бо велику журбу має!
Не став чарку-кватирочку,
Постав мені цілу бочку.
Нехай чумак погуляє,
Бо велику журбу має!
А в чересі сто червоних
Для молодих, чорнобрових.
Нехай чумак погуляє,
Бо велику журбу має!