Піп і дяк

Піп і дякПрийшов піп до церкви та й прийшла його коханка-білявка. Подивився піп, що людей багато нема — троє-четверо стареньких, та й думає собі: «Вони не зрозуміють, а може, й не почують, подумають, що я по-латині правлю». І починає:
— Марусениє! Марусениє! Приступи до священиє!
А дяк теж любив цю молодицю. Сховався він на хори та й попові відспівує:
— Священиє! Священиє! Не роби баламучениє!
Попові стало прикро й він співає:
— Дячениє! Дячиниє! Роби мовчениє, дістанеш полотна на сорочениє!
Дяк зрадів і подає голос:
— На сорочениє! На сорочениє! Коби ще й на ногавиці, то підемо оба, отче, увечері на молодиці!..
А ті, що були в церкві, думали, піп з дяком правлять.

Святий духу, вознесися!

Святий духу, вознесися!

В одному селі люди перестали ходити до церкви. Щоб привернути їх до віри, піп вирішив учинити чудо. Зібралися люди до церкви, а піп домовився з церківником: коли він заспіває «Святий духу…», той має випустити голуба, себто «святого духа». Церківник заховався … Читати далі