Святі допомогли

Їхав один дядько зимою в місто, настала завірюха. Він заблудив і в’їхав у якесь провалля, та таке, як оце в нас Маківське. Кінь і пристав. Дядько нокав, нокав, а кінь не йде. Дядько й каже:
— Дай помолюсь я Миколі угодникові, він допоможе мені з провалля виїхати!
Помолився він Миколі угодникові, а кінь усе стоїть. Він нокає на коня, а кінь стоїть — стомився.
Постояв дядько, посумував, а тоді дума: «Помолюся ще Марії діві».
Та й «діва» йому нічого не допомогла — стоїть кінь…
«Дай, — думає дядько, — помолюсь сорока мученикам, бо Марія стара та ще й з дитиною, нічого не допоможеться».
Ну, помоливсь він сорока мученикам і як нокне на коня, як стьобне, а кінь навалився на одну голоблю та й переломив її. Дядько розсердився та як закричить:
— А чорти б вас забрали, навалили всі сорок на одну голоблю і переломили, було б вам по половині на одну і на другу, то й не було б цього лиха! Святі, а такі дурні.

Comments are closed.