Про Івана Вашилішного

Кує мені зозуличка коло Шкорушного,
А я хочу заспівати за Вашилішного.
А що ж тая Вашилиха ’дного сина мала,
Вна за него си боєла, в бутин не пускала:
— Ци ти не маш, Іваночку, з чого вдома жити?
Є тринадцять моргів грунту, є на чім робити.
А що єму мамка каже, а він не слухає,
Дев’ятнадцять років має, про смерть не гадає.
Дев’ятнадцять років має, про смерть не гадає,
Пшов на Жєб’є, грошів набрав та й людєм роздає.
Послідній раз гроші роздав, та й ще усміхнувси,
Його душка віщювала, що він не вернувси.
Його душка віщювала, та не знало тіло,
Що Івана молодого у бутин кортіло.
А єк вийшов Іваночок до вищеї хати,
Послідній раз заговорив до рідної мати.
А як вийшов Іваночок до вищей криниці,
Послідній раз заговорив до сестри Анниці.
А вни пішли по Юрію дерево гонити,
У середу від полудня зачєли робити,
У середу від полудня зачєли робити,
Лишився Йван на рогаші цигарок курити.
А лишився Іван очок цигарок курити,
Та не діждав Іваночок цигарок скурити, —
А ізгори бутинарі дерево гонили
Та завідцу молодого деревом убили.
А варташі із долини габов закрічили,
Тогди усі бутинарі робити лишили.
Тогди усі бутинарі робити лишили,
А єк зійшли они згори, ручки ізломили.
Вони руки ізломили, єк Іванчик гинув:
— Даймо знати на Зелений аж до магазину.
Даймо знати на Зелений, Лиликів Юрію,
А пішлімо теліграму по ту комісію.
А у Річці на Зелений теліграфували,
А у Жєб’є по дохторів телеграм післали.
Іде Гриндусь на Зелений, іде та й думає,
А єк він тій Василисі розказати має?
А єк має розказати, щоб не засмутити:
Іван бутин вже догонит, хоче бай робити.
А єк вийшли дохторики, вони посідали,
Іванове біле тіло покавалкували.
Але тіло кавалкують, голу розпилили,
А єк пішли до кирниці, та й то файно ’бмили,
А єк пішли до кирниці, голу ’бполокали, —
Товариші Іванови файно Йвана вбрали.
Товариші Іванови файно єго вбрали,
А єк сіли конец зголов, щиро заплакали:
А єк прийшла єго мати та й заголосила:
— Я збулася в Погорільци вже другого сина!

Comments are closed.