Ой чиї ж то воли по горі ходили?

Ой чиї ж то воли по горі ходили?Ой чиї ж то воли
По горі ходили?
— Ой тож того чумаченька,
Що ми в трьох любили.
Що перва любила —
Правду говорила,
А друга любила —
Перстінь подарила,
А третя любила —
Білу постіль слала,
Білу постіль слала,
Та й причарувала:
Як летіла зозуленька,
Через сад кувала…
Ой на горі жито,
І в долині жито, —
Під білою березою
Чумаченька вбито;
Ой убито, вбито,
Затягнено в жито,
Червоною китайкою
Личенько прикрито.
Приходить дівчина
3 карими очима,
Та підняла китаечку —
Та й заголосила…
Приходить другая,
Та вже не такая —
Та підняла китаечку,
Та й поцілувала..
Приходить ще й третя
3 рубленої хати:
“Було б тобі, вражий сину,
Нас трьох не кохати!”
— Ой Боже ж мій, Боже,
Де мій милий дівся?
Ой чи його звірі з’їли,
Чи він утопився?..
Як-би звірі з’їли,
То б ліси шуміли;
Як-би утопився,
То б Дунай розлився…

Добре чужую жінку любити

Добре чужую жінку любитиДобре чужую жінку любити,
Що в любві секрет може хранити!
Серце свободно,
К любві угодно
Без переміни.
Мислі спокойні,
Кохать свободні
Без одміни!

Мужик п’ян, скурвий син, спить — не чує,
Да що жінка зо мною жартує!
Каже наливати,
Вповні випивати
В добрій приязні!
Оком моргає,
Плечем стискає
Без боязні!

Нащо ж красна, хороша родилась,
А к нашей прелісті нахилилась?
Нельзя любити,
Бо стануть бити,
Коли піймають!
Мужик побачить,
Києм позначить
І полаєть!

А коли прийде мужик до хати,
Треба уже утікати!
Дубина шумить,
За мною гримить,
Прийшло пропасти!
Коли б мужику
В руки на муки
Мені не впасти!

Ах, біда мені з чужою жоною,
Що мужик гонить за мною!
Ох, з дубиною
Сукуватою,
По плечах мірить!
Я присягаюсь,
В ноги кланяюсь,
Він не вірить!

А що ж мені, бідному, уже діяти,
Що чужой жінки нельзя кохати?
Ліпше одстати!
Свою зиськати
Думати стану.
На чужому гумні
Ніт пожитку мені —
Перестану!

Скрипка би не грала, якби не той смичок

Скрипка би не грала, якби не той смичокСкрипка би не грала, якби не той смичок,
Чоловік би жінку не бив, якби не язичок.

Чоловік би жінку не бив ні колом, ні буком,
Якби вона говорила до нього не з «фуком».

Чоловік би жінку не бив ніколи, ніколи,
Якби вона говорила до нього поволі.

Чоловік би жінку не бив ніколи даремно,
Якби вона говорила до нього приємно.

Бідна вдова та чотири сини

Бідна вдова та чотири синиБула собі бідна вдова,
Мала в себе чотири сина;
Сіла вона да й подумала
Чорни очі да й зарюмала;
Котрого тут да в салдати оддавати?
У першого да дітки друбненьки,
У другого да жінка молода,
А третього да женити пора;
Четвертого да в салдати оддала.
— «Ой где-сь ти в мене да не мати була,
А що ти мене з чотирох вибрала;
На що ж ти мене да в салдати оддала».