Торба з діамантами

Торба з діамантамиОдин чоловік усе життя служив у багача. А коли зістарівся, багач його вигнав за ворота.
Бідний повернувся до своєї хатини, ліг на лаву й стогне.
Минуло кілька днів. Він так зголоднів, що перед очима підскакували чортики. Чоловік лежав і чекав смерті. Але раптом подумав: «Чого це я маю голодувати? Хіба той багач мусить бути хитрішим від мене? Що, забрати мої сили та й вигнати мене з порожньою торбою? Е-е-е, я йому покажу!»
А перед вікнами хатини росла велика груша. Бідний глипнув на неї і хитро посміхнувся. Потім узяв торбу і пішов до Пруту. Наповнив її рінню, а як приніс додому, файненько зашив та й закопав під грушею. Через кілька днів пішов до багача:
— Пане ґаздо, мені приснився файний сон.
— Який?
— Уві сні показався мій покійний дід і сказав: «У тебе під грушею є торба з діамантами. То я її закопав, коли повернувся з турецької війни…»
— Ходім та розкопаємо! — схопився багач.
Пішли. Бідний копав, багатий дивився. Бідний докопався до коріння — хап торбу і драла до хати. Багач бігом за ним. Бідний кинув торбу в скриню, а сам ліг на неї.
— Не дам нікому, хоч би мене різали! Хто мене буде годувати до самої смерті, тому й лишу торбу з діамантами.
— Я… я буду тебе годувати! — затрусився багач.
І, справді, після того носив біднякові хліба, солонини і всякого добра. Убрав його файно. Бідний собі жив, як у Бога за дверима, нічим не журився. Коли прийшла смерть, заплющив очі й помер. Багач поховав його — так, як має бути. Прийшов із цвинтаря, отворив скриню, а там — каміння в торбі.
— Його діаманти стали камінням для тебе! — казали бідні люди.
Багач мовчав і сопів.

Ні сюди Микита, ні туди

Ні сюди Микита, ні тудиЯкась пані, не дуже-то багата, хотіла поводитись зовсім по-панському. От одного разу наїхали гості, вона й покликала якогось Микиту, що рубав там ва чи біля волів порався, і звеліла розносити чай, а щоб Микита не помилився, кому попереду, а кому потім, то пані його раз по раз смик та смик за поли: «Сюди, Микито! Туди, Микито!» Носить Микита чай… а далі пані якось не потрапила за полу та за очкур і смикнула, а він, гаспидів, та був з зашморгом… Зоставсь Микита з чаями посеред хати, мов кінь спутаний… та, повернувшися до пані:
— Сюди,— каже,— Микито, туди, Микито! От тепер вже ні сюди Микита, ні туди!

Надбання жовтня

Надбання жовтняШтани латані у клітку –
Виконуєм п’ятилітку.
***
Дякую Іллічу,
Що більш хліба не печу!
Присилай нам, Сталін, мила,
Бо вже воші мають крила.
***
Ходить Сталін та питає:
Чого дітям не хватає?
Нема хліба, нема сала –
Контрактація забрала.
***
Шерсть Італії,
Шкіра – Болгарії,
М’ясо – Германії,
Ратиці – пролетарії…
***
У колгоспі добре жить:
Один робить – сім лежить.
А як сонце припече,
Так і той утече.
***
Їде Сталін на тарані,
Оселедець у кармані,
Часником поганяє –
Америку доганяє.
***
Гречку, просо і овес
Забирає МТС;
Жито і пшеницю –
Посилають за границю.
А посліди й буряки –
Щоби їли дураки.
***
Устань Ленін, подивися,
Як колгоспи розжилися:
Комора боком, поле током,
Ще й кобила з одним оком.
***
У роспреді на вітрині –
Сало, масло й ковбаса,
А у нас у “церобкопі” –
Продають лиш гарбуза.
***
У крамницю крам везуть –
А вже черга до ста.
Привезли одні штани –
Й ті голові колгоспа.
***
Ходить Ленін по горі,
Сталін – по болоту.
Ленін грабив буржуїв,
Сталін – вже й голоту.

На казанні

На казанніЯкось на казанні піп помилився і сказав про одно із чудес Христа:
— Взяв Христос п’ять тисяч хлібів та п’ять тисяч риб. І нагодував п’ятьох людей.
А один із вірників каже на те:
— І я би так міг.
Зрозумів піп, що помилився, та ніби нічого й не сталося, продовжує проповідь:
— Я вам і кажу, вірники, що Христос зробив чудо: п’ятьма хлібами і п’ятьма рибами нагодував п’ять тисяч людей.
А чоловік на те:
— І я би так міг!
Розсердився піп:
— Та як би ти, Іване, то зробив?!
— А дуже просто,— каже Іван.— Я би їм дав з’їсти хліб і рибу, що залишилися від першого разу, коли на п’ятьох людей Христос ділив п’ять тисяч хлібів і п’ять тисяч риб.