Семенова пригода

У моєї матері та був родич Семен. Він чумакував і все, було, розказував, яка йому одного разу пригода трапилася…
Поверталися чумаки з Криму. В Семена були молоді воли, від тяжкої далекої дороги вони зовсім пристали і мамин родич одбився од валки, залишився далеко позаду один у степу. А було це на річці Гайчурі, десь між Гуляйполем і нашим селом Катеринівкою.
Як побачив Семен, що зовсім одстав, зупинився він, випряг волів і пустив їх попастися. Тепер уже можна було й не поспішати: до дому лишилося недалеко. Чумак приліг біля воза та й невдовзі задрімав. І от сниться йому, що прийшов він до шинку. А тут чорт домовляється з шинкарем, щоб той купив у нього роги: ні за що нечистому напитися. Шкода стало Семенові чорта. Ну, який же він буде чорт без ріг? Підходить, нібито чумак до рогатого та й каже:
– Не продавай! Я дам тобі на горілку грошей.
Поліз у кишеню, дістав золотих і подає чортові…
Од такого чудернацького сну Семен прокинувся. Побідкався, помолився, а тоді давай полуднувать чим Бог послав, їсть він, коли бачить – із придорожнього яру виходить здоровенний дядько. Волосатий, брудний, до пояса голий і в руці ножаку тримає. Вийшов – і до Семена! Чумак тоді схопився і сховався за воза.
Підійшов здоровило до мажі, і почали вони кружлять: той із хлібом і салом одступає, а той із ножем наступає. Кружляли-кружляли навколо воза, а тоді волосатий чолов’яга й каже:
– Оддай мені харч!
Семен дістав клунок з харчами та й кинув йому через воза. Ухопив той, розв’язав і почав уплітати. Поїв трохи і каже:
– Поїм усе, бо тобі вже їжа не знадобиться. Я тебе уб’ю, щоб не посвідчив кому про мене.
Пробував чумак одпроситись:
– Їж, усе забирай, тільки одпусти мене живим…
Та куди там! Лопає злодюга та регоче. А тоді давай Семенові про себе розказувать:
– Мені, – каже, – циганка наворожила, що мене скоро хтось уб’є, так я її, щоб не пащекувала, живою в землю закопав… Мене не так просто вбити.
“Оце так, так! – думає Семен. – У такого не одпросишся!” І вирішив він піти на хитрість. Коли дядько надто захопився їжею, чумак став помаленьку до нього наближатися. І як тільки той, наколовши шматок сала на ніж, почав підносити їжу до рота, Семен сильно вдарив йому під лікоть. Так сильно, що ніж пішов аж у горло й виліз на шиї! Злодюга й дуба дав…
Одтяг чумак мертвяка до яру, вкинув його туди, запріг хутенько воли і подався доганять товаришів…
Проходив час. Уже два роки минуло, як сталася та пригода, а Семен нікому про неї не розказував. І ось знову повертаються чумаки з Криму. Доїхали до того пам’ятного Семенові місця та й стали на спочинок. Ну, материн родич, нікому нічого не кажучи, пішов понад яром ніби прогулятися. Дійшов туди, де він трупа кинув, аж лежить у кущах здоровенний кістяк, саморобним шкіряним паском підперезаний! Чумак придивився і побачив на паску капшук. Він за той капшук, а звідти так і посипалися золоті монети! Згадав тоді Семен, як йому колись приснилося, що нібито він гроші дає чортові на горілку – і стало йому якось моторошно. “Це, мабуть, нечистий мені віддячує!” – подумав.
Забрав золото й вернувся до валки. З того часу Семен уже більше не чумакував. Розбагатів, побудував синам добрі хати, повіддавав дочок заміж і став жить та поживать. Ходили чутки, що сам чорт йому помагає.

Comments are closed.