Ой мати, ой мати, ляшенько в хаті

Ой мати, ой мати, ляшенько в хаті— Ой мати, ой мати, ляшенько в хаті
Шаліє, дуріє, не дає спати!

— Ой доню, ой доню, бий коцюбою,
Виженем ляшенька та й головньою.

— Ой та як, ой та як, як го виганяти,
Волю, волю ляшенька поцілувати,

Бо лях любенький та хорошенький,
Люблю ляшенька, бо молоденький.

Послав мене мій миленький фасольку садити

Послав мене мій миленький фасольку садитиПослав мене мій миленький фасольку садити,
А сгім пішов до корчмоньки із кумою пити.

Посадила я фасольку швидкою ходою,
Прибігаю додомоньку — п’є милий з кумою.

— Кумцю ж моя, рибцю ж моя, солоденькі писки,
Дала б тобі, кумцю, їсти, та й не маю миски.

Кумцю ж моя, рибцю ж моя, солодкий медочок,
Дала б тобі, кумцю, їсти — розбивсь черепочок.

А я свого миленького положила спати,
Взяла куму за рученьку та й вивела з хати.

Взяла куму за рученьку та й вивела з хати,
Надрочила лютих псів кумасю кусати.

— Гуджа, гуджа, люті пси, на ту заволоку!
Вона мому миленькому вчепилась до боку.

Гуджа, гуджа, люті пси, на ту ледащицю!
Як вибігли на вулицю, порвали спідницю.

Помішався комиш із травою

Помішався комиш із травоюПомішався комиш із травою,
Повінчався старий з молодою.
Як поїхав старий у поле орати,
Його ж молоденька у корчму гуляти.
Як приїхав старий із поля, з орання,
Його ж молоденька із корчми, з гуляння
— Що ж це ти, мила, сьогодні робила,
Що ти мені їсти не зварила?
— Була, милий, в зеленому лузі,
Болить, милий, головонька дуже.
Що ти, милий, думаєш-гадаєш,
Що ти мені ліків не шукаєш!
Пішов милий од хати до хати
Своїй милій ліків добувати.
Добув милий дубового сала,
Як помазав, що й шкура одстала.
Не вспів милий коня осідлати,
Мила вспіла снідати зготувати.
Не вспів милий на коника сісти,
Його мила кличе в хату їсти.
— Де ж ти, мила, нічку ночувала,
Десь ти, мила, всю нічку не спала,
Десь ти, мила, всю нічку не спала
Що ти мені снідать зготувала?
— Уже ж, милий, од речі до речі,
Болять, милий, мої білі плечі.
Боюсь, милий, твоєї натури:
Не притулю сорочки до шкури.