Смутен же я, смутен темненької ночі

Смутен же я, смутен темненької ночі:
Не сплять мої очі ні в день, ні в ночі.
Ой коб я мав орловії крила,
Полинув би я, де моя мила:
Прилетів би, сів, упав на дворі,
Чи не вийде моя мила поскоріш.
Аж мила виходить з чорними бровами.
Промовляє до мене вірними словами.
— «Сивий голубоньку прекрасний!
Який же ти в світі нещасний!
Сядь коло мене, пригорни до себе:
Скажи щиру правду, що маєш на серці?»
— «На старій гребельці новий млинок меле:
Не вважай, дівчино, що на нас, молоденьких, говорять.
Воріженьки будуть брехати,
А ми будем, серце, кохати!»

Comments are closed.