Несподіванка

НесподіванкаБув один чоловік, а до його жінки ходив піп, дяк та піддячий. Але одного разу той чоловік хотів найняти службу божу і обід за упокой свого тата та й пішов до міста купити м’яса. Вже ввечір, його ще не було з міста, прийшов піп найборше, приніс горілки, ковбасу і зачинають гуляти. Але надходить дяк. Застукав до вікна та й каже:
— Вітворяй!
А вона каже:
— Ей, ємосць, чоловік вже прийшов з міста.
А він каже:
— Де ж це сховаюся?
А вона каже:
— Лізьте на горище, там є соломник великий, та й там сховаєтеся.
Він сховався. Дяк приходить до хати, та й знов ставить горілку на стіл, та й зачинають пити обоє. Але прибігає піддячий та й знов кличе з-під вікна, аби відкрила. А дяк каже:
— Де ж це я сховаюсь?
Вона каже:
— Лізьте на горище та й там залізьте в соломник.
А він не знає нічого, заліз та й сів у другий кут.
Аж прийшов піддячий, та й також дурно не прийшов: приніс щось трохи, та й п’ють обоє. Але, нарешті, прийшов вже й чоловік додому та й прийшов під двері й кричить:
— Відкривай, жінко, та й ходи сюди з лампою до сіней, бо я приніс м’яса та покажу тобі, котре для кого, бо я йду в село звати людей, аби посходилися завтра до церкви.
І як він під дверима кричить, а піддячий каже:
— Де це я, — каже, — сховаюся?
А вона каже:
— Лізьте на горище та й там сховайтеся в соломник. Той виліз, мацає. Щось є в однім куті. Мацає в другім — також є. «Ей, гадає собі, біда!» Але не знає, хто там є… Та й став собі вже насередині і стоїть. А чоловік увійшов до сіней та й кинув м’ясо на землю і каже до жінки:
— Це, без кісток, хороше, то буде для попа, а ось це для дяка, а це, каже, з костомахами, то буде вже для піддячого.
А піддячий цікавий, хотів подивитися, чи хоч великий кавалок. Най би вже був з костомахами, аби великий, а соломник стояв на краю, а він як трохи схилився, бо хотів подивитися, та й гоп! усі троє до сіней з соломником. Аж тут роздивились, бо там було темно, то не виділися. А господар тоді:
— Агій, — каже, — на ваші голови, ще вас не поділив, а вже дідько вас позносив!

Як святі через піч дорогу проложили

Як святі через піч дорогу проложилиБув собі чоловік та ходив у чумацтво, а жінка дома залишалась та принадила до себе і попа, і диякона, і дяка. Ото раз приходить дяк, почали вони гуляти, аж іде диякон.
— Де б ти, — каже дяк, — мене заховала?
— Та лізьте на піч!
Завісила вона його там рядном, впустила диякона, знов гуляють, аж іде і піп.
— Де б ти, — каже диякон, — мене заховала?
— Та лізьте на піч!
Вже їх там двоє. От погуляла трохи з попом, як чує на дворі:
— Тпрру! Жінко, відчини!
— Ох, мені, — каже, — лихо! Це ж чоловік з дороги приїхав! Лізьте, батюшко, швидше на піч.
Вже їх там троє. От чоловік знову:
— Відчини, жінко!
А вона зробилась такою слабою та хворою, насилу-насилу відчинила.
— Чого це ти, — пита, — так довго не відчиняла?
— Та тут, чоловіче, таке у нас робиться ..
— Що ж воно там таке?
А ті, на печі, як розігнались, та давай, кажуть, тікати. От один зараз:
— Благослови! — та з печі, та в двері.
А другий:
— Благословен! — та за ним.
А третій і собі щось сказав та теж у двері.
— Бач, — каже жінка, — отак щоночі! Кажуть люди, що це єрусалимські святі через нашу піч дорогу проложили.
— А подай, — каже, — каганець, я полізу подивлюсь, що воно там таке.
Зліз на піч, аж там у кутку цвіркун та дірку прогриз. Він тоді:
— Бач! Господи твоя воля! Сказано, святе! Яка маленька дірочка, а воно й пролізло! А дай, — каже, — ножа: я кілочок застружу та заб’ю.

Хто був вірнішим?

Хто був вірнішим?Одружилося двоє молодих людей і умовляютиси, що будуть вірні один одному. А коли зрадить хто — то вкине пшонину в скриньку-копилку.
Пройшло багато років. Обоє вони постаріли. І вирішили перевірити, хто з них був вірнішим. Відкрили дідову копилку, а там п’ять пшонин. Відкрили бабину — там тільки три.
— Бач, бабусю, а я все-таки більше від тебе гульнув, — хвастає дід.
— Та знаєш, дідусю, як не було у нас пшона, так я з своєї копилки двічі кашу зварила.

Кошик

КошикОдружився ревнивий хлопець і вирішив, що дружину (для певності) краще з собою всюди носити. Виплів кощик, посадив у нього дружину і куди не йде — кошик на плечах несе.
Пройшло років п’ятнадцять. Пішов він у ліс, втомився, сів на пень відпочити, а кошик поставив перед собою.
Глядь у кошик, а там з дружиною сусід сидить.

Святкувати, так святкувати

Святкувати, так святкуватиПрийшов сусід до сусіда в гості, а цей примушує його обідати. Бажаючи показати своєму сусідові, що нічого для нього не пожалкує, хазяїн обертається до жінки та й каже:
– Коли святкувати, так святкувати, бий, жінко, і друге яйце в борщ.

Живий мрець

Живий мрець

У одної жінки був чоловік, такий собі вахлакуватий та неповоротний, та ще й не мав усіх дома. Хоч він був і роботяга, але все ж жінці нудно, що він небалакучий і непоказний собі і не такий красень, як інші людські … Читати далі

Шпегенар

Шпегенар

Задумала жінка паски пекти та послала чоловіка на базар до міста та й сказала: — Їдь та й купиш мені шафрану. Він їде та: — Гей, шафран, цабе, шафран. — Та все: — Гей, шафран, цабе, шафран. Доїхав до міста: … Читати далі

Новини

НовиниПиталася якось жінка чоловіка:
— Де це ти був так довго?
А чоловік і каже:
— Та на базарі був. Новини слухав.
Жінка знову питає:
— А що ж ти чув цікавого?
— Та хіба за народом доступишся?! Далеко стояв, так нічого й не чув.

Зачароване вікно

Зачароване вікно

Йшов мужик з поля; підходе до своєі хати, зирк в вікно, а у хаті москаль цілує його жінку. Мужик мерщій у хату, а москаль примітив мужика да мерщій на покуття, вкрився — нібито спить. Мужик шасть у хату і баче, … Читати далі

Про-о-пали ж теперічки усі миряни!

Про-о-пали ж теперічки усі миряни!

Сів Охрім з своєю жінкою Солохою на великопісні запуски запускати. Солоха чи що з’ïла, чи не з’ïла, а Охрім усе поïв, і печене, і варене, да іще один цілу макітру гречаних вареників ум’яв. І не здужа, сердега, вже встати з покуття … Читати далі