Ой мати, мати, єсть дяк у хаті

«Ой мати, мати, єсть дяк у хаті.
Співає, жартує, не дає спати!
І єще, мати, грає зо мною!»
«Бий єго, доненько, хоч кочергою!»

«Боюся, мати, щоб не вкаляти,
Волю я дяченька поцілувати.
Жупан новенький, дяк молоденький,
Не буду бити, бо хорошенький.

Ба, єще, мати, буду прохати
У постілоньку до себе спати».
«Ой доню, доню, буде з бідою,
Коли дяк ляже спати з тобою!»

«Ой мати, мати, буду тривати,
Хоч мене буде дяк зачіпати».
«Хоч дяк жартує, але не пустує,
Нехай же, доненько, переночує».

Поти ся грали, поки не спали,
Заки-м ся з собою не обізнали.
Обізнавшися, почне дяк спати,
А дівчинонька почне плакати.

Дівчинонька дрімле, а дяк співає.
Погляда в віконце, чи вже світає.
«Ой єще, дяче, барзо раненько,
Присунься до мене, моє серденько».

Проспавшися, дяк почне співати,
А дівчинонька почне плакати:
«Ой дяче, дяче білого лиця,
Подобно з мене юж молодиця!»

Ой прийшла мати доньки питати:
«Чи гаразд було, доненько, спати?»
«Ох, спала-м, спала, ледве-м устала,
Тоже-м ся, мати, страху набрала!»
«Ой доню, доню, жарту не знаєш,
Що ся так барзо дяка лякаєш!»

Comments are closed.