Хвалилася тая березонька

Хвалилася тая березонька.
Хилю, похилю, тая березонька*:
«На мені кора, як біль, біла.
Хилю, похилю, як біль, біла
Ой на мені листя широченьке.
Ой на мені гілля високе.
В мене корінь глибоко».
Обізвався зелений дубочок:
«Не ти свою кору вибілила.
Не ти своє листя широчила.
Не ти своє гілля височила».
Ой як обізветься прекраснеє сонце:
«Широчив листя буйний вітер.
Височив гілля дрібний дощик.
Вибілило кору яснеє сонце».
Обізвався буйний вітер:
«Не хвалися, березо,
Що я схочу, те й зроблю.
Як я, буйний, новію.
То й з кореня виважу.
Твоє листя обіб’ю.
А верхи я обломлю.
Кора твоя зчорніє».
Хвалилася дівчина:
«В мене коса до пояса.
В мене личко, як яблучко.
В мене очки, як терночок.
В мене брівки, як шнурочок».
Обізвався парубочок:
«Не хвалися, дівчино.
Бо я тебе сам возьму.
Хилю, похилю, сам возьму».

* – «Хилю, похилю» повторюється з другою частиною кожного рядка.

Comments are closed.