Сюди, Микито! Туди, Микито!

Якась пані, не дуже то багата, хотіла поводитись зовсім по-панському. От одного разу наїхали гості, вона й покликала Микиту, що рубав там дрова, чи біля волів порався, і звеліла розносити чай, а щоб Микита не помилився, кому попереду, а кому потім, то пані його раз по раз смик та смик за поли:
— Сюди, Микито! Туди, Микито!
Носить Микита чай…
А далі пані якось не потрапила за полу та за очкур її смикнула, а він, гаспидів, та був із зашморгом… Зоставсь Микита з чаями посеред хати, мов кінь спутаний, та, повернувшись до пані:
— Сюди, — каже, — Микито! Туди, Микито! От тепер вже ні сюди, Микито, ні туди, Микито.

Comments are closed.