Їхав Павлечко через густий лісок

Їхав Павлечко через густий лісок,
Соколе ясний, паничу красний, Павлечко!
Зустріло його сімсот козаків,
Не чорне перо по кониченьку полягло!
Питають його, чи є в його батенько.
— Не був я дома, гуляв я в пана в гетьмана!
В мене батенько — вороний коник! —
Питають його, чи е в його матінка.
— В мене матінка — гостра шабелька.—
Питають його, чи в в його братичок.
— В мене братичок — золотий лучок.—
Питають його, чи є в його сестриця.
— В мене сестриця — ясна зірниця.—
Питають його, чи є в його миленька.
— В мене миленька — постіль біленька.

Там на горі й а дзвін дзвонить

Там на горі й а дзвін дзвонить,
На долині місяць сходить.
То не місяченько, але Іванко,
Пише листи до батенька,
А батенько відписує,
Сріблом-злотом го дарує.
Там на горі й а дзвін дзвонить,
На долині місяць сходить.
То не місяченько, але Іванко,
Пише листи до матінки,
А матінка відписує,
Сріблом-злотом го дарує.
Там на горі й а дзвін дзвонить,
На долині місяць сходить.
То не місяченько, але Іванко,
Пише листи до бабусі,
А бабуся відписує,
Сріблом-злотом го дарує.
Там на горі й а дзвін дзвонить,
На долині місяць сходить.
То не місяченько, але Іванко,
Пише листи до дідуся,
А дідусьо відписує,
Сріблом-злотом го дарує.
Там на горі й а дзвін дзвонить,
На долині місяць сходить.
То не місяченько, але Іванко,
Пише листи до сестрички,
А сестричка відписує,
Сріблом-злотом го дарує.

Ей, люляй ми,люляй

Ей, люляй ми,люляй,

Сині очка стуляй,
І я би-м стуляла,

Коби-м такі мала.
Ей, люляй ми, люляй,

Сиротенько мала,
Бо твій неньо умер,
Я вдова зостала.
Я вдова зостала,
Мам семеро діти,

Сиротеньки мої,
Як вас виживити.

Жовнір на урльопі

Та як я ся нагадаю, як я був при воську,
То я нє раз поцюлюляв дївчину волоську.

А я хлопец молоденький без вусів, без вусів,
Мене взєли тай приймили, я служити мусів.

Ой я служив у цїсарі, червоні паролі,
В штирнайцетім регіментї, в третім батальоні.

Ой служив я рік у хлопа, а два роки в пана,
А три роки я в цїсара, що ми за догана?

Ой служив я у цїсаря, тепер буду в пана,
Зачекай мі до осени, дівчино кохана.

Ой служив я у цїсара три літа, три літа,
Нїчогом си ни заслужив, йном пробачив сьвіта.

А я служив у цисаря, заслужив єм ласку:
Через плечі ремінь білий, а на чолї бляшку.

Бодай пани панували, здоровенькі били,
Що ми мого миленького додому пустили

А я в виру воду беру, коромисло гне сє,
Ой нє люби урльопніка, нехай заріже сє.

Ой знала ти, дівчинонько, що я жовнїронько,
Було собі вибирати, котро парубойко.
Ой знала ти, дївчинонько, що я вурльопнїчок,
Не тра було ходитоньки спати на засічок.

Ти видїла дівчинонько, що я урльопиїчок,
Було спати ни лїгати на білий припічок.
Було спати ни лїгати, мине ни вбіймати,
Ти видїла, що я жовняр, піду воювати.
Ти видїла, що я жовняр, що я ни ґімайний,
Було мине ни любити, коли я ни файний.