Штири милі до Кракова

Штири милі до Кракова віддалася сестра мояШтири милі до Кракова
Віддалася сестра моя.
Віддалася за вояка,
За старшого розбишака.

А він вдома не ночує,
Лиш по лісі все вандрує.
Приніс він хустину білу
Всюю кров’ю обкипілу.

— Ой на, жоно, випери ми
І на сонці висуши ми.
Жінка прала і плакала,
Бо хустину пізнавала.

— Ця хустина — брата мого
Вчора вечір забитого.
— Тихо, жінко, не виражуй,
Темно було,— я не вважав.

Темно було, дощик росив,
Я го рубав, він ся просив.
Темно було, дощик капав,
Я го рубав, а він плакав.

Головонька — начетверо,
А серденько — навосьмеро
Білі пальці — на ковальці,
Білі руки — на три штуки.

Comments are closed.