Скарб в урочищі Канциберівщина

Ще за запорожців жив у Великому Лузі характерник Канцибера. Поки живий був – люди боялися його, а помер – бояться його і кишла [житла, гнізда]. Здоровий, кажуть, і грошовитий був козак! Як помирав – закопав гроші і закляв. Вони й досі лежать…
Після його смерті на тім місці вночі щось регочеться і туже. Спершу почина голосить, далі – кричить:
– Пропав Канцибера, пропали його і гроші!
Перекричить, а потім гука – “гала, гала, гоп! гоп! гоп!” – і ну реготать, танцювать! Луна по плавнях так і ходе. Це гроші!
Після Канцибери прозвано і урочище Канциберівщина, тільки багато його вже розмив Дніпро. Біля урочища ніхто не зважиться ночувати – страшно.

Comments are closed.