Милосердна пані

Була собі пані, та така… така… Ну, от побачите самі, яка!
Прийшов до неї дід — старець, що милостиню просить. Прийшов під двері, молиться та промовляє:
— Подайте, Христа ради! Подайте убогому для спасіння душі, милосердна пані!
Почула пані та й думає:
«А справді! Дам уже я йому що-небудь — от хоч би оце яєчко-зносочок! Що вже там жалувати! То ж для спасіння своєї душі!»
Закликала діда в хату, дала йому те яєчко, приказуючи:
— На тобі, дідусю, яєчко, із’їж, старенький, та помолися за мене богові!
Узяв дід яєчко, дякує:
— Спасибі вам, пані! Нехай вам господь заплатить за вашу добрість!
Пішов дід, а пані й думає:
«От і добре, що я дала йому те яєчко, — що вже жалувати! Тільки коли б же то він пам’ятав»! Та й гукає на діда:
— Діду! Діду! Вернися!
Вертається дід (може, думав, що пані ще щось дасть), кланяється. А пані питає його:
— Діду, діду! Чи ж я тобі дала яєчко?
— Дали, пані, — нехай господь спасе вашу душу! Нехай вам дає щастя й здоров’ячка — і вам, і вашим діточкам!
— Ну, іди ж собі, йди, — каже пані, та й думає: «Ні, таки пам’ятає за мій дар».
Але подумала-подумала пані та й знов кличе діда:
— Діду! Діду! Вернися!
«Що там таке знов?» – думає дід, вертаючись. А пані знов його питає:
— Діду! Діду! Чи я тобі дала яєчко?
— Дали, пані, нехай вам бог дає панування! Нехай вам господь дає, чого ви собі просите!
«Ну, добре! — думає пані. Нехай же молить бога, нехай пам’ятає!»
Коли бачить пані, що дід уже за ворітьми, так швиденьке пішов.
«Ой, забуде, ій-бо, забуде!»
Та давай гукати уголос:
— Діду! Діду! Вернися!
Вертається дід знову. «Що це, боже мій, — думає дід, – не дає мені з двору вийти». Підійшов, а пані знов його питає:
— Чи я тобі, діду, дала яєчко?
Взяла вже тоді старого досада:
— Та дали, — каже, — бодай вам дихати не дало! Нате вам його, з’їжте!
Та й кинув пані яєчко.

Comments are closed.