Як піп поживився

Як піп пожививсяОдного разу їхав піп із сусіднього села додому. Дивиться, а вівчар пасе вівці. Діло було к вечору у суботу. Бачить, що одна вівця пристала і лягла під кущем, а пастух погнав отару дальше.
Піп приїхав додому та й каже синові:
— Піди, отам під кущем лежить вівця, забери, щоб ніхто й не бачив. Сказав, а сам пішов править вечірню.
Поїхав син туди, де казав йому батько — уже стало поночі. Поставив коня на дорозі, а сам пішов шукати вівцю, а її вже нема. Вернувся до коня — і коня немає, хтось украв. Так він додому пішки прийшов, та прямо у церкву, а батюшка питає:
— Синє, мой синє!
А син:
– Отче, отче, бліяхом не знайдяхом і коняхом потиряхом.
А дячок не добрав в чім справа, та й собі вмішався:
— Слава тобі господи, слава!
А піп глянув із-під лоба та й каже:
— А якого чорта радуєшся чужій біді?
А дячок:
— Амінь!

Піп і дяк

Піп і дякПрийшов піп до церкви та й прийшла його коханка-білявка. Подивився піп, що людей багато нема — троє-четверо стареньких, та й думає собі: «Вони не зрозуміють, а може, й не почують, подумають, що я по-латині правлю». І починає:
— Марусениє! Марусениє! Приступи до священиє!
А дяк теж любив цю молодицю. Сховався він на хори та й попові відспівує:
— Священиє! Священиє! Не роби баламучениє!
Попові стало прикро й він співає:
— Дячениє! Дячиниє! Роби мовчениє, дістанеш полотна на сорочениє!
Дяк зрадів і подає голос:
— На сорочениє! На сорочениє! Коби ще й на ногавиці, то підемо оба, отче, увечері на молодиці!..
А ті, що були в церкві, думали, піп з дяком правлять.

Святий духу, вознесися!

Святий духу, вознесися!

В одному селі люди перестали ходити до церкви. Щоб привернути їх до віри, піп вирішив учинити чудо. Зібралися люди до церкви, а піп домовився з церківником: коли він заспіває «Святий духу…», той має випустити голуба, себто «святого духа». Церківник заховався … Читати далі