Що й у полі, в широкім роздоллі

Що й у полі, в широкім роздоллі —
Там косарі траву косять.
Там косарі траву косять,
Аж кривавий піт з них ллється.
Та лежить чумак в холодку під возом
Та з косарів сміється.
— Ой не смійся, чумаче Макаре,
За сміх тобі горе буде.
Та прийде зима люта, холодна,
Нічим буде волів годувати.
Та й бере чумак з волів налигач,
Та йде сіна купувати.
— Ой дай сіна або хоч соломи,
А я тобі продам солі.

Сію ж я на огороді та петрушечку

Сію ж я на огороді та петрушечку,
За огородом та чорнушечку;
Полю ж я на огороді та петрушечку,
За огородом та чорнушечку;
І рву ж я на огороді та петрушечку,
За огородом та чорнушечку.
Ріжу ж я молодому та каплун тлустий,
А старому та качан капусти;
Варю ж я молодому та каплун тлустий,
А старому та качан гризти;
Даю ж я молодому на полумиску,
А старому на тарелиську.
Стелю ж я молодому та периночку,
А старому та вереточку;
Лягу ж я к молодому та оченьками,
А к старому та плеченьками;
І сплю ж я, молодого обіймаючи,
А старого одпихаючи;
Буджу ж я молодого та цілуючи,
А старого поштуркуючи.

Рано ж тії півні в ятці заспівали

Рано ж тії півні в ятці заспівали,
До нашого пана гості наїжджали.
Святий вечір!

У нашого пана великі кімнати:
Є де походити, є де погуляти.
Святий вечір!

А ще ж наша пані ніченьку не спала:
Вина готувала, страву припасала.
Святий вечір!

Та й не так та страва в дивовижу стане,
Як вийде панянка та ясно погляне.
Святий вечір!

Бо в тії панянки білі рученята,
Кращі срібних зірок карі оченята.
Святий вечір!

Хай же там гуляють та ті пишні гості,
А нам на крилечко вишлють челяденцем
Та по пиріжечку.

Дала мене моя мати, да не знаю за кого

Дала мене моя мати, да не знаю за кого,
За п’яницю гіркого.
П’є п’яниця неділю, — я нічого не вдію,
П’є п’яниця другую, а я дома горюю;
А на третю повертає, мене мати посилає;
Посилає мене мати, де п’яниченька шукати:
Чи у полі на роботі, чи в шинкарки на охоті.
Чи в корчомці на горілці, чи в шинкарки на постільці.
Годі, годі, милий, спати — йди додому статковати.
Як ударив милий милу по білому лицю.
Да потекла кров гаряча по крамному рукавцю.
Не жаль мені, моя мати, да біленького лиця,
Тілько мені жалко, мати, хорошого молодця.
Пропив коня і узду — проп’ю тебе молоду;
Пропив коня і сідельце — проп’ю тебе, моє серце;
Пропив вози і корови — проп’ю твої чорни брови,
Пропив воли і телиці — проп’ю твої всі спідниці.
… а сам ляжу в холодочку.
Де ся взяла кума, штани і сорочку дала,
Штани й сорочку дала, за рученьку узяла,
До корчомки повела, да й горілки купила.