Ой у лузі, при березі калинонька зацвіла

Ой у лузі, при березі калинонька зацвіла,
Ой у той час у годину мати сина родила,
А вродивши того сина, до розуму довела,
А до розуму довівши, у некрути оддала.
Да вийшла мати на жовтесенький пісок,
Да провела по синові тонесенький голосок:
«Прибудь, прибудь, мій синочку, а до мене на часок!»
«Ой як мені, моя мати, к тобі прибувать,
Було мене, моя мати, у некрути не давать,
Лучче було мене, мати, в сиру землю прикопать,
Як тепер мені, мати, по кватиркам стоять».

Три дні печі не топила, сім день хати не мела

Три дні печі не топила, сім день хати не мела,
Вся бригада в поле вийшла, а я спати лягла.

Ой приїхав бригадир та й на сивому коні:
— Іди, іди, ланкова, заробляти трудодні!

Ой приїхав бригадир та й до мене поморгав,
Я ще й копи не нажала — він чотири записав.

Я спитала бригадира, де його чекати,
А він сказав: «Увечері коло твої хати».

Ой не встигла ланкова з бригадиром стати,
Якась баба сказилася, дала жінці знати.

Ой біжить же його жінка та й з великим патиком:
— Іди, іди, чоловіче, викликає виконком.

А я в тому виконкомі та й не можу бути,
Я за тую ланковую не можу забути.

Ой він ходить по горі, а я по долині,
В нього болить голова, в мене всередині.

Прийшов кум до куми

Прийшов кум до куми,
Кума ложки миє.
— Покинь, кумо, ложки,
Пожартуєм трошки.

Прийшов кум до куми,
Кума ріже зілля.
— Покинь, кумо, зілля,
Підем на весілля.

Прийшов кум до куми,
Кума мете хату.
— Покинь, кумо, хату,
Підем у загату.

Ой стежечка, стежечка

Ой стежечка, стежечка,
Нема мого сердечка,
Кличу, кличу, не чує,
Нехай з богом ночує.

Ой стежечка, стежечка
У луг по калину,
Там ходила дівчина
Сім раз на годину.