Про котів

Про походження кота розповідають таке. Чорт, перекинувшись на мишу, плив через море, аби спокусити Еву. Пресвята Діва, побачивши це, кинула Свою рукавицю. З цієї рукавиці зробився кіт, який в ту ж хвилину зжер чорта. Отже, хоч кіт і походить з рукавиці Пресвятої Богородиці, він усе-таки – тварина нечиста, бо з’їв чорта. Він володіє деякими недобрими властивостями. У хвості в нього отрута, що викликає в людей нежить, коли кіт нап’ється води з посудини, з якої п’є людина, або коли сплять з котом. Щоб убезпечитися від цього, котові одтинають кінець хвоста. Якщо кудись ідеш, то в жодному разі не можна брати з собою кота, інакше кінь стане в дорозі. До кого приблудиться кіт, та людина неодмінно зубожіє; і навпаки, якщо приблудиться собака, то це – на щастя й достаток. Коли кішка перебіжить дорогу, то чекай невдачі, або ж здохне кінь; для відвернення лиха треба кинути паличку так, щоб вона перелетіла навхрест через слід кішки. Якої масті кіт приживеться у домі, такої масті треба тримати й худобу: домовик одразу ж задушить кота, якщо лиш йому буде не до вподоби його шерсть. Кіт, який прожив дванадцять років, перестає муркотіти і стає таким лютим, що може задушити людину, чому його тоді здебільшого й забивають.

Comments are closed.