Та бодай же я марно пропала

Та бодай же я марно пропала,
Що мене мати за п’яницю дала,
А п’яниця цілий тиждень пиє:
Прийде до дому, цілий день мене биє.
Не бий мене, мій милий, в суботу:
Покажу я тобі всю свою роботу.
— Нечиста, плюгава, ще й к тому гидлива;
Мені твоя робота жодна не мила.
Буду бити, буду катувати;
Як прийде неділя, буду іншу мати.
— На що ж тобі, милий, іншої шукати:
Будеш ти її на смерть забивати.
— Не буду я її на смерть забивати:
Буду я для неї наймичку держати;
Щоб вона в мене легенько робила.
Щоб вона в мене хороше ходила.
— Коли б теє рідна мати знала,
То б вона по мені з жалю умлівала.
Не цурайся мене, моя рідна мати!
Поховай мене, мати, з соломляной мати
Зроби мені, мати, тонкую сорочку:
Поховай мене в вишневому садочку.
Викопай мині глибоку могилу:
Посади ж мені в головках калину,
Як прийдеш, мати, ягідочок рвати
— Будеш по мені з жалю умлівати.

Comments are closed.