Пішла мати жито жати

А-а, а-а, а-а, а!
Пішла мати жито жати,
Та не собі — пану,
А-а, а-а, а-а, а!
Мале дитя без сповиття
Не мав талану,
А-а, а-а, а-а, а!
Рости, сину, не гни спипу
Та на чужій ниві,
А-а, а-а, а-а, а!
Добудь життя, моє дитя,
То будеш щасливий,
А-а, а-а, а-а, а!

Текла річка з-під берега, з-під зеленого дуба

Текла річка з-під берега, з-під зеленого дуба,
Було ж мене не сватати, коли я не люба.
Ой не люба, ой не мила, зроду не любила,
Пусти ж мене, мій миленький, у вишневий садочок.
Не буду я в саду рвати твоїх ягодочок,
Тільки зірву з рожі квітку да й пущу на воду:
— Пливи, пливи, з рожі квітка, рівно з берегами,
Да й припливи, з рожі квітка, аж до моєї мами.
Пливла, пливла з рожі квітка, да й на воді ізв’яла.
Вийшла мати воду брати, да й квітку спіймала:
— Ой чого ця з рожі квітка на воді зів’яла, —
Видно да моя донечка в недузі лежала.
— Не лежала я, мамочко, ні дня, ні години,
Збила мене лиха доля да і без причини.

Налетіли гуси

Налетіли гуси з далекого краю,
Збили, сколотили воду на Дунаю.
Бодай тії гуси з пір’ячком пропали,
Що нас молоденьких в москалі забрали.
Гей, і шкода, шкода біленького цвіту,
Що розвіяв вітер та й по всьому світу;
Гей, і шкода, шкода хлопця молодого,
Що пішов служити осударю й богу.
Там треба служити, вірно працювати,
За отця й за мати треба забувати;
За отця й за мати, за рідну хатину,
За сестру, за брата, за любу дівчину.

Чорна курочка, чорна

Чорна курочка, чорна
Ще й до того чупорна,
Як взяла кукотати,
Не дала вночі спати.

Бодай сі когут знудив,
Що мене рано збудив.
— Причини, боже, ночі,
На мої чорні очі.

Причини, боже, днини,
На мої чорні бриви,
Причини і другую
На мене молодую.

Сиділа на колодці
Моргала на молодців:
— З гаю, молодці, з гаю,
Чорні я очі маю.

— Біс тебе бери з ними,
Давно ж ти дуриш ними.
— Ой якби-с не дурила,
Давно би-с людьми била.