На городі квітки в’ються

На городі квітки в’ються,
А за мене хлопці б’ються.

Не бийтеся, нема за що,
Хоч я гарна, но ледащо.

Коли б же я була знала,
Не йшла б заміж та гуляла.

Тепер треба мені знати,
Головоньку клопотати.

Хату мести, сіни мести,
Ще й до плуга обід нести.

А мій милий хату замітає,
А я рада, що той помагає,

А мій милий діжку місить,
А він мене і тим тішить.

А мій милий тісто дробить,
А я рада, що й то робить.

Коло наших ворітечок

Коло наших ворітечок
Стоїть хлопців табуночок.

Стоїть хлопців табуночок,
А дівчаток черіньочок.

— Де ти, милий, забарився,
Щo додому не прибився?

— Чекай, мила, не ругайся,
Я в найомчики найнявся.

За сто рублів за чотири
Ще й коники воронії.

Світить місяченько, ясная зоря

Світить місяченько, ясная зоря,
Та й на то подвір’я, де бідна вдова.
А в тої вдовиці гарна дівчина,
Стоїть на подвір’ю, чеше волосся.
Та й у синім морі умивається,
Білим рушниченьком утирається.
А на синім морі пливуть кораблі,
А на тих кораблях хлопці молоді.
А на тих хлопчиках шапки козацькі,
А одна шапочка похилилася,
Наша Верховина зажурилася.
А ми ж тую шапочку підіймемо,
Нашу Верховину розвеселимо.

Про Юру Коржуковського

Послухайте, люде добрі, що хочу казати,
Про Коржукового Юру хочу заспівати.
Невеличку заспівати хочу співаночку,
Що так марно Юра загиб за одну годиночку.
А за малу годиночку Юрочка загинув,
Засмутив він тата, маму, всю свою родину.
Усіх людей та й родину лишив він сумненьку
Та й не одну дівчиночку файну, молоденьку.
Та й не одна дівчиночка молода заплаче,
Бо вже Юру молодого нігде не побаче.
А я собі заспіваю, послухайте, люде,
Що такого уже Юри другого не буде.
Добре знаю, що не буде другого такого,
Бо я Юру добре знаю із хлопця малого.
Бо я Юру добре знаю з малої дитини
Та й до смерти не забуду, браті мої мили.
Як то Юра із мамою добре поводивси,
Ци старому, ци малому, то він уклонивси.

Continue reading