Стрільча скеля

За Стрільчий острівок давно між людьми балачка є, що там закопані гроші. Запорожці, кажуть, викопали на острівку яму, поклали туди свій скарб: талері золоті та срібні, залізо, ружжя і дещо інше, тоді взяли й засипали піском. Потім взяли хлопця, літ 12, котрого украли на Україні, положили на тім місці, де скарб, і давай його бити лозинням. Вибили добре, та й питають:
– А що, знаєш за що б’ємо?
– Не знаю! – каже хлоп’я, а само плаче сердешне.
Запорожці давай уп’ять бити хлопця. Перестали, і питають:
– А що, знаєш за що б’ємо?
– Ой, татусеньки, ріднесенькі, Їй-Богу не знаю! – каже хлопець.
Вони його втретє давай періщить. Кричало-кричало бідне хлоп’я, а далі аж охрипло.
– Годі! – кажуть запорожці, і давай уп’ять питати:
– Скажи, сущий сину, за що б’ємо, бо уп’ять одрепіжимо.
– Знаю, – каже хлоп’я, – це б то за те, щоб знав, де клад заховали.
– Ну, – кажуть запорожці, — подивися ж кругом, та й іди собі з Богом, може, найдуться добрі люди.
Вирвалось хлоп’я та між людьми давай розпитувати шляху на Вкраїну. Чи вже довго йшло, чи не довго, а до батька допиталось.
Іде було, кажуть, зараз після того, як Січ зруйнували. Годів через десятків там стіко, з Київської губернії гнав по Дніпру плоти старий дід: став він біля нашої слободи, пішов на Стрільчий острівок і давай кладу шукати; шукав-шукав, нічого не знайшов, бо те місто тепер загорнуто каміннями. А далі прийшов у слободу і давай розпитувати, чи ніхто грошей не відкопував. У слободі ніхто й не знав про гроші. Давай тоді дід розказувати всю історію, бо він був саме той, котрого запорожці били.
Дід ще розказував і за прикмету, де гроші.
– На тім боці Дніпра,- каже,- якраз супроти острівка Стрільчого, стояв колись старий-старий та товстий дуб, а на дубі була гілка товста, котра якраз показувала на острівок і саме на те місце, де клад.
Деякі старі люди ще зазнають того дуба, а мені, признатися, і невзамітку тепер, оно бачите (показує пальцем) – якраз на тім місці виросла груша.

Comments are closed.