Їхали чумаки з України

Їхали чумаки з України,
Викресали вогню з кременини.
Викресали вогню з кременини
Та й пустили пожар по долині.
Запалили пожар по долині,
Запалили гніздечко солов’їне.
— Сива зозуленько, сестро ж моя,
Ой пропав я тепер й діти мої!
— Чи я не казала, ти ж мій брате:
Не мости гніздечка край лужечка.
А мости гніздечко у лужечку,
На високім древі, на вільшині.
Ніхто ж того древа не зрубає,
Ніхто ж твоїх діток не спіймає.
Ой молодий козак розгулявся,
Під козаком коник розігрався.
Та й на синє море увігнався,
На синьому морі обломався.
Бийся, коню, вибивайся
До тій, що любив, ще й кохався.
До тій вдовоньки молодої,
А до тих діток-сиріточок.
А до тих же діток-сиріточок,
Що ходять по вулиці без сорочок.

Ой що то за крячок над морем крякає

Ой що то за крячок над морем крякає,
Гей, і що ж то за бурлак молодців збирає?
— Ой збирайтесь, хлопці, а все народ майстровий,
Да й зробимо, братця, півтораста ми возів.
Да начепим, начепим півтораста ми ярем,
Да возьмемо, братця, по семеро молодців.
А по восьмому, братця, задля кашоварости,
А по дев’ятому, братця, задля осторожности,
А по десятому, братця, щоб волики поганяв.
Та поїдемо ми, братця, аж в той город у Азов,
Та й займемо ми місця по широким улицям,
Та поставляєм вози у три ряди у шкадрон.
Ой вийдуть до нас, вийдуть а два купці-молодці,
А спитають нас, братця, що за товар у возах.
А ми скажемо, братця, ой в нас товар дорогий:
Все лисиці, та куниці, та чорнії соболя.
Гей, учора ізвечора такий приказ оддали,
А так як опівночі Азов-город узяли.
Ой вийшов, да вийшов, а знать, бурлак сильно пребагат,
А крикнув він, покрикнув своїм громким голосом:
— Ой збирайтеся, хлопці, всі молодці, на судно
Та беріте грабуйте, кому чого надобно.
Гей, кому срібла, а кому злота, кому сукон дорогих,
А кому мало, недостача,— черкесочок молодих.

Ой як крикнув та гукнув сам отаман полковий

Ой як крикнув та гукнув сам отаман полковий:
— Собирайтеся, братці, все народ майстеровий,
Та зробимо, братці, півтораста возов,
Та купимо, братці, три сотні волов,
Та наймемо, братці, по семи молодцов,
Та підемо, братці, аж у город у Азов,
Та станемо, братці, сподовж улицями,
Та вийде до нас, братці, найбагатший,
Та стане нас питать, братці, що за товар у возах,
Та будемо казать, братці, що у нас товар дорогий:
Все куниці, і лисиці, і чорнії соболі.
— Ви, ребята ви мої, привертайте ко мні,
А я завтра поутру весь товар закуплю.
Не дождались ми утра — всю Орду зайняли.

Як були ми на морі

Як були ми на морі,
То й гуляли доволі.
Тепер же ми не на волі,
Без білетів жить нам горе
В чужій стороні!
Отаман — голова
Нерозсудливая.
Гей, він суду не розсудить,
З нас, бурлаків, гроші лупить
У свою користь.
Писарець маленький,
На личку бравенький.
Гей, він письма розбере,
З нас, бурлаків, гроші дере —
Все по п’ять рублів.
Ранесенько встану,
В кишеню загляну.
Нема грошей анічого,
Щоб купити було чого
На похміллячко.
Продам же я воли,
Продам же я й вози.
Продам воли, продам вози,
Продам ярма і занози —
Все своє добро.
Продам же я й свитку
Та найму музику.
Буду пити та гуляти,
Свої краї забувати,
Додому не йти.

Ох, і не стелися, хрещатий барвінку

Ох, і не стелися, хрещатий барвінку,
Та і по крутій горі.
Гей, не втішайтесь, злії воріженьки,
Та й пригодоньці моїй.
Бо моя пригода — козацькая врода,
Так як ранняя роса:
Що вітер повіє, сонечко пригріє,
Роса на землю впаде.
Що вітер повіє, сонечко пригріє,
Роса на землю впаде.
Так моя неслава, людська поговірка —
Усе марно пропаде.
Наїхали пани, та ще й орендарі
Воли й вози забирать.
Гей, беріть же ви усю худібоньку,
Не маю вам що казать.
А я, як жив буду, то все те здобуду,
Воли й вози покуплю.
Мережані ярма, тернові занози
Ще ж бо й сам пороблю.
На людську славу й тую поговірку
Ще раз у Крим ісходжу.
Повнії вози солі, повні мажі риби
Ще додому привезу!

Та повій, вітре буйнесенький, з восточного моря

Та повій, вітре буйнесенький, з восточного моря!
Минулася та бурлаченькам та поза Доном воля.
Було шумно по чуланах, тепер стало тихо;
Було добре та поза Доном, а тепер стало лихо.
Парували та бурлаченьки все воли рябії,
Малювали бурлаченьки все вози новії.
Та наїхали реведони бурлак у службу брати:
— А що будем, та милеє браття, думати-гадати?
Та куди будем, та милеє браття, будемо писаться?
Запишемось у панськеє — будем панів знати.
Запишемось у казеннеє — будем подать давати,
Будем подать давати, та й у службу будуть брати,

Ой по горах сніги лежать

Ой по горах сніги лежать,
По долинах води стоять,
А по шляхах маки цвітуть.
То не маки, а чумаки
З Криму ідуть, рибу везуть.
Чумаченьки-козаченьки каші наварили,
Вони, пісень співаючи, округи посіли.
Ходить пуга по лугу, гнеться тур-вол у дугу.
Ходить пуга у гаю, кличе дівчину Галю.
Ходить пуга по балках, кохається в чумаках.
Ой калина зацвіла да пустила квітки,
Мусить чумак кидати жінку і маленькі дітки.
Там чумакувати добре, поки було ровно,
Да вже ж через ті білети і ходить невольно.
Гей, в степу криниченька, в єї вода лосниться,
Ой вернувсь би я до жінки, нічим розплатиться.