Дві курки

Дві куркиВипало якось Дикiй Курцi залетiти до Домашньої.
— I як це ти, сестро, живеш у лiсах? — спитала Домашня.
— А точнiсiнько так, як iншi  лiсовi птахи, — вiдповiла Дика. — Годує мене той самий Бог, що й диких голубiв.
— Вони ж лiтати добре можуть,— проказала господиня.
— Це так, — згодилася Дика, — одначе i я можу лiтати  й цiлком задоволена крильми, якi менi дано вiд Бога…
— Ось у те я, сестрице, не можу повiрити, — сказала Домосида, — бо я ледве-ледве можу перелетiти он до того сарая.
— Не перечу, — каже Дика, — але дозвольте, голубонько моя, згадати, що ви з мальства, як тiльки народились, зволите на подвiр’ї гнiй гребти, а я щодень мусила досвiдом поповнювати своє лiтання.
Сила: Багато хто, не маючи змоги щось зробити, не вiрить, що можуть це iншi. Безлiч є таких, хто з солодкої млостi вiдученi мандрувати пiшки. Це свiдчить, що практика без природженостi бездiльна, а природженiсть  утверджується працелюбнiстю. Яка користь знати, як робиться дiло, коли ти сам його не зробиш? Взнати не важко, важче зробити. Наука та досвiд — це одне й те ж. Вона не в знаннi самiм живе, а в роботi. Знання без дiла — це мука, а дiло — без природи. Ось чим рiзниться scientia et doctrina (знання та наука).

Орел і Сорока

Орел і СорокаЗ “Байок Харківських” Григорія Сковороди

Сорока Орловi мовила:
— Скажи менi, як тобi не набридне безперервно вихором крутитися на просторих небесних висотах — чи вгору, чи вниз, наче хиляєшся гвинтовими сходами?..
— Я нiзащо б на землю не спустився,— вiдповiв Орел, — коли б плотськi потреби не приневолювали мене до того.
— А я нiзащо б не вiдлiтала з мiста, — сказала Сорока, — коли б Орлом була.
— Я теж так робив би, — мовив Орел, — коли б лише був Сорокою.
Сила: Хто народжений до того, щоб бавитися вiчнiстю, тому приємнiше жити в полях, гаях i садах, анiж у мiстах.

Мурашка і Свиня

Мурашка і СвиняСвиня з Мурашкою сперечалися, хто з них багатший. А Вiл був свiдком i побiчним суддею.
— Чи ж багато у тебе хлiбного зерна? — спитала з гордовитою посмiшкою Свиня. — Ану-бо, з’яви, шановна панi…
— В мене повнiсiнька жменя найчистiшого зерна.
Як тiльки сказала це Мурашка, зареготали раптом щосили Свиня та Вiл.
— Хай буде нам за суддю пан Вiл, — проказала Свиня. — Вiн двадцять з лишком рокiв правив у великiй славi судiйство, i можна сказати, що вiн промiж усiєї своєї братi наймайстернiший юриста i найгострiший арифметик та алгебрик. Його благородіє зможе нашу суперечку легко вирiшити. Окрiм того, вiн досить управний, здається, в латинських диспутах.
Вiл після таких слiв, мовлених мудрою звiриною, вiдразу скинув на рахiвницю i за допомогою арифметичного множення зробив таке визначення:
— Оскiльки бiдна Мурашка тiльки одну жменю зерна має, як сама призналася об тiм без принуки, i, окрiм зерна, бiльше нiчого не споживає, а, проти того, у панi Свинi в цiлий кадуб, у якому жмень є триста з третиною, через те за всiма правилами здорового розрахунку…
— Не те ви рахували, пане Вiл, — обiрвала його мову Мурашка. — Надiньте окуляри i киньте на рахiвницю витрати проти прибуткiв…
Справа ще бiльше розпалила суперечку, i її перенесено до вищого суду.
Сила: Не мале те, чого досить для прожиття, врештi, це i є статок та багатство.

Жаба і віл

Жаба і вілМолода жаба, побачивши на луках вола, забажала з ним зрівняться. Дулась, дулась, а далі пита: «Ану, гляньте, сестриці, чи здорово побільшала я?» Стара жаба глянула і каже: «Годі тобі дарма надиматься. Чого дурієш? Бо все равно тобі з ним не порівняться. Трудно мужичкові графом зробиться, а іще трудніш бідному з багатим судиться. Так само і тобі ніколи не буть такою завбільшки, як віл».
Молода жаба старої не послухалась, одно дулась, поки з натуги тріснула і ноги виправила. Стара жаба тоді й каже молодим:
«Оце вам, дітки, наука, щоб не ходили до вітру без дрюка. Ніколи не силкуйтесь перемогти сильнішого себе або зробиться тим, чого нам досягнуть не можна».

Годинникові колеса

Годинникові колесаЗ “Байок Харківських” Григорія Сковороди

Колесо годинникової машини спитало у Другого:
— Скажи менi, а чого ти гойдаєшся не так, як ми, а в iнший бiк?
— Мене, — вiдповiло Друге, — так зробив мiй майстер, i цим я не лише не заважаю, але ще й допомагаю, аби годинник мав єдиний шлях по сонячному колу.
Сила: З рiзними природними нахилами i життєвий шлях рiзний.
Одначе всiм їм один кiнець — чеснiсть, мир i любов.

Голова і тулуб (II)

Голова і тулуб (II)— Як би ти жила, — спитав Тулуб Голову, — коли б з мене не витягувала для себе сокiв життя?
— Достеменно, — вiдповiла Голова, — але в нагороду тобi моє око як свiтло, а я допомагаю порадою.
Сила: Народ повинен володарям своїм служити i годувати їх.

Чиж і Щиглик

Чиж і ЩигликЗ “Байок Харківських” Григорія Сковороди

Чиж, вилетiвши на волю, зустрiвся з давнiм своїм приятелем Щиглем, i той спитав його:
— Як ти, мiй друже, звiльнився? Розкажи менi!
— Дивом,— вiдповiв полонянин. — Багатий турок приїхав посланником у наше мiсто i, прогулюючись задля цiкавостi по торговицi, зайшов у наш пташиний ряд, де нас бiля чотирьохсот висiло в клiтках одного господаря. Турок довго дивився зi спiвчуттям, як ми одне перед одним виспiвували, i спитав нарештi:
— А скiльки хочеш грошей за всiх?
— Двадцять п’ять карбованцiв, — вiдповiв той.
Турок, не кажучи й слова, заплатив грошi, звелiв подавати собi по клiтцi й випускав нас на волю, тiшачись i задоволено позираючи, як ми розлiталися.
— А що ж тебе, — спитав товариш, — замануло в неволю?
— Солодкий харч та гарна клiтка, — вiдповiв щасливець, — але тепер, доки житиму, дякуватиму Боговi такою пiсенькою:
Краще вже сухар з водою,
Анiж цукор iз бiдою.
Сила: Хто не любить клопоту, мусить навчитися жити просто й убого.