За бе-бе — взяли го-го!

За бе-бе — взяли го-го!Один піп послав дяка з паламарем вівці красти. Дяк з паламарем взяли віз, мотузки, запрягли пару коней і, перехрестившись, поїхали во ім’я господнє на друге село здобич шукати.
Піп богу помолився та й спати ліг…
На другий день була свята неділечка; люди до церкви зійшлись, а піп виглядав, виглядав, чекав, чекав та й без дяка і без паламаря на утреню став.
— Господи милосердний, — каже він, — чого ж це слуги мої вірні так довго баряться?
А гляне, аж прийшов дяк з паламарем і за криласом поставали.
Зрадувалося попове серце, і питає він, співаючи:
— А чи із здобихом, чи не з здобихом?
— Не з здобихом, не з здобихом, тільки з великим лихом! — співає дяк: — За бе-бе — взяли го-го!
За вівці взяли коні, а дяк з паламарем пішки вернулися.

Слава тобі господи, слава!

Слава тобі господи, славаОдного разу їхав піп із сусіднього села додому. Дивиться, а вівчар пасе вівці. Діло було к вечору у суботу. Бачить, що одна вівця пристала і лягла під кущем, а пастух погнав отару дальше.
Піп приїхав додому та й каже синові:
— Піди, отам під кущем лежить вівця, забери, щоб ніхто й не бачив. Сказав, а сам пішов править вечірню.
Поїхав син туди, де казав йому батько — уже стало поночі. Поставив коня на дорозі, а сам пішов шукати вівцю, а її вже нема. Вернувся до коня — і коня немає, хтось украв. Так він додому пішки прийшов, та прямо у церкву, а батюшка питає:
— Синє, мой синє!
А син:
— Отче, отче, бліяхом не знайдяхом і коняхом потиряхом.
А дячок не добрав в чім справа, та й собі вмішався:
— Слава тобі господи, слава!
А піп глянув із-під лоба та й каже:
— А якого чорта радуєшся чужій біді?
А дячок:
— Амінь!

Дай в зуби

Дай в зубиПрийшов піп до мужика — чи з молитвою, чи що. Дав йому там щось мужик. А попу мало, ще хочеться. От він і просить: і того дай, і другого дай, та ще дай. Мужик дає та й дає, набрався піп усього. Виходить з хати, а серед двору брус лежить. А мужик:
— Може б ви, — каже, — батюшко, і брус взяли?
А піп йому:
— Я б, — каже, — й узяв, так куди ж його взяти? Бач, руки зайняті. Хіба дай мені в зуби!
— Як кажете, батюшко? Дати в зуби?
— Еге, — каже батюшка, — в зуби дай!
Мужик взяв брус та як дав попові в зуби, так той і те погубив, що в руки набрав!

Не йди, попе, ти до церкви служить

Не йди, попе, ти до церкви служить— Не йди, попе, ти до церкви служить,
Десь твоя попаденька забіжить.

Читав, читав піп листи й перестав,
Прийшов к дому — вже попаді не застав.

По вулиці патлами мотає,
Кого стріне, попаденьки питає.

Як прибіжить попаденька уночі,
Аж піп хропе, як чортяка, на печі.

— Бодай тебе, попаденько, біс узяв,
За тобою всі рукава обірвав.

Вищая лебідонька, аніж кріп,
Кращая попаденька, аніж піп.

— Ой дивися ж, попаденько, на мене,
Вже не найдеш кращого й од мене.

— Разви б я із розума ізійшла,
Щоби я собі кращого не найшла?

Широкії, довгії рукава, широкая, довгая борода,
Чорт попа любитиме, а не я.

Щедрий піп

Щедрий піпЯкось один піп у великий піст каже служниці:
— Звари мені двоє яєць, а поливку можеш сама випити.
— Айбо…— почала вона, бо хотіла сказати, що гріх у піст яйця їсти.
— Що?—перебив її піп.— Якщо тобі мало поливки з двох яєць, то звари мені троє.

Піп сказився

Піп сказивсяОдин піп був на вечорницях і догулявся аж до ранку.
Прийшов додому п’яний, а це було у неділю, треба йому йти до церкви править.
Почав читати граматки, що селяни подали, щоб він помолився за упокой їх родичів. А селяни, щоб дурно не платить грошей попові, позаписували своїх родичів за три покоління.
От він натрапив зараз на одну граматку, а там написано: «Тіта», «Тіта», а тоді «Гапки», а тоді знову «Тіта». Так він як приспішив читати, щоб скоріш: «Тіта, Тіта, гоп-Тіта, гоп-Тіта», а тоді як підскочить, як піде вихилясом, на одній нозі, згадав гопак учорашній, а люди як шарахнуться з церкви, а їх хто зустріне і питає:
— Що таке трапилось?
— Піп сказився, — відповідають.

Вредний піп

Вредний піпБуло це давно, їхав якось раз бідний селянин із села в місто. І шкапина була погана — ледве, ледве тягне. А тут по дорозі і піп сільський іде. А вредний піп був, завжди на вози мужицькі пхався. Сів піп на віз і їде. А бідний селянин усе думає, як би його позбутися, щоб і кобильчині легше було.
А тут піп питає:
— Куди це ти їдеш, Іване?
— До міста, — каже.
— А чого?
— Та мене, — каже Іван, — собака скажений покусав, так я їду до лікаря.
— А з тобою ще нічого не було, Іване? — питає піп.
— Та не було, — каже Іван, а сам дивиться, як би його зігнати патлатого.
Аж ось у вибалку побачив калюжу. Тільки доїхали до середини її, Іван як кинеться на попа, як гавкне. А піп як полетить у калюжу та звідтіль і говорить:
— Ой, Іване, чого це ти тут сказився? Хоч би був спереду або ззаду!..
А селянин поїхав собі далі вже без попа.

Ну, що ж, божа братія, благословляю…

Ну, що ж, божа братія, благословляюЗібралися п’ять попів на храм і пиячили декілька днів підряд, аж попухли від горілки. От один у чині архієрея і каже:
— Давайте закладемося об заклад, що цілий рік уже більше не будемо пити і слово «горілка» не будемо говорити. Хто порушить цю умову, не лише вип’є, а скаже «горілка» — п’ятдесят карбованців штрафу.
Було це звечора. Полягали вони спати. На ранок попрокидалися з перев язаними головами, і кожному кортить похмелитися, та штраф і умова лякали святих отців. А похмелитись хочеться, як перед смертю.
От перший і закидає:
— Горе не вона!
А другий підхоплює:
— Горе і без неї!
А третій додає:
— Ну, то послать за нею?
А четвертий і собі:
— Принести її!
Найстарший архієрей і собі додав басом:
— Ну, що ж, божа братія, благословляю випити її!
І так обійшлося без штрафу.

До безконечності та іще чарочку

До безконечності та іще чарочкуСпитали одного дяка, скільки він може випити горілки. А він подумав, та й собі питає:
— А во благовременії чи натщесерце?
— Натщесерце, — кажуть.
— А з закусією чи без оної?
— З закускою!
— А за гроші чи безвозмездно?
— Безвозмездно!
— О, коли так, — каже дяк, — то до безконечності та іще чарочку!

Що Мойсей сказав на горі Сінайській

Що Мойсей сказав на горі СінайськійВ церкві піп починає говорити про Мойсея. І піп п’яний і дяк п яний, але хочеться їм іще похмелитися. А горілку вони брали у шинкаря Мойсея, що жив на горі. Він давав їм усе в борг. Перед проповіддю посилають вони псаломщика і кажуть:
– Піди до Мойсея і візьми горілки!
А сам піп починає читати і питає православних:
– А чи знаєте ви, православні, що Мойсей сказав на горі Сінайській?
А псаломщик повернувся без горілки злий та з порога на всю церкву як крикне:
— Та що ж він сказав! До чортової матері обох вас послав! «Верніть, — каже, — торішні гроші, то тоді іще дам!»