Звідки взялися ластівки

Звідки взялися ластівкиДавно-давно жило молоде подружжя. Так кохалися, що не могли й години побути одне без одного. Тільки ж молодому мисливцеві треба було ходити на полювання — тим в ті часи жили люди. Але в Перунові ліси жінкам заходити не дозволялося. Яка ступить туди, то похмурий одинак — богодар блискавки і грому Перун перетворює її на пташку.
Не хотів мисливець втратити молоду дружиноньку, благав її не йти з ним на полювання. І вона слухала його, хоч переживала: ліси ж бо кишіли звіром. Проте одного разу не втрималася. Пішла таки за чоловіком. Бачить: мисливець став один на один з вепром. Налякана жінка вискочила з-за дерева рятувати чоловіка. А мисливець на той час ввігнав свій спис в горло звіра. Кров бризнула на груди жінці, яка обійняла чоловіка і поцілувала. Лишила сліди і на його грудях. Загриміло, заблискало в лісі, стемніло. Перун обох перетворив у птахів, у яких ми бачимо досі на грудях плямки. Назвали їх люди ластівками. Відтоді в’ють ластівки гнізда лише біля людських осель. Ніби хочуть сказати:
— Ми теж людьми колись були. Ми родичі ваші, а породилися з великого кохання…

Кара Галіль-Паші

Кара Галіль-ПашіПоки турки 27 років були у Кам’янці, домініканський костьол був мечеттю. Перед тим, як розпочати мусульманські служби, за наказом Галіль-паші (намісника турецького султана на Поділлі) всі святині християнські (ікони,хрести та ін.) мали бути знищені.
Все з храму винесли і спалили, а тільки одну ікону — ікону Матері Божої з Ісусом Христом на руках — не взяв вогонь, як турки не старались. І тоді Галіль-пашою оволоділа така лють, що вхопив він свій ятаган і несамовито почав рубати цю ікону. Знищити повністю не зміг, але таки перерубав ікону навпіл, від’єднавши намальовану Діву Марію від сина її.
Та недовго раділи басурмани. Нечестивця тяжко покарав Господь: через 7 днів після наруги над святим образом у Галіль-паші загинула його дочка. Сталося це так: на місці, де була порубана ікона, провалилась земля – і дівчина, що йшла у колишній костьол, який став мечеттю, впала у цю велику яму. Хоч кинулись слуги їй на допомогу і витягли із ями дочку Галіль-паші, але спасти від смерті не змогли, тому що, коли падала, дівчинка вдарилась у стіну храму. Поховали її у дворі храму.
На честь коханої дочки, на пам’ять про неї наказав найкращим майстрам Гіліль-паша зробити над їі могилою пам’ятник «Фонтан сліз». Кожної хвилини капала одна сльоза — ці сльози фонтану ніби оплакували смерть дочки за злочин батька.
А порубану ікону, смертельно ризикуючи життям, один із християн спас, заховав. Згодом, після відступу турків із Кам’янця, ця ікона, майстерно відновлена, була повернута на своє місце на один із вівтарів цього християнського знову храму.

Могила Сороки

Могила СорокиВолодарка Кальника Пракседа мала війну з сусіднім
 володарем Непромахом; другий її сусід Сорока, бажаючи допомогти їй своїм військом, привів його 
під Кальник, а Пракседа, сприйнявши його за вичікуваного Непромаха, звела з ним бій, в якому 
поклала Сороку. Пізнавши в останній хвилині свою помилку, 
насипала могилу в пам’ять полеглого, а в двох інших склала
 вбитих у цьому бою вояків обох військ. Та ледве скінчила цю
 роботу, коли надійшов Непромах. Не вірячи своєму війську,
зменшеному в минулому бою, Пракседа викликала Непромаха на двобій, в якому повбивали себе взаємно, а на їх тілах війська висипали могилу. Пізніше на вершку могили виріс височенний дуб, а на його 
вершку поклали бляху, щоб на ній розпалювати вогонь для 
остороги довколишніх мешканців перед ворогами.

Як жінка дванадцять татар убила

Як жінка дванадцять татар убилаПовідають, що десь тут у наших сторонах як напали раз татари, то в одній хаті також лишилася жінка. Певно, що не навмисно лишилася. Доста того, як прийшли татари та й питаються її за гроші, — а чули, що тут багач живе. Вона каже, що гроші чоловік у коморі закопав.
— Добре, веди нас до комори.
А там комора була по-старосвітськи будована, без дверей, тілько в стіні кругла діра була така, щоби міг чоловік улізти. Завела їх тота жінка перед діру та й каже:
— Лізьте!
Татари кажуть:
— Ні, лізь ти наперед.
Влізла вона до комори — комора темна, а в куті намацала різак від скриньки, що січку ріжуть. Взяла вона той різак, стала собі при стіні та й каже до татар:
— Ну, лізьте за мною, я вам покажу, де гроші закопані.
Що тілько татарин устромив голову в ту діру, а вона як махне різаком — здорова баба була, — так тому відразу голову відрубала. Тогди вхопила тулуб і втягнула до середини. За першим лізе другий — вона й його так само справила. Далі третій, четвертий… Так їх дванадцять погибло.
Але тринадцятий устромив насамперед руку, а вона, бідна, поквапилася та й мах!.. Тоту руку відтяла. То вже тогди татари побачили, що то за штука. Вже й грошей не дошукувалися, а зараз вибігли і тоту хату підпалили, і тота жінка згоріла там разом із побитими татарами.

Дніпрові пороги

Дніпрові порогиЯк ще ріка нікотра не протікала, так Десна була старша за
 Дніпра. Стали вони спорить, котре прудше з їх двох
 пробіжить, то те буде старше. Так Десна зараз же, як заспо
рилась, порізалась, де низькі місця, щоб їй легше було; а
 Дніпро ще в батька пішов благословитися (а в них батько
 море, мабуть); так він порізавсь горами-бескидами, поламав
ся скрізь. Десна бачить, що не випередить Дніпра, що Дніпро 
горами порізавсь, так вона стала рвати каміння і гатити
 Дніпро, щоб самій раніш порізаться (а тоді каміння ще не закляте було, тільки вже не знаю, коли його Мати Божа 
закляла?). І вона у дванадцятьох місцях гатила його, і поробилось там дванадцять порогів; а посередині чотири рази пе
регачувала. Ненаситський зветься – там камінь поріс; у чотири
 рази каміння тут лежить і учетверо проти тих, а то й у дванад
цять раз дужче кидає проти них…

Печера Тисячеголова

Печера Тисячеголова

Був страшний час, коли на півострів налетіли дикі кочівники-завойовники. Вони розоряли міста і села, вбивали жителів, перетворювали їх у своїх рабів. Рятуючи життя, мешканці тікали в ліси і гори і переховувались там у затишних місцях. Напали кочівники і на населення квітучої Алуштинської долини. … Читати далі

Сказання про царицю Феодору

Сказання про царицю Феодору

Давно це було, багато віків минуло з того часу, а пам’ять народу передає з покоління в покоління легенду про славну і мужню красуню Феодору — царицю Сугдейську. Доброта, світлий розум і мудрість її у державних ділах заслужили в людей любов і повагу. Слава про красу … Читати далі

Коваль з гори Демерджі

Коваль з гори Демерджі

В далекі-далекі часи посунули на кримську землю орди завойовників-кочовників. Були вони кремезні, довгорукі, обличчя — круглі, очі — маленькі, а погляд — лютий-лютий. Як вогненна лава, розтікалися вони по степах і горах, дим, гар, сморід стелилися за ними. Не скорилися … Читати далі

Створення світу

Створення світу

Бог створив світ не Сам, а разом з Лукавим. Бог що наказував Лукавому чинити, те той і робив, і виходило все чудово. Так Лукавий увесь світ створив, та тільки Бог примушував йоrо творити все. Лукавий дивувався сам собі, як він … Читати далі

Як князь Корятович змія вбив

Як князь Корятович змія вбив

Прийшов до того замка, де жив Корятович, один верховинець Щефан, хоче говорити з самим князем, а більше ні з ким. А князь Корятович був чоловік щирий, нікому ні в чому не відмовляв. Чи дав щось біднякові, чи словом розрадив, а … Читати далі