Ой на горі сокіл пролітає, А на морі козак проїжджає

Ой на горі сокіл пролітає,
А на морі козак проїжджає .
— Не топись, козаче, бо загинеш,
Кого вірно любиш, то покинеш.
Кого вірно любиш, то цілуєш,
Сам на Україну помандруєш.
Ой як став козак конем грати,
Свою миленькую виглядати.
Ой приїхав козак під ворота:
— Вийди, вийди, мила, краща злота.
Ой не вийшла мила, вийшла мати:
— Годі, годі, козак, конем грати,
Бо я свою дочку нарядила,
На тесовій лавці положила.
Чорним оксамитом ручки вкрила,
В вишневім садочку схоронила,
Білим каменем приложила
Ще й кленовим листком пристелила;
Ще й кленовим листком пристелила,
І червоную калину посадила.
Ой поїхав козак до могили
Та вв’язав коника до калини,
Сам припав серденьком до могили:
— Червона калино, відхилися,
Ти, кленовий листе, розлетися,
Ти, білий каменю, відкотися,
Ти, чорная труно, відчинися.
Ти, моя миленькая, підведися,
На правую ручку підіприся;
На правую ручку підіприся,
Чорними очима подивися.
Ой чи мені, мила, женитися,
Ой чи за тобою журитися?
Ой чи за тобою журитися,
Позволь мені, мила, женитися.
— Не журися, милий, не журися,
Поїдь на Вкраїну, оженися.
Лиш не бери вдови з діточками,
А бери дівочку з биндочками.
Возьми в вдови дочку Мар’яночку,
А що в голубому жупаночку.
А що в голубому жупаночку,
А що у рутяному віночку.
Не женися, милий, у суботу,
Та не бери вдови на сухоту,—
Оженися, милий, у неділю,
Возьми собі жінку при барвінку;
Возьми собі при барвінку,
А щоб згадувала першу жінку.

Кед сем ішов з Керешмезу ку Прадзе

Кед сем ішов з Керешмезу ку Прадзе,
Споткало ми шварне дзевча на драдзе,
Іди, іди, шварне дзевча, додому,
Не заставай ти на драдзе никому.

Кед сем ішов з Керештура до Талії,
Бренкали ми подковечки, бренкали;
Лем ти мене, мій коничку, добре нес,
Дам я тебе підкувати єще днес.

Ой кум до куми раненько іде

Ой кум до куми раненько іде, Як вона, бідна, на світі живе. — Кумко, голубко, сокілко моя, Хто б тебе відвідав, якби не я? Ой кум до куми залицявся, Виорати нивочку обіцявся. — Кумко, голубко, сокілко моя, Хто б тобі … Continue reading

Ой в городі да на риночку — там орел воду носить

Ой в городі да на риночку — там орел воду носить,
А молоденький козаченько пана полковника просить:
— Ой пусти ж мене, пане полковнику, з кордону додому,
Маю собі молоду дівчину, да не вручив нікому.
Ой переслав же я тій дівчиноньці коня вороного,
Вона ж мені шиту хусточку да з золота самого.
Ой уже ж мені тої хусточки біля боку не носити,
Тільки для слави, слави козацької сідельце укрити.
Ой їхав козак да через мосток, мосток завалився,
Стала на козака пригодонька, що й козак утопився.
Ой утопився да козаченько, тілько хусточка плавле,
Ходить дівчинонька біля бережка, білі руки ламле.
Ой ламле, ламле білії ручки до мизинного пальця:
— Ой витягніть да козаченька, да козака, мого коханця.