За бе-бе — взяли го-го!

За бе-бе — взяли го-го!Один піп послав дяка з паламарем вівці красти. Дяк з паламарем взяли віз, мотузки, запрягли пару коней і, перехрестившись, поїхали во ім’я господнє на друге село здобич шукати.
Піп богу помолився та й спати ліг…
На другий день була свята неділечка; люди до церкви зійшлись, а піп виглядав, виглядав, чекав, чекав та й без дяка і без паламаря на утреню став.
— Господи милосердний, — каже він, — чого ж це слуги мої вірні так довго баряться?
А гляне, аж прийшов дяк з паламарем і за криласом поставали.
Зрадувалося попове серце, і питає він, співаючи:
— А чи із здобихом, чи не з здобихом?
— Не з здобихом, не з здобихом, тільки з великим лихом! — співає дяк: — За бе-бе — взяли го-го!
За вівці взяли коні, а дяк з паламарем пішки вернулися.

Як піп поживився

Як піп пожививсяОдного разу їхав піп із сусіднього села додому. Дивиться, а вівчар пасе вівці. Діло було к вечору у суботу. Бачить, що одна вівця пристала і лягла під кущем, а пастух погнав отару дальше.
Піп приїхав додому та й каже синові:
— Піди, отам під кущем лежить вівця, забери, щоб ніхто й не бачив. Сказав, а сам пішов править вечірню.
Поїхав син туди, де казав йому батько — уже стало поночі. Поставив коня на дорозі, а сам пішов шукати вівцю, а її вже нема. Вернувся до коня — і коня немає, хтось украв. Так він додому пішки прийшов, та прямо у церкву, а батюшка питає:
— Синє, мой синє!
А син:
– Отче, отче, бліяхом не знайдяхом і коняхом потиряхом.
А дячок не добрав в чім справа, та й собі вмішався:
— Слава тобі господи, слава!
А піп глянув із-під лоба та й каже:
— А якого чорта радуєшся чужій біді?
А дячок:
— Амінь!

Пан Слопай і латина

Пан Слопай і латинаПан Слопай прийшов до лікаря, попросив, щоб той оглянув його, після чого розгублено каже:
— А тепер, пане лікарю, забудьте свою латину і скажіть мені по-людськи, що, власне, зі мною!
— Гаразд,— відповів лікар.— Просто кажучи, ви алкоголік.
— Дякую красно, пане лікарю! А чи не могли б ви, прошу, назвати цю хворобу по-латині, щоб я міг пояснити жінці.

Не все одно

Не все одноПоїхали два куми на ярмарок та  вивели по парі волів. От у одного ж  украли воли, як тільки уїхав у
ярмарок, а в другого — тільки уранці.
Вернувсь перший додому й  хвалиться жінці, що тільки уїхав у ярмарок, так воли й украдено. А жінка того
другого кума усе це й чула. От вертається і другий кум, жінка зараз до його: «А що, може, і в тебе так, як у
кума, воли украдено?» — «Е, ні,— каже, — не так, аж на другий день уранці».